Рішення № 86772145, 26.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004463

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представник позивача Іваненко О.В.,

відповідач ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шеіна А.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 з вимогою:

-зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно розширену лоджію розміром 2,10*2,70 м, яка розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку та привести її планування до попередніх розмірів, а саме 1,40*2,70 м.

Ухвалою суду від 06 вересня 2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

04.11.2019 за вх. №40486 від позивача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволені позову відмовити повністю.

26.11.2019 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до норм Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради до повноважень районної адміністрації віднесено розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо). Зазначив, що ОСОБА_1 є власником квартири по АДРЕСА_1 , який самочинно розширив лоджію розміром 2,10*2,70 м, яка розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку. 18.10.2019 комісією у складі працівників ЛКП «Левандівка» складено протокол за порушення ст. 150 КУпАП. Головою Залізничної районної адміністрації прийнято розпорядження № 679 від 15.12.2017 «Про демонтаж самочинно будівництва, здійсненого гр. ОСОБА_1 , яким рекомендовано відповідачу демонтувати самочинно влаштовану лоджію розміром 2,10 х2,70 м., яка розташована на 3-му поверсі п`ятиповерхового житлового будинку № АДРЕСА_4 та привести її планування до попередніх розмірів в термін до 25.04.2018. Актом ЛКП «Левандівка» від 07.05.2018 зафіксовано факт невиконання відповідачем вимог розпорядження голови Залізничної районної адміністрації. Враховуючи, що відповідачем самостійно не демонтовано самочинно влаштовану лоджію розміром 2,10 х2,70 м., позивач звернувся з даним позовом до суду. Представник позивача просить суд задоволити позовні вимоги повністю.

Відвідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 04.11.2019 за № 40486. Зазначив, що як співвласник квартири до якої, як вищевказувалось, належить лоджія (балкон) було здійснено ремонтні роботи, які полягали в укріпленні конструкції виступаючої залізо-бетонної частини лоджії, яка зазнала зносу та руйнування внаслідок природних явищ (обмерзання), з метою відновлення елементів лоджії, поліпшення експлуатаційних показників елементів будинку, безпечного користування лоджією та запобігання її обвалення. Відповідач не погоджується із параметрами лоджії, які вказує позивач, звертає увагу, що вони не відповідають дійсності і є незрозумілими. Так, площа балкону (тераси, лоджії) 1,6 кв.м., що належить відповідачу на праві власності і зазначена в Технічному паспорті на квартиру розраховується із застосуванням коефіцієнтів (балкон 0,3, а лоджія 0,5), при цьому обміри проводяться по внутрішній площі лоджії (балкону). Даний факт підтвердив звітом за результатами технічного обстеження будинку ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач звернув увагу суду, що жодним чином не порушив чинні будівельні норми і правила щодо міцності та стійкості лоджії та забезпечує надійну її експлуатацію.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, просили відмовити в задоволені позову.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно договору купівлі-продажу від 14.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 5139 (а.с. 66), відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №1826 від 07.05.2018, по АДРЕСА_1 власником є ОСОБА_1 загальною площею 57,60 кв.м. і складається з 3-ьох кімнат, житлова площа 41,40 кв.м.

22.11.2017 ОСОБА_3 звернувся у формі телефонного зв`язку на гарячу лінію області, в якому повідомив, що сусід який проживає на 3 -му поверсі по вул. Мундяк М., буд. 4 робить балкон з відстанню 70 см. з дахом на 20 см за висотою.

18.10.2016 майстром по експлуатації житлового фонду ЛКП «Левандівка» ОСОБА_6 складено протокол за порушення ст. 150 КУпАП. відповідачем, а саме: самочинно розширив існуючий балкон до розмірів 0,6 х1,80.

18.10.2016 ЛКП «Левандівка» як балансоутримувач будинку АДРЕСА_5 скеровано відповідачу акт- попередження про необхідність надати документи на розгляд МВК, щодо самочинного розширення існуючого балкону.

За результатами розгляду протоколу, адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради винесено постанову про адміністративне правопорушення № 292 від 26.10.2016, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 150 грн.

27.11.2017 комісія ЛКП «Левандівка» на звернення гр. ОСОБА_3 склала акт, яким зафіксували, що гр. ОСОБА_1 співласник квартири - самочинно розширив існуючу лоджію на 0,7 м до розмірів 2,70 х 2,10 м.

12.12.2017 міжвідомча комісія заслухала звернення гр. ОСОБА_3 , мешканця кв. АДРЕСА_5 та інформацію ЛКП « Левандівка » про самочинне будівництво на АДРЕСА_6 гр. ОСОБА_1 рекомендували гр. ОСОБА_1 демонтувати самочинно розширену лоджію розміром 2,10 х2,70 м.

15.12.2017 розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 679 «Про демонтаж самочинного будівництва здійсненого гр. ОСОБА_1 " і рекомендовано ОСОБА_1 до 01.04.2018 демонтувати самочинно влаштовану лоджію розміром 2,10 х2,70 м., яка розташована на 3-му поверсі п`ятиповерхового житлового будинку № АДРЕСА_4 та привести її планування до попередніх розмірів.

28.03.2018 відповідачу ЛКП «Левандівка» Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради повторно скеровано попередження про демонтаж лоджії та скеровано розпорядження голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 679 «Про демонтаж самочинного будівництва здійсненого гр. ОСОБА_1 " від 15.12.2017.

07.05.2018 ЛКП «Левандівка» актом зафіксовано факт невиконання відповідачем вимог розпорядження голови Залізничної районної адміністрації № 679 від 15.12.2017 . Враховуючи, що відповідачем планування лоджії до попереднього стану не приведено і для зобов`язання відповідача виконати розпорядження голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 679 від 15.12.2017 «Про демонтаж самочинного будівництва здійсненого гр. ОСОБА_1 ", позивач звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирному будинку. Спільним майном багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирному будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; ст. 319 цього ж Кодексу - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь- які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частина 5 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

При цьому, в силу ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 2 ст. 139 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу Української РСР, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Відповідно до підпунктів 3, 6 пункту «б» частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 «Повноваження у галузі будівництва» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 за №777, до повноважень районної адміністрації в галузі будівництва віднесено розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом та департаментом містобудування, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу та ін.).

Рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.11.2016 за №977 затверджено Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради відповідно до пункту 4.50 якого до повноважень районної адміністрації віднесено розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).

З метою вдосконалення порядку врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, посилення контролю щодо самочинного будівництва, відповідальності фізичних та юридичних осіб за порушення вимог ведення будівництва, дотримання правил користування будинками і спорудами, пам`ятками архітектури, житловими і нежитловими приміщеннями, прибудинковими територіями, зонами охорони пам`яток рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 за №835 затверджено Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові чинного на час вчинення спірних правовідносин (далі - Положення № 835).

Відповідно до пункту 3.1. Положення №835 розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

Згідно з частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти голови районної в місті ради, прийняті в межах наданих повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Положенням №835 встановлено, що підготовку проектів розпоряджень голів районних адміністрацій за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів містобудування здійснюють міжвідомчі комісії при районних адміністраціях.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 за №331 затверджено Положення про міжвідомчі комісії при виконкомі і районних адміністраціях Львівської міської ради відповідно до підпункту 3.11 пункту 3 якого міжвідомча комісія розглядає питання і дає технічні висновки про здійснене (здійснюване) юридичними, фізичними особами, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності самочинне будівництво, самочинну реконструкцію, переобладнання та капітальний ремонт існуючих об`єктів відповідно вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженого відповідним рішенням виконавчого комітету.

Згідно з пунктом 4.8 розділу 4 «Порядок розгляду заяв з питань самочинного будівництва» Положення № 835 висновок міжвідомчої комісії при районній адміністрації з рекомендаціями затверджує своїм розпорядженням голова районної адміністрації.

Відповідно до пункту 5.1 Положення № 835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень: 5.1.1. про передачу матеріалів до суду у разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобов`язання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови; 5.1.2. про передачу матеріалів до суду щодо визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності, якщо це не порушує права інших осіб; 5.1.3. про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти; 5.1.4. про погодження самочинного будівництва.

Пунктом 1.6. Положення № 835, визначено ознаки і класифікація самочинного будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, переобладнання, порушення правил експлуатації житлового фонду, охорони і використання пам`яток культурної спадщини, влаштування малих архітектурних форм.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення № 835 відповідальність за своєчасне виявлення, попередження і вжиття заходів щодо припинення самочинного будівництва покладається на уповноважених посадових осіб та інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Враховуючи наведені норми законодавства, в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у відповідача та ЛМКП «Левандівка» відсутні повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Як зазначено вище не відповідають вимогам закону та є абсолютно безпідставними та необгрунтованими, зокрема: акт обстеження житлового будинку № 4 АДРЕСА_6 Львові від 07.05.2018 складений ЛМКП «Левандівка» з виходом на місце обстеження житлового будинку, всупереч зазначеним вище нормам, не підписано позивачем, і таке обстеження проведено без участі позивача, що позбавило його можливості спростувати встановлені, на думку відповідача, обставини.

Крім того, також не можуть залишитись поза увагою суду, надані відповідачем документи :

договір купівлі-продажу від 14.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 5139 (а.с. 66), який підтверджує, що відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_4 ;

витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17112532 від 19.12.2007, №17112640 від 19.12.2007, №17112326 від 19.12.2007, квартира АДРЕСА_4 є спільною частковою власністю і належить відповідачу - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , частка кожного складає 1/3;

технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 від 27.12.1999, який вписаний в реєстрову книгу за № 39454 від 13.01.2000.

З вказаного договору купівлі-продажу, вбачається, що квартира АДРЕСА_4 складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 40,5 кв.м. та кухні, загальна площа - становить 58,3 кв.м.

У відповідності до технічного паспорта на вказану квартиру від 27.12.1999, така розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку та складається з 3 кімнат, житловою площею 40,5 кв.м., в тому числі: перша кімната -11,9 кв.м., друга кімната - 19,6 кв.м., третя кімната - 9,0 кв.м., кухні площею 6,1 кв.м., ванної кімнати площею 1,9 кв.м., вбиральні - 1,0 кв.м., коридору - 6,9 кв.м., вбудованої шафи - 0,3 кв.м. Квартира обладнана балконом (терасою) - 1,6 кв.м. (а.с.70).

Отже, з правовстановлюючих документів на квартиру вбачається, що квартиру придбано з лоджією, розрахункова площа якої 1,6 кв.м. і така є приналежністю квартири. Квартира - є власністю фізичних осіб.

Вищевикладені обставини спростовують твердження позивача, що відповідач «... здійснив приєднання частини балкону загального користування з подальшим переобладнанням під лоджію самочинно, без дозволу районної адміністрації».

Суд звертає увагу, що параметри лоджії, які вказує позивач, не відповідають дійсності і не є зрозуміло.

Так, площа балкону (тераси, лоджії) 1,6 кв.м., що належить відповідачу на праві власності і зазначена в технічному паспорті на квартиру розраховується із застосуванням коефіцієнтів (балкон 0,3, а лоджія 0,5), при цьому обміри проводяться по внутрішній площі лоджії (балкону).

Разом з тим, на плані, що в технічному паспорті балкон (тераса), що зазначена під літ. 9 площею 1,6 кв.м. не зазначені розміри ширини та довжини такого.

З метою встановлення дійсних розмірів балкону (тераси, лоджії), відповідач 08.10. 2019 зробив замовлення на виготовлення Технічного паспорта на належну йому квартиру з інформацією про розміри лоджії.

Відповідно до Звіту за результатами технічного обстеження будинку експертом ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , обстеження перекриття проведено візуально та інструментально з боку квартири. Основна увага приділялась наявності таких дефектів як понаднормативні прогини, тріщини. За результатами обмірів товщина залізобетонного перекриття складає 300 мм. Плити побілені вапняним розчином товщиною З мм. Дефектів збірних плит перекриття не виявлено. В цілому стан перекриття нормальний, ремонту та підсилення не потребує. Так як при добудові лоджії (збільшення вильоту до 1,0 м) не порушуються несучі конструкції перекриття, то перевірка на несучу здатність перетинок не потрібна. Консольна плита лоджії з бетону класу С20/25 товщиною 140 мм занкерована в кладку стіни на 250 мм, що відповідає вимогам норм. Огородження балкону влаштоване висотою на 1,2 м. Міцність консольної частини плити лоджії та огородження забезпечена. При цьому резерв несучої здатності становить 12%. Залізобетонна плита лоджії товщиною 140 мм армована сіткою з арматури 010 мм класу А400С. Арматура приварена до існуючої сітки в плиті. Бетон для влаштування плити балкону застосовано дрібнозернистий класу С20/25 за міцністю на стиск. Несуча здатність плити забезпечена на дію розрахункових навантажень від власної ваги лоджії, конструкції підлоги, огородження, тимчасового корисного 240 кг/м2.

Суд звертає увагу, що такі докази подані позивачем як :

викопіювання з поверхового плану житлового будинку № 4 АДРЕСА_6 квартири №12 , не доводить факту розширення площі лоджії, оскільки у викопіюванні не зазначено ні площі, ні параметрів (розмірів) лоджії, а лише вручну докреслено лінії з не зрозумілими довжинами;

звернення заявника ОСОБА_3 на гарячу лінію області, зареєстроване 22.11.2017, зі змісту його стає зрозумілим, що «...заявник проживає на АДРЕСА_8 на 4-му поверсі та скаржиться, що сусід, який проживає на 3-му поверсі робить балкон з відстанню 70 см. з дахом на 20 см. за висотою, а заявник хоче собі облаштувати в порядок балкон». У зверненні сусіда не вбачається порушення його права.

Як вбачається з наданих суду доказів, що у будинку АДРЕСА_6 відсутні балкони загального користування, а тому суд приходить до переконання, що позивач вказуючи, що ОСОБА_1 було здійснено приєднання частини балкону загального користування з подальшим переобладнанням під лоджію самочинно є недоречним. При цьому, позивач покликається на ст.376 ЦК України.

Частина 1 ст. 376 ЦК України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво

Пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 визначено, що вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються.

Натомість, частиною 2 ст.319 ЦК України, передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Суд звертає увагу, що відповідачем, як співвласником квартири до якої, як вищевказувалось, належить лоджія (балкон) було здійснено ремонтні роботи, які полягали в укріпленні конструкції виступаючої залізо-бетонної частини лоджії, яка зазнала зносу та руйнування внаслідок природних явищ (обмерзання), з метою відновлення елементів лоджії, поліпшення експлуатаційних показників елементів будинку, безпечного користування лоджією та запобігання її обвалення.

Суд приходить до переконання, що такі роботи підпадають під визначення у «Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питання житлово-комунального господарства від 17 травня 2002 року №76: «Ремонт будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на відновлення, з можливим поліпшенням експлуатаційних показників елементів будинку».

Позивач у позовній заяві, як на підставу позовних вимог покликається на пункт 1.4 вищезгаданих Правил, яким передбачено умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.

Разом з тим, суд звертає увагу, що жодних робіт, які підпадають під визначення понять, що зазначені у Правилах, відповідачем не здійснювалось, а саме:

1.4.1 переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства;

1.4.2 переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

1.4.3 До елементів перепланування жилих приміщень належать:

перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків;

1.4.4 Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається;

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Окрім того, також, відповідачем не було, здійснено порушення п.4 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24 січня 2006 року, яким передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Крім того, пунктом 7 цих Правил передбачено обов`язок власника квартири проводити за власні кошти ремонт квартири.

Однак, суд зазначає, що позивач при звернені до суду з позовом про демонтаж самочинно розширеної лоджії розміром 2,10*2,70 м, яка розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку та привести її планування до попередніх розмірів, а саме 1,40*2,70 м. не звернув на ці обставини уваги.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.200, «Булвес`АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Так як, вбачається із Звіту за результатами технічного обстеження будинку ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , добудова консольної лоджії в квартирі № 12 без посилення стін та фундаментів будинку відповідає вимогам чинних будівельних норм і правил щодо міцності та стійкості і забезпечує надійну експлуатацію. Демонтажні роботи є роботами підвищеної небезпеки, виконання яких без відселення мешканців є неможливе. Технічний стан конструкцій будинку при добудові лоджії не погіршився, так цілісність несучих конструкцій не порушена, втручання в мережі загального користування відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно звернувся з позовом в якому просить зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно розширену лоджію розміром 2,10*2,70 м, яка розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку та привести її планування до попередніх розмірів, а саме 1,40*2,70 м.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заява Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79022, м. Львів, вул. Виговського,34; код ЄДРПОУ 04056084) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити дії, - відмовити .

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 04 січня 2020 року.