Ухвала суду № 86771606, 28.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10004/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні клопотання Військової частини А2925 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2925 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2925 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за період 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.07.2018;

- зобов`язати військову частину А2925 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за період 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.07.2018.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Військовою частиною А2925 направлено до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням строку позовної давності. У цьому клопотанні відповідач просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, у зв`язку із тим, що для звернення до суду згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. При цьому вказано, що предметом розгляду у даній справі є начебто бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, а тому, оскільки позивачем вказано, що він був звільнений з військової служби 24.07.2018, тому саме з цієї дати розраховується термін позовної давності. Проте, із позовною заявою останній звернувся лише у серпні 2019.

Вивчивши мотиви клопотання з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов наступного висновку.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3 і 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, для залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суду необхідно встановити факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

У контексті наведеного суд ураховує, що статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа №21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.

Згідно із ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) висловила позицію про те, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із положеннями статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даній справі відсутні підстави для застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 123 КАС України, та, відповідно, для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 цього Кодексу, в протилежному випадку, буде порушено право позивача у доступі до правосуддя, що передбачене ст. 6 КАС України.

За наведених обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання Військової частини А2925 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням строку позовної давності відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили, в порядку визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Суддя Є.Ю. Романченко