Ухвала суду № 86769951, 20.12.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/970/14-ц

номер провадження 4-с/631/1/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Фабаровської І. М.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича, із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в :

24.03.2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В., із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: ОСОБА_1 , на обґрунтування якої скаржник зазначив, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 49110367 представнику банку стало відомо, що в межах цього виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесено три постанови про арешт коштів Боржника (Банку) від 30.10.2015 року, 30.10.2015 року та 09.03.2016 року. Постанови про арешт коштів боржника від 30.10.2015 року та 09.03.2016 року за змістом є майже однаковими та направлені до 13 фінансових установ, інша постанова від 30.10.2015 року направлена до 2 фінансових установ. Головним державним виконавцем шляхом винесення та направлення майже однакових постанов до різних фінансових установ було здійснені спроби арештувати кошти в значно більшому розмірі (14 423 659,19 доларів США та 7 131 578,85 гривень), замість накладання арешту в одній фінансовій установі на суми 534 098,49 доларів США та 264 132,55 гривень, що підлягали стягненню.Після направлення головним державним виконавцем перших двох постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2015 року на його адресу надійшли відповіді від ПАТ “СІТІБАНК” та від Головного Управління Національного Банку України по місту Києву і Київській області у яких зазначено, що на рахунках ПАТ КБ “ПриватБанк” арештовані кошти в достатньому розмірі для виконання постанови. Але ця інформація була проігнорована головним державним виконавцем та повторно 09.03.2016 року незаконно було винесено ще одну постанову про арешт коштів Боржника.Накладання арешту на кошти в інших фінансових установах є протиправним, оскільки ці рахунки є кореспондентськими і стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тому просив визнати дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича незаконними в частині винесення трьох постанов про арешт коштів Боржника та в частині арешту коштів на кореспондентських рахунках Банку, також просив скасувати постанови про арешт коштів боржника від 30.10.2015 року, від 30.10.2015 року та від 09.03.2016 року в межах ВП 49110367.

21.05.2018 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінив тип товариства з публічного на приватне без зміни їх організаційно-правової форми: приватне акціонерне товариство. Оскільки відповідно до змісту абзацу 3 частини 2 статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-ІV від 17.09.2008 року (із змінами та доповненнями) зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням, ураховуючи, що банком здійснено відповідну державну реєстрацію зміни назви юридичної особи, відсутні юридичні підстави для залучення до участі у справі їх правонаступника, а тому в ході розгляду цього судового провадження слід враховувати нове найменування позивача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Розпорядженням керівника апарату суду Столяренка С. В. № 1152 від 20.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно відповідного протоколу, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Представник скаржника ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності № 7749-К-О, виданої 27.12.2016 року Голови Правління банка Шлапаком О. В. із строком дії до 27.12.2019 року, у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав, але скористався правом, визначеним частиною 3 статті 211 цивільного процесуального кодифікованого закону України, й звернувся до суду із відповідним письмовим клопотанням, яке зареєстровано за вхідним № ЕП-550/19-вх від 31.05.2019 року, про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв О. В. у судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав.

Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав.

Відповідно до заперечень на скаргу, які зареєстровані за вхідним № 2557/17-вх від 02.10.2017 року наданих представником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – Гончаренком В. А., останній просить залишити скаргу без задоволення оскільки постановою Верховного суду України від 21.06.2016 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18.08.2015 року та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14.05.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області. 21.11.2016 року в порядку пункту 5 частини 1 статті 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєвим О. В. винесено постанову про закінчення ВП № 49110367 з примусового виконання виконавчого листа № 631/970/14-ц виданого 28.09.2015 року Нововодолазьким районним судом Харківської області про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 240120,50 гривень та 485544,09 доларів США, якою: припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду; знято арешт з коштів, що знаходилися на рахунках боржника в Національному банку України, ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», ПАТ «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ОБСЛУГОВУВАННЯ ДОГОВОРІВ НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ», ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙБАНК «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ «СІТІБАНК», ПАТ «УКРСОЦБАНК», ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ», ГІАТ «МАРФІН БАНК», ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ІМПОРТНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ», ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», ПАТ «АСВІО БАНК»; знято арешт з всього нерухомого майна боржника; знято розшук з всього майна боржника. Таким чином арешт накладений на кошти боржника постановами від 30.10.2015 року та 09.03.2016 року в межах ВП № 49110367 знято, а отже і відсутній предмет оскарження.

Крім того, як убачається з пояснень представника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пікалова О. В., які зареєстровані за вхідним № 1968/18-вх від 25.04.21018 року, 23.10.2015 року головним державним виконавцем Медведєвим О. В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України місто Київ, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 23.10.2015 року головним державним виконавцем Медведєвим О. В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України місто Київ, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором). 30.10.2015 року головним державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору. 03.11.2015 року головним державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 03.11.2015 року головним державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника. 05.01.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2015 року №6-28670ск15 зупинено виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 18.08.2015 року до закінчення касаційного провадження. 29.02.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій на підставі Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 року по справі № 631/970/14-ц касаційну скаргу ПАТ «ПриватБанк» відхилено, рішення апеляційного суду Харківської області від 18.08.2015 року залишено без змін. 09.03.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 14.03.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника. 14.03.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника. 29.06.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 29.06.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника. 29.06.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника. 29.06.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Верховного суду України від 10.05.2016 року №6-997ц16 зупинено виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 15.08.2015 року, залишене без змін ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних і кримінальних справ вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 року до закінчення провадження у зазначеній справі. 21.11.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій на підставі Постанови Верховного суду України від 21.06.2016 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18.08.2015 року та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14.05.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області. 21.11.2016 року головним державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно пункту 4 частини 1 статті 39 (скасування рішення, яке підлягало виконанню) на підставі постанови Верховного суду України від 21.06.2016 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18.08.2015 року та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14.05.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області, згідно якої припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення; знято арешт з коштів боржника; знято арешт з всього нерухомого майна боржника; знято розшук з рухомого майна боржника; копію постанови направлено боржнику, стягувачу та до відповідного суду, що видав виконавчий документ.

Заінтересована особа – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим їй частиною 1 статті 58 Цивільного кодексу України, щодо участі у справі через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю – Дорошенка А. О.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, однак надав суду заяву, зареєстровану під вхідним № 2106/17-вх від 12.09.2017 року, в якій просив справу розглянути за його відсутності (а. с. 62).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 зазначеного вище кодексу, особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у скаржника свідчить його письмові пояснення, долучені до матеріалів справи.

Положеннями частини 2 статті 450 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що справа після зміни складу суду перебуває на розгляд значний час, неодноразово судові засіданні відкладалися через неявку скаржника та його представника, а також представника відділу державної виконавчої служби, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.

Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.

Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року (із змінами та доповненнями).

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 – ХІV (в редакції, чинного на момент винесення постанови, що оскаржується) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частина 1 статті 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 451 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12, частина 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно виконавчого листа, виданого 28.09.2015 року Нововодолазьким районним судом Харківської області по справі №631/970/14-ц стягнуто з ПАТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 240 120,50 грн. та 485 544,09 доларів США.

Виконавчий лист пред`явлений на примусове виконання 21.10.2015 року до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою від 23.10.2015 року відкрите виконавче провадження № 49110367.

Судом встановлено, що 30.10.2015 року, 30.10.2015 року та 09.03.2016 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О. В. в межах виконавчого провадження № 49110367 було винесено постанови про арешт коштів боржника – КБ ПАТ «ПриватБанк» на підставі постанови від 23.10.2015 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з КБ ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 264 132,55 гривень та 534 098,39 доларів США (а. с. 18 – 32).

Листом від 05.11.2015 року ПАТ “СІТІБАНК” повідомив відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що в ПАТ “СІТІБАНК” є рахунок відкритий для ПАТ КБ “ПриватБанк” у національній валюті, у зв`язку із чим постанова про арешт коштів боржника підлягає частковому виконанню в межах суми зазначеної у національній валюті, а саме — в межах 264 132,55 гривень зазначений лист переданий в роботу державному виконавцеві 18.11.2015 року.

Листом від 05.11.2015 року № 90-01/07-408/84573 Головне Управління Національного Банку України по місті Києву і Київській області повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що постанова державного виконавця від 30.10.2015 року винесена в межах ВП 49110367 прийнята до виконання та на рахунку ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” достатньо коштів для виконання вищезазначеної постанови, зазначений лист переданий в роботу державному виконавцеві 20.11.2015 року.

09.03.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем в межах виконавчого провадження № 49110367 була винесена третя постанова про арешт коштів Боржника (Банку).

Постановою Верховного суду України від 21.06.2016 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року скасовано, справу №631/970/14-ц направлено на новий розгляд.

21.11.2016 року в порядку пункту 5 частини 1 статті 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєвим О. В. винесено постанову про закінчення ВП № 49110367 з примусового виконання виконавчого листа № 631/970/14-ц виданого 28.09.2015 року Нововодолазьким районним судом Харківської області про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 240 120,50 гривень та 485 544,09 доларів США, якою: припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду; знято арешт з коштів, що знаходилися на рахунках боржника в Національному банку України, ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», ПАТ «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ОБСЛУГОВУВАННЯ ДОГОВОРІВ НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ», ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙБАНК «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ «СІТІБАНК», ПАТ «УКРСОЦБАНК», ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ», ГІАТ «МАРФІН БАНК», ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ІМПОРТНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ», ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», ПАТ «АСВІО БАНК»; знято арешт з всього нерухомого майна боржника; знято розшук з всього майна боржника.

В силу норм статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанов про арешт коштів боржника) заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанов про арешт коштів боржника) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення.

Відповідно до частини 1 - 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанов про арешт коштів боржника) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Вирішуючи питання щодо правомірності постанов головного державного виконавця про арешт коштів боржника, що знаходились на рахунках, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, з аналізу наведеної норми Закону України «Про банки і банківську діяльність" слідує, що органи державної виконавчої служби не вправі арештовувати кореспондентські рахунки банку, накладати арешт на кошти, які там знаходяться.

Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

При цьому, кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що у АТ КБ “ПриватБанк” в інших фінансових установах (банках) можуть бути наявні лише кореспондентські рахунки, які відкриваються для здійснення міжбанківських переказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні постанов від 30.10.2015 року та від 09.03.2016 року про арешт коштів боржника державним виконавцем не було враховано вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», який є спеціальною нормою і регулює порядок накладення арешту на кошти, які перебувають на кореспондентських рахунках банку.

В задоволенні вимоги про скасування постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2015 року, від 30.10.2015 року та від 09.03.2016 року суд відмовляє, з огляду на те, що 21.11.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49110367, якою знято арешт з коштів.

На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, статтями 32, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 – XIV, статтею 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121 – ІІІ, статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346 – ІІІ, статтями 2, 13, 58, 77, 81, 82, 211, 223, 247, 447, 448, 451 та пунктом 9 та 11 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), суд -

у х в а л и в:

Скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича, із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича в частині винесення трьох постанов про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 49110367 незаконними.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича в частині арешту коштів на кореспондентських рахунках Банку на підставі постанов від 30.10.2015 року, від 30.10.2015 та 09.03.2016 року в межах виконавчого провадження № 49110367 незаконними.

В іншій частині скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі протягом п`яти днів з дня проголошення апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання – ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвалу постановлено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко