Ухвала суду № 86769942, 16.12.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/970/14-ц

провадження № 4-с/631/4/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича, із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи – стягувача: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» – Маляр Ян Анатолійович, що діє на підставі довіреності № 4436-К-О, виданої 04 листопада 2015 року, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області зі скаргою на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича.

В обґрунтування вищевказаної скарги представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» посилається на те, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 49110367 представнику банку стало відомо, що в межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесено три постанови про арешт коштів боржника – Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 30 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року та 09 березня 2016 року. Постанови про арешт коштів боржника від 30 жовтня 2015 року та 09 березня 2016 року за змістом є майже однаковими та направлені до 13 фінансових установ, інша постанова від 30 жовтня 2015 року направлена до 2 фінансових установ. Проте, 31 травня 2016 року на адресу банку надійшла четверта постанова про арешт коштів боржника датована 24 травня 2016 року. Представник зазначає, що головним державним виконавцем шляхом винесення та направлення майже однакових постанов до різних фінансових установ було здійснені спроби арештувати кошти в значно більшому розмірі, ніж зазначено у виконавчому документі, замість накладання арешту в одній фінансовій установі на суми 534 098,49 доларів США та 264 132,55 гривень, що підлягали стягненню.

Скаржник звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження наявні відповіді від Публічного акціонерного товариства «Сітібанк» та від Головного Управління Національного Банку України по місті Києву і Київській області в яких зазначено, що на рахунках Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» наявні кошти в достатньому розмірі для виконання постанови державного виконавця від 30 жовтня 2015 року про арешт коштів боржника. Але ця інформація була проігнорована головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем та повторно 24 травня 2016 року незаконно, на думку скаржника, було винесено ще одну постанову про арешт коштів боржника.

Банк вважає дії державного виконавця з накладення арешту на кореспондентські рахунки банку такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки арешт здійснено на кореспондентські рахунки банку, стягнення коштів з яких здійснюється Національним банком України, а також сума арештованих коштів не відповідає сумі, яка стягується за виконавчим провадженням № 49110367 та значно її перевищує.

Вказані дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В., на думку скаржника, призвели фактично до блокування роботи банку та порушило їх права. У зв`язку з цим представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у своїй скарзі просив визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича незаконними в частині арешту коштів на кореспондентських рахунках банку на підставі постанови про арешт коштів боржника від 24 травня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49110367, а також просив скасувати постанови про арешт коштів боржника від 24 травня 2016 року, якими арештовані кошти на кореспондентських рахунках банку в межах виконавчого провадження № 49110367.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2017 року головуючим суддею визначено суддю Пархоменко І. О.

Строк відрядження судді Пархоменко І. О. закінчився 06 серпня 2018 року, справа за скаргою по суті не розглянута.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 18 вересня 2018 року за № 900 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2018 року, справу передано до розгляду судді Трояновській Т.М.

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року справу було прийнято до провадження судді Трояновської Т. М.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялись відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. На адресу суду представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Шевченко Антон Олександрович, що діє на підставі довіреності 7749 – К – О, виданої 27 грудня 2016 року строком на три роки, надіслав письмові пояснення, що були зареєстровані за вхідним № 6467/19-вх від 12.09.2019 року, відповідно до яких повідомив суд, що постановою Верховного суду України від 21 червня 2016 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року скасовано, справа направлено на новий розгляд. 21 листопада 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49110367, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення та просив суд розглянути справу за відсутності представника скаржника.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце цього засідання повідомлялись належним чином, відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Про причини своєї неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за їх відсутності не надали.

В наданому іншому складу суду запереченні на скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за дорученням – Гончаренко В. А. просив суд скаргу на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича, із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: ОСОБА_1 , залишити без задоволення, мотивуючи тим, що відсутній предмет оскарження, оскільки постановою Верховного суду України від 21 червня 2016 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 21 листопада 2016 року в порядку пункту 5 частини 1 статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49110367, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, знято арешт з коштів боржника, знято арешт з нерухомого майна боржника, знято розшук з усього майна боржника.

В наданому іншому складу суду клопотанні – 12 вересня 2017 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , просив здійснювати розгляд скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за відсутності ОСОБА_1 та її уповноваженого представника, зазначивши, що при прийнятті рішення вони не підтримують жодну із правових позицій інших сторін провадження.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до якого Цивільний процесуальний кодексу України викладено у новій редакції.

Згідно підпункту 9 пункту 1 Розділу XIII Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Положеннями частини 2 статті 450 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що справа після зміни складу суду перебуває на розгляд значний час, неодноразово судові засіданні відкладалися через неявку скаржника та його представника, а також представника відділу державної виконавчої служби, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 – ХІV (в редакції, чинного на момент винесення постанови, що оскаржується) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частина 1 статті 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 451 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12, частина 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно виконавчого листа виданого 28.09.2015 року Нововодолазьким районним судом Харківської області по справі з єдиним унікальним № 631/970/14-ц стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 240 120,50 гривень та 485 544,09 доларів США.

Виконавчий лист пред`явлений на примусове виконання 21 жовтня 2015 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича від 23 жовтня 2015 року відкрите виконавче провадження № 49110367 з примусового виконання виконавчого листа № 631/970/14 – ц, виданого 28.09.2015 року Нововодолазьким районним судом Харківської області.

30 жовтня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем в межах виконавчого провадження № 49110367 було винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» у межах суми 264 132,55 гривень та 534098,49 доларів США; та постанову про арешт коштів боржника, що містяться на усіх рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний інвестиційний банк», Публічному акціонерному товаристві «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», Публічному акціонерному товаристві «Акцент – банк», Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Земельний капітал», Публічному акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро», Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», Публічному акціонерному товаристві «Сітібанк», Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк», Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Південний», Публічному акціонерному товаристві «Марфін Банк», Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно – імпортний банк України», Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен банк Аваль», Публічному акціонерному товаристві «АСВІО Банк» та інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» у межах суми 264 132,55 гривень та 534098,49 доларів США.

Як вбачається із матеріалів справи, після винесення постанов про арешт коштів боржника від 30 жовтня 2015 року та направлення її до виконання установам, які визначені в постанові, до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло 2 листа наступного змісту.

Листом від 05 листопада 2015 року за вихідним № 150680/0507 – 3 Публічне акціонерне товариство «Сітібанк» повідомило Заступника директора Департаменту – начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С. С., що в Публічному акціонерному товаристві «Сітібанк» є рахунок відкритий Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» у національній валюті, у зв`язку із чим постанова про арешт коштів боржника підлягає частковому виконанню в межах суми зазначеної у національній валюті, а саме — в межах 264 132,55 гривень. Зазначений лист переданий в роботу головному державному виконавцеві згідно резолюції 18.11.2015 року.

Крім того, Головне Управління Національного Банку України по місту Києву і Київській області листом від 05 листопада 2015 року за № 90-01/07-408/84573 повідомило Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що постанова державного виконавця від 30.10.2015 року винесена в межах виконавчого провадження № 49110367 прийнята до виконання та на рахунку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» достатньо коштів для виконання вищезазначеної постанови. Зазначений лист переданий в роботу головному державному виконавцеві згідно резолюції 20.11.2015 року.

14 березня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем в межах виконавчого провадження № 49110367 були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме майно, що належить – Публічному акціонерному товариству Комерційний банк – «ПриватБанк»; та про розшук майна боржника, відповідно якої оголошено в розшук все рухоме майно, що належить – Публічному акціонерному товариству Комерційний банк – «ПриватБанк» у межах суми 485 544,09 доларів США та 240 120,50 гривень.

24 травня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем в межах виконавчого провадження № 49110367 були винесені постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику – Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», постанова про розшук майна боржника, відповідно до якої постановлено оголосити в розшук все рухоме майно, що належить боржнику – Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», затримати транспортні засоби, що належать Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» та направити їх на штраф майданчик, одночасно із затриманням транспортних засобів вилучати свідоцтво про реєстрацію відповідного транспортного засобу та ключі, а також постанова про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунках відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний інвестиційний банк», Публічному акціонерному товаристві «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», Публічному акціонерному товаристві «Акцент – банк», Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Земельний капітал», Публічному акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро», Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», Публічному акціонерному товаристві «Сітібанк», Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк», Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Південний», Публічному акціонерному товаристві «Марфін Банк», Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно – імпортний банк України», Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен банк Аваль», Публічному акціонерному товаристві «АСВІО Банк» та інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» у межах суми 264 132,55 гривень та 534098,49 доларів США.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду України від 21 червня 2016 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року скасовано, справу з єдиним унікальним № 631/970/14-ц направлено на новий розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області.

21 листопада 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49110367, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

В силу норм статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 – ХІV (в редакції, чинної на момент винесення постанови, що оскаржується) заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 – ХІV (в редакції, чинної на момент винесення постанови, що оскаржується) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 – 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 – ХІV (в редакції, чинної на момент винесення постанови, що оскаржується) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Вирішуючи питання щодо правомірності постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича про арешт коштів боржника, що знаходились на кореспондентських рахунках, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121 – ІІІ (в редакції, що діяла на момент винесення постанови, що оскаржується) арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частини 2, 4 та 5 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121 – ІІІ (в редакції, що діяла на момент винесення постанови, що оскаржується).

Отже, з аналізу наведеної норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» слідує, що органи державної виконавчої служби не вправі арештовувати кореспондентські рахунки банку, накладати арешт на кошти, які там знаходяться.

Згідно з приписами статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346 – ІІІ банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

При цьому, кореспондентський рахунок – це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в інших фінансових установах (банках) можуть бути наявні лише кореспондентські рахунки, які відкриваються для здійснення міжбанківських переказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови від 24 травня 2016 року про арешт коштів боржника державним виконавцем не було враховано вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», який є спеціальною нормою і регулює порядок накладення арешту на кошти, які перебувають на кореспондентських рахунках банку.

Крім того, враховуючи специфіку комерційних банків, кошти, які знаходяться на кореспондентських рахунках банку належать не тільки банку, і припинення усіх операцій зачіпає інтереси як банку так і його клієнтів та партнерів. Так, відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121 – ІІІ банк здійснює свою діяльність із забезпеченням захисту законних інтересів і клієнтів банків.

Також в матеріалах справи відсутні докази дотримання державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 – ХІV (в редакції, чинної на момент винесення постанови, що оскаржується), зокрема щодо перевірки майнового стану боржника.

З урахуванням наведеного вимога скаржника щодо визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича в частині арешту коштів на кореспондентських рахунках банку на підставі постанови від 24 травня 2016 року, в межах виконавчого провадження № 49110367, незаконними підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скаржника стосовно скасування постанови про розшук майна боржника від 24 травня 2016 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 травня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49110367 суд виходить з наступного. Як було встановлено з матеріалів справи постановою Верховного Суду України від 21 червня 2016 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року та рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 травня 2015 року скасовано, справу з єдиним унікальним № 631/970/14-ц направлено на новий розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області.

21 листопада 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49110367, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Отже вимога скаржника щодо скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича про арешт коштів боржника від 24 травня 2016 року задоволенню не підлягає, оскільки на даний час виконавче провадження щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 240 120,50 гривень та 485 544,09 доларів США закінчено та скасовані заходи примусового виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 – XIV, статтею 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121 – ІІІ, статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346 – ІІІ, статтями 2, 13, 58, 77, 81, 82, 211, 223, 247, 447, 448, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича, із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи – стягувача: ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича в частині арешту коштів на кореспондентських рахунках банку на підставі постанови від 24.05.2016 року, винесеної в межах виконавчого провадження № 49110367 – незаконними.

В іншій частині скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Нововодолазький районний суд Харківської області (відповідно до пункту 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України) протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя: Т. М. Трояновська