Ухвала суду № 86769352, 26.12.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/15881/14-к

Провадження № 1-кп/638/133/19

26.12.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Омельченко К.О.

суддів - Шестака О.І.

-Шишкіна О.В..

при секретарі - Юрченко Д.С.

за участю прокурора - Бондаренко А.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1 .

Адвоката Черкова Ю.Є.

розглянувши обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 258, ч. 3, ч.4, ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 263, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 298, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 338 КК України,

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 258, ч. 3, ч.4, ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 263, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 298, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 338 КК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - взяття під варту, який продовжувався у встановленому законом порядку як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи по суті судом..

В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченого з застави на особисте зобов*язання. Своє клопотання обґрунтовує тим, що відповідно до домовленостей між Україною та Російською Федерацією планується одночасне звільнення осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні злочинів або засуджені, і кримінальні провадження стосовно яких перебувають у провадженні органів досудового розслідування та судах України, на військовополонених українських військовослужбовців та заручників, які утримуються на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей. З урахуванням доведеності обґрунтованого обвинувачення та фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості та характеристики обвинуваченого, сторона обвинувачення вважає, що для досягнення вищевказаних цілей, стосовно обвинуваченого має бути змінений запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов*язання.

Захисник та обвинувачений підтримали вказане клопотання.

Суд, вислухавши сторони кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_1 з застави на особисте зобов*язання підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України N° 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинно носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александр Макаров проти Росії» національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосудця або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень - злочинів.

При цьому, в контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Більш того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватись не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Відповідно ч.1 ст. 179 КПК України, особисте зобов*язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов* язки, передбаченні статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до домовленостей між Україною та Російською Федерацією планується одночасне звільнення осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні злочинів або засуджені, і кримінальні провадження стосовно яких перебувають у провадженні органів досудового розслідування та судах України, на військовополонених українських військовослужбовців та заручників, які утримуються на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей.

З метою реалізації Мирного плану Президента України, на виконання завдань, покладених на Об`єднаний центр з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, встановлено, що тримання під вартою ОСОБА_1 може негативно вплинути на процес звільнення заручників з числа військовослужбовців ЗС України та інших осіб, яких було захоплено в полон у зоні проведення антитерористичної операції та операції об`єднаних сил на території Луганської та Донецької областей.

Колегія суддів при зміні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 виходить з того, що дана дія проводиться виключно з метою реалізації Мирного плану Президента України, на виконання завдань, покладених на Об`єднаний центр з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, тому не покладає на обвинуваченого обов*язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою суду від 04.07.2019року ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою та визначена сума застави в розмірі 154 880,00грн.

11.07.2019р. застава у вказаному розмірі внесена на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов*язків, а також запобігання спробам переховатись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Запобіжним заходом у відповідності до положень ст..176 КПК України є застава.

З огляду на вищезазначене, оскільки міра запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 змінюється із застави на особисте зобов*язання, суд вважає за необхідне повернути заставодавцю ОСОБА_2 внесену суму застави в розмірі 154 880,00 (сто п*ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок)

Виходячи з цього, керуючись вимогами ст.ст.177,178,179,193,194,196,205,206,372,395 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінити з застави на особисте зобов*язання.

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 заставу в розмірі 154 880,00 (сто п*ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок), яка була внесена 11.07.2019року на підставі ухвали № 638/15881/14-к 1-кп/638/133/19 Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.07.2019р. на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок 37318098006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківській області, банк одержувач Державна казначейська служба України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя

Судді