Рішення № 86766266, 26.12.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 740/2979/19

Провадження № 2/750/2677/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Требух Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Будаш М.В.,

справа №740/2979/19

позивач ОСОБА_1

відповідачі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державної казначейської служба України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про визнання дій такими, що завдали матеріальної шкоди та стягнення 3% річних та інфляційних збитків,

за участі представника позивача адвоката Луєнко А.В., представника відповідача Державної казначейської служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області Біркун Т.М.

в с т а н о в и в:

19.06 2019 року позивач подав позовну заяву до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області та просив визнати, що незаконні дії Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України та Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області щодо тривалого невиконання судових рішень призвело до матеріальної шкоди в розмірі 36601 грн. 10 коп., просив стягнути з державного бюджету компенсацію і інфляційні втрати за несвоєчасне виконання судових рішень в сумі 36601 грн. 10 коп. Відповідачами надано відзиви, з яких вбачається, що в задоволенні позову просять відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області замінено відповідача Ніжинське об`єднане управління Пенсійного фонду України на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.10.2019 року справу передано до Деснянського районного суду м.Чернігова.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 22.10.2019 року справу прийнято до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила суд його задовольнити.

Представник відповідача Державної казначейської служби та Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області в задоволенні позову просила відмовити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.06.2011 року зобов`язано управління пенсійного фонду України в м.Ніжині здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ,як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,віднесеного до 1 категорії,інваліда 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,у відповідності до ч.4 ст.54,50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.01.2011 року по 18.06.2011 року державної пенсії в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

27.01.2015 року Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області прийнято до обліку та внесено до реєстру рішень постанову суду від 25.06.2011 року по справі №2-а-2943/11, виконання якої гарантується державою за № 2431316.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області передало згідно акту приймання-передавання за 1 квартал 2015 року від 10.04.2015 року постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.06.2011 року у справі №2-а-2943/11 до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області.

Фактично кошти в розмірі 20962,93 грн. виплачені 02.07.2016 року.

Тримісячний строк виконання рішення сплив 10.07.2015 року.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.07.2009 року по справі № 2-а-1627/2009 зобов`язано управління пенсійного фонду України в м.Ніжині здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.07.2008 року згідног положень ст.54,50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку шість мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком станом на 07.07.2008 року по грудень 2008 року та на січень-червень 2009 року.

27.01.2015 року Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області прийнято до обліку та внесено до реєстру рішень постанову суду від 22.07.2009 року по справі №2-а-1627/09, виконання якої гарантується державою за № 2431308.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області передало згідно акту приймання-передавання за 1 квартал 2015 року від 10.04.2015 року постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.07.2009 року у справі №2-а-1627/2009 до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області.

Фактично кошти в розмірі 25480,09 грн. виплачені 22.09.2017 року.

Тримісячний строк виконання рішення сплив 10.07.2015 року.

Позивачем було надано розрахунок компенсації 3 % річних відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Розрахунок 3% річних з часу закінчення трьохмісячного строку перерахування коштів:

по справі №2-а-2943/2011: 20962,93 грн. *3% (0,03) /365 * 358 (днів) = 616,83 грн.;

по справі №2-а-1627/2009: 25480,09 грн. *3% (0,03) /365 * 806 (днів) = 1687,96 грн.

Загалом 2304 грн. 79 коп.

Позивач надав розрахунок інфляційних втрат у якому розпочав розрахунок:

по справі №2-а-2943/2011 з січня 2015 року (27.01.2015 дата внесення до реєстру рішень виконання яких гарантується державою) і до 02.07.2016 (дата виплати коштів) шляхом перемноження суми заборгованості 20962,93 грн. і коефіцієнтів інфляції 20962,93 х 150,2% - 20962,93 = 10523 грн.39 коп.;

по справі №2-а-1627/2009 з січня 2015 року (27.01.2015 дата внесення до реєстру рішень виконання яких гарантується державою) і до 22.09.2017 (дата виплати коштів) шляхом перемноження суми заборгованості 25480,09 грн. і коефіцієнтів інфляції 25480,09 х 193,3% - 25480,09 = 23772 грн.92 коп.;

Разом 34296 грн. 31 коп.

Право на отримання інфляційних витрат узгоджується із судовою практикою Європейського Суду з прав людини у справах «Максимиха проти України» заява №43483, рішення від 14.12.2006 пункти 22,23,27,29, «Карпухан та 19 інші проти України» рішення від 10.03.2010.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).

У пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «…що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року).

У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v.Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).

В пункті 19 справи «Бурмич та інші проти України» від 12 жовтня 2017 року, Європейський суд з прав людини вказує, що незважаючи на значний проміжок часу після винесення пілотного рішення у справі Іванова від 15 жовтня 2009 року, Українському Уряду поки не вдалося здійснити необхідні загальні заходи, здатні вирішити корінні причини системної проблеми, визначеної Судом, і забезпечити ефективний засіб захисту усіх потерпілих на національному рівні.

Відповідно до усталеної практики Суду термін потерпілий означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю. Існування порушення Конвенції можливе навіть за відсутності шкоди. Отже, рішення чи захід на користь заявника не є в принципі достатніми для позбавлення його статусу потерпілого, якщо державні органи не визнали порушення, прямо або по суті, та не надали за це порушення компенсації, справа Ромашов проти України, заява № 67534/01, рішення від 27.07. 2004 року, див. також справу «Коваль та інші проти України», п.125, рішення від 15.11.2012р.

Практика Європейського суду з прав людини визнає не отримані за рішенням суду кошти саме порушенням Протоколу 1 («Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Європейський суд неодноразово висловлював позицію, що відсутність бюджетних коштів (їх розподіл) не може бути виправданням (підставою) для невиконання судових рішень (справи: «Войтенко проти України», «Кечко проти України», «Півень проти України», «Ю.Іванов проти України» тощо).

Рекомендації і рішення Комітету Міністрів Ради Європи.

У засіданні 5-7 грудня 2017 року Комітет Міністрів Ради Європи прийняв рішення у справах групи Юрій Миколайович Іванов , груп Жовнер і Бурмич та інші проти України (заяви No. 40450/04, 56848/00, 46852/13) в частині контролю за виконанням судових рішень. У пункті 4 підкреслював, що такий спеціальний механізм повинен передбачати, відповідно до вимог Конвенції, як це передбачено прецедентним правом Суду, адекватне та достатнє відшкодування всім претендентам, які мають дійсні скарги, включаючи виконання рішень національних судів, як і раніше застосовуються, виплати відсотки ставки та відшкодування моральної шкоди та витрат.

В статті 8 Конституції України вказано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 року у справі № 6-2168цс15.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

В статті 5 вказаного закону значиться, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

З огляду на Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Державна казначейська служба України є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.

Захист цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до рішення Великої палати Верховного суду від 16 травня 2018 року справа № 686/21962/15-ц встановлено, що згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 36601 грн. 10 коп., яка складається з 3 % річних - 2304 гривень 79 коп., інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди у розмірі 34296 грн. 31 коп. шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку. В задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) суму у розмірі 36601 грн. 10 коп., яка складається з 3 % річних - 2304 грн 79 коп., інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди у розмірі 34296 грн. 31 коп. шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України (місце знаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 37567646) з єдиного казначейського рахунку.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення виготовлено 03.01.2020 року.

Суддя Н.В.Требух