Ухвала суду № 86764892, 03.01.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7543/19

Провадження № 1-кп/591/315/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Сибільова О.В., за участю секретаря Бабич Ю.О., прокурора Шаповал Н.І., представника потерпілого Дубовика В.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання прокурора по кримінальному провадженню № 12014200440002879 про його закриття в зв`язку з невстановленням особи, що вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

До Зарічного районного суду м. Суми надійшло наведене клопотання, яке прокурор підтримав та мотивував тим, що Сумським ВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12014200440002879, відкритого за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України за фактом викрадення в період з 07 по 11 червня 2014 в Зарічному районі м. Суми майна ТОВ «Сумитеплоенерго». Оскільки передбачені ст. 49 КК України строки давності закінчились, а особу, що вчинила кримінальне правопорушення, встановлено не було, тому просив закрити кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Представник потерпілого залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, приходить наступних висновків.

Встановлено, що 13 червня 2014 року було відкрите наведене кримінальне провадження № 12014200440002879 за фактом вчинення зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Під час досудового розслідування не було навіть оглянуто місце пригоди, не допитано представника потерпілого, а лише направлено формальні доручення та призначено експертне дослідження (яке не було проведено) і всі ці дії були вчинені в червні-серпні 2014 року, після чого жодної слідчої чи процесуальної дії, спрямованої на встановлення особи (осіб), що вчинила кримінальне правопорушення, в справі вчинено не було.

В даному випадку злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості та строки давності притягнення до кримінальної відповідальності з дня його вчинення, згідно ст. 49 КК України, становлять п`ять років, що свідчить про те, що формально існують підстави для застосування п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Водночас, ст. 2 КПК України визначені завдання кримінального провадження, якими є, зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ч. 1 ст. 7 КПК України передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких в тому числі відносяться: законність, публічність.

Законність в свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, полягає в тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані в тому числі всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Принцип публічності (ст. 25 КПК України) серед іншого визначає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов`язків, визначених загальними засадами – ст.ст. 9, 25 КПК України.

В даному випадку, як вбачається з наданих матеріалів, слідчий фактично проводив досудове розслідування в червні-серпні 2014 року, в подальшому жодної слідчої чи процесуальної дії не вчиняв. Тобто, фактично, починаючи з 2014 року у кримінальному провадженні слідчим не здійснювалось досудове розслідування та не здійснювались дії на виконання обов`язків встановлених ст.ст. 9, 25, 92 КПК України, проведені ж слідчі та процесуальні дії носять формальний характер. Проте прокурор, не дивлячись на вказані обставини, направив до суду клопотання про закриття кримінального провадження.

Суд вважає, що таке використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та введена в дію 17 жовтня 2019 року, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження № 12014200440002879 шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.

Відтак, в задоволенні клопотання належить відмовити.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходить і з того, що закриттю провадження по нерозкритому злочину заважає і та обставина, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності зумовлюються тяжкістю кримінального правопорушення, і в ситуації з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, у разі встановлення особи (осіб), що його вчинила, не виключена зміна кваліфікації на більш тяжкий злочин (наприклад у разі його вчинення організованою групою), що виключає закінчення строків, передбачених ст. 49 КК України.

На підставі ст.ст. 12, 49, ч. 1 ст. 185 КК України, керуючись ст.ст. 2, 9, 25, 284 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання прокурора Сумської місцевої прокуратури Шаповал Н.І. про закриття кримінального провадження № 12014200440002879 від 13 червня 2014 року на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Сибільов