Рішення № 86761796, 02.01.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29093/19

Провадження № 2/127/4131/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 23 липня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею з банком договір. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 03 жовтня 2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 31983,78 грн, з яких: 2279,76 грн - заборгованість за кредитом, 20249,79 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 7455,00 - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1499,23 грн - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 31983,78 грн за кредитним договором №б/н від 27 липня 2008 року та судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 23 липня 2008 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій зазначений розмір кредитного ліміту 3000,00 грн, базова процентна ставка в розмірі 2% на місяць на суму залишку кредиту та щомісячна комісія в розмірі 3,5%.

Згідно інформації, викладеної в цій заяві відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

На підставі цієї заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав заяву від 23 липня 2008 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також довідку про стандартні умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, які підписані відповідачем, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 23 липня 2008 року, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 03 жовтня 2019 року становить 31983,78 грн, з яких: 2279,76 грн - заборгованість за кредитом, 20249,79 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 7455,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1499,23 грн - штраф (процентна складова).

Заяву від 23 липня 2008 року, довідку про стандартні умови кредитування у ПриватБанку та орієнтовну сукупну вартість кредиту, які підписані ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що відповідач користувалася коштами та частково сплачувала заборгованість, суд вважає достатніми доказами для підтвердження того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, та факту отримання відповідачем кредиту.

Неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором привело до порушення прав кредитора - позивача АТ КБ «Приватбанк», а тому порушене право підлягає поновленню.

Разом з тим, визначаючись з сумою, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема, підписаних 23 липня 2008 року ОСОБА_1 заяви та довідки про стандартні умови кредитування, ними обумовлений розмір кредитного ліміту, відсоткова ставка. Разом із тим, відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), а також відсотків за користування кредитом, стягнути штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 липня 2008 року посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін за несвоєчасне погашення кредиту та її розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів) чи відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у заяві домовленості сторін про відповідальність (сплату неустойки (штрафу)) за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1499,23 грн - штраф (процентна складова) слід відмовити.

Щодо стягнення 7455,00 грн заборгованості за пенею та комісією, то як вказувалося сторони не обумовлювали у письмовому вигляді відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому підстави стягнення цієї суми як пені відсутні. Разом з тим, як слідує з розрахунку, ця сума складається з щомісячних сум 105 грн, що становить 3,5% від суми кредитного ліміту, що відповідає розміру обумовленого сторонами розміру комісії.

Однак щодо стягнення цієї суми як комісії, то суд враховує, що згідно Постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.09.2017 року (справа № 6-2071цс16), за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що призначення комісії - за вчинення дій (надання послуг), відмінних від дій, вказаних у п. 3.6 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а тому підстави для стягнення комісії у вказаному розмірі відсутні.

Разом із тим, стосовно заборгованості за кредитом (фактично використаних коштів), то суд вважає, що належними та допустимими доказами позивачем підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів у розмірах, зазначених у розрахунку заборгованості, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 23 липня 2008 року в сумі 2279,76 грн.

Щодо розміру відсотків, то суд враховує, що умовами кредитного договору було передбачено сплату процентів за користування кредитом у розмірі у розмірі 2% в місяць (24% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом. Саме таку відсоткову ставку застосовує позивач при нарахуванні процентів на поточну заборгованість за кредитом, відтак, за розрахунком заборгованість за процентами у цій частині становить 3771,27 грн.

При цьому як убачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором на прострочену заборгованість позивачем нараховані підвищені проценти відповідно до п. 5.5.1 Умов та правил надання банківських послуг, а саме - 180%. Однак визначена з урахуванням цього розміру відсотків позивачем сума у розрахунку заборгованості не може бути взята судом до уваги, оскільки вона суперечить кредитному договору, укладеному між сторонами, а Умови та правили надання банківських послуг, як вказувалося вище, не можуть бути взяті судом до уваги.

Як слідує з розрахунку загальна сума заборгованості по процентам 20249,76 грн (12 колонка розрахунку), з яких: проценти на поточну заборгованість становлять 3771,27 грн ( 9 колонка розрахунку), а на прострочену - 16478, 52 грн (10 колонка розрахунку). При розрахунку відсотків на прострочену заборгованість відсоткова ставка, яку визначив позивач (180%), в 7,5 разів перевищує ставку обумовлену сторонами умовами договору (24%), тому за визначений позивачем період заборгованість по процентам на прострочену заборгованість становитиме 2197,14 грн (16478,52 грн / 7,5).

Отже в цілому заборгованість по процентам становить 5968,41 грн (3771,27 + 2197,14 = 5968,41).

Таким чином, стягненню підлягають лише 2279,76 грн - заборгованість за кредитом та 5968,41 грн - розмір заборгованості за процентами, який є доведеним. У решті вимог щодо заборгованості по процентам слід відмовити, оскільки наданий банком розрахунок заборгованості по процентам не може бути взятий судом до уваги як належний, достатній та допустимий доказ, тобто у цій частині вимог відповідно до положень ст. 81 ЦПК України позов є недоведеним.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 495,40 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором № б/н від 23 липня 2008 року в розмірі 8248,17 (вісім тисяч двісті сорок вісім гривень 17 коп.), з яких: 2279,76 грн - заборгованість за кредитом, 5968,41 грн - заборгованість по процентах.

У решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 495,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570),

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: