Рішення № 86761698, 12.12.2019, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/681/19

Провадження №2/140/444/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2019 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання - Затишняка А.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу № 140/681/19

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 16.01.2018 року він та відповідач уклали договір позики у формі розписки, згідно якої позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 10000 доларів США. Кошти зобов`язувався повернути в строк до 16.01.2019 року, однак цього не зробив, тому позивач вимушений звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в частині стягнення боргу в розмірі 277500 грн., 3% річних від простроченої суми - 1163,21 грн. та 10000 грн. моральної шкоди, просить їх задоволити в повному обсязі. Від стягнення з відповідача відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 8217,58 грн. - відмовився.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений неодноразово належним чином, проте конверти з судовою повісткою з поштового відділення не забирав, вони повертались до суду із відміткою «повернення - закінчений термін зберігання» а тому суд, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходу громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником певної грошової суми або речей.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 16 січня 2018 року взяв в борг у ОСОБА_1 10000 доларів США та зобов`язувався повернути борг до 16.01.2019 року, що підтверджується розпискою (а.с.7). Борг відповідачем в сумі 10000 доларів США позивачу не повернено.

Станом на день розгляду справи курс купівлі іноземної валюти Національним банком України встановлено 23,80 грн. за 1 долар США, тобто борг ОСОБА_2 складає 238000 грн.

Від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат позивач в судовому засіданні відмовився. Крім того, за змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору позики індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Щодо стягнення 3% річних, то суд виходить з наступного:

Боржник прострочив грошове зобов`язання, тому згідно ч.2 ст.625 ЦК України є підстави для стягнення з нього 3% річних, нарахованих за весь час прострочення на всю суму боргу.

Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2019 року у справі №638/10417/15ц, - у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов`язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК Українинарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Таким чином, приписи ч.2 ст.625 ЦК України в частині нарахування 3-х відсотків річних, на відміну від інфляційних втрат, застосовуються до прострочених грошових зобов`язань, виражених у іноземній валюті. Тому є підстави для стягнення з відповідача 3% річних за весь період прострочення, починаючи з 16.01.2019 року.

Позивач надав розрахунок 3% річних від простроченої суми (а.с.5). Суд не погоджується з таким розрахунком трьох відсотків річних, оскільки сума заборгованості вказана 277500 грн. і вважає правильним взяти для розрахунку борг в сумі 238000 грн., тобто по курсу купівлі іноземної валюти Національним банком України на момент розгляду справи. Та провести розрахунок трьох відсотків річних за формулою, за якою прострочена сума помножується на кількість днів прострочення, помножується на 3, ділиться на 100 та ділиться на 365.

Крім того, суд враховує наступне.

Згідно висновків Верховного Суду у наведених вище справах - проценти можуть нараховуватись на прострочену суму боргу також в доларах - тобто в тій самій валюті, в якій існує борг. Разом з тим, такий спосіб нарахування процентів не виключає можливість їх нарахування у національній валюті, яка вважається у будь-якому разі належним засобом платежу за грошовими зобов`язаннями в Україні.

Виходячи з того, що за змістом ч.2 ст.625 ЦК України та наведених вище висновків Верховного Суду - вимагати виплати відсотків у валюті кредитування це є правом кредитора, то суд вважає, що не є порушенням закону і умов договору, якщо кредитор пред`являє вимогу про сплату процентів у національній валюті. Суд вважає, що стягнення процентів у національній валюті не буде порушенням вимог закону, який регулює дані правовідносини. Суд також виходить з того, що чи будуть відсотки нараховані у доларах а після того переведені у гривню, чи навпаки, - кінцева сума є тотожною, оскільки застосовується той самий курс валют. Також суд враховує, що нарахування трьох відсотків річних за ч.2 ст.625 ЦК України не є умовою договору, якою б самі сторони визначили валюту нарахування таких відсотків, що підстави для нарахування даних відсотків виникли після прострочення грошового зобов`язання, тобто після кінцевої дати повернення боргу за умовами договору.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає: борг в сумі 238000 грн.і 3% річних в сумі 997,64грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З вищенаведеного слідує, що для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому, в силу вимог ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Однак, позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди внаслідок не повернення боргу вчасно, не зазначено та не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача, в тому числі у вигляді моральної шкоди.

Також позивач не довів, які саме душевні страждання він зазнав і в чому вони проявились.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є не обгрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають до задоволення.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача також судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2875 гривні 00 копійок (а.с.2).

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 525, 526, 530, 612, 625, 1046, 1047, ЦК України, ст. ст. 12, 19, 81,141, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Немирівським РВ УМВС у Вінницькій області 13.08.1999 року на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 27.11.2018 :

-борг у розмірі 238000 (двісті тридцять вісім тисяч) гривень 00 копійок;

-три відсотки річних від простроченої суми - 997 (дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 64 копійки;

-судовий збір в розмірі 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог, в частині стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: підпис

Згідно оригіналу

Оригінал рішення суду знаходиться у цивільній справі №1410/681/19 (провадження №2/140/444/19) в архіві Немирівського районного суду Вінницької області.

Рішення набрало законної сили 13.01.2020 року.

Суддя: С. М. Науменко