Ухвала суду № 86759153, 27.12.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-з/537/35/2019

Справа № 537/5427/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2019 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Маслій М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2019 року до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, згідно якої заявник просить суд заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки по Договору іпотеки №12693/2836/331605 від 06 березня 2008 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло САА №800376 від 05 лютого 2008 року, виданого Управлінням житлово – комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області на підставі розпорядження №1598/2 від 05 лютого 2008 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 15 лютого 2008 року в реєстровій книзі №М-10 за номером запису №1036, реєстраційний номер 22145884.

Необхідність забезпечення позову мотивована тим, що заявник звернувся до суду із позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача, згідно якого просить ухвалити рішення про визнання відсутнім права кредитора по Кредитному договору №014/2836/82/101487 від 06 березня 2008 року і права іпотекодержателя по Договору іпотеки №12693/2836/331605 від 06 березня 2008 року та скасування заборони відчуження і припинення іпотеки нерухомого майна – предмету іпотеки. Оскільки, як вважає заявник, між сторонами існує спір щодо наявності/відсутності у банка права кредитора по кредитному договору та іпотекодержателя по договору іпотеки, та за вказаними договорами банк наділений правом в позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вважає, що незаконна та безпідставна реалізація банком прав іпотекодержателя спричинить порушення його прав як власника зазначеного нерухомого майна, та утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно вимог статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачені види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно із частиною 2 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Зазначена вище правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №905/492//19 від 15 липня 2019 року.

Окрім того, згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 27 грудня 2019 року звернувся до суду із позовною заявою до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким визнати таким, що не настало право кредитора у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», по кредитному договору №014/2836/82/101487 від 06 березня 2008 року; визнати таким, що не настало право кредитора у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», по договору поруки №014/2836/82/101487 від 06 березня 2008 року; визнати таким, що не настало право іпотекодержателя у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», по договору іпотеки №12693/2836/331605 від 06 березня 2008 року; скасувати заборону відчуження нерухомого майна – предмету іпотеки по договору іпотеки №12693/2836/331605 від 06 березня 2008 року а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,6 кв.м, та належить на праві власності ОСОБА_1 ; припинити іпотеку нерухомого майна предмету іпотеки по договору іпотеки №12693/2836/331605 від 06 березня 2008 року а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,6 кв.м, та належить на праві власності ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову у виді заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, суд виходить з того що позивач не обґрунтував необхідності забезпечення останнього, а лише послався на утруднення, які можуть виникнути при виконанні рішення суду в разі задоволення його вимог, висловлюючи лише свої припущення щодо реалізації банком свого права як іпотекодержателя. Крім того, заява про забезпечення позову, на думку суду, не містить обґрунтування, чому саме такий захід забезпечення позову підлягає застосуванню, та пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заявлених ОСОБА_1 заходів забезпечення позову у виді заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки по Договору іпотеки №12693/2836/331605 від 06 березня 2008 року, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149, 153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлено 02 січня 2020 року.

Суддя: Д.О. Зоріна