Рішення № 86758783, 28.11.2019, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2082/18

Провадження № 2/376/572/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Клочка В.М.,

при секретарі судових засідань - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сквира Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя , -

встановив:

29 серпня 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 вересня 1995 року уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований Бабинецькоб сільською радою Погребищанського району Вінницької області, актовий запис №8.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 16 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

09.04.1997 року на підставі договору купівлі-продажу №1681, який укладено Гребінківською державною нотаріальною конторою, було придбано двокімнатну квартиру НОМЕР_1 реєстраційний номер майна: 13047458) загальною площею 48.3 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яка була зареєстрована за ОСОБА_2 .

16 липня 2008 року дана квартира була продана, а за виручені кошти було придбано житловий будинок та земельну ділянку площею 0.689 га, що знаходяться в АДРЕСА_3 . Вартість придбаного майна становила 80 192.00 гривень.

Вказані об`єкти нерухомого майна були зареєстровані на ОСОБА_2 .

Тепер виникла необхідність у його поділі, оскільки відповідач заперечує її право на це майно, а вона вважає це майно спільною сумісною власністю.

Позивач також повідомила, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду, а тому вона не позбавлена можливості на повторне звернення до суду із даним позовом.

Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, яким позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними господарськими, побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 та 1/2 частину земельної ділянки загальною площею, 0.0689 га, що розташована в АДРЕСА_3 , кадастровий номер - 3224010100:04:006:0027. Просить провести розподіл судових витрат.

28.11.2019 року позивач не з`явилася в судове засідання, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про одержання судової повістки. Матеріали справи, зокрема позовна заява позивача, містить заяву розглядати справу без її участі.

Відповідач, його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, звернувшись до суду із клопотанням про застосування позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, представника відповідача, показання свідка, вивчивши матеріали справи, а також матеріали цивільних справи №376/175/15-ц (про розірвання шлюбу) та № 376/1006/15-ц (про поділ майна подружжя), вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 1995 року позивач уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований Бабинецькою сільською радою Погребищанського району Вінницької області, актовий запис № 8.

В січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Сквирського районного суду Київської області з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 так як вони припинили подружнє життя з грудня 2014 року і не ведуть спільного господарства, ухвала Сквирського районного суду Київської області про відкриття провадження у справі від 20.01.2015 року.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 16 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило інтересам сторін.

Якщо один з подружжя вважає, що його право власності було порушено, він може звернутися до суду за захистом цього права, але не пізніше, ніж через три роки. У такому разі позовна давність обчислюється з дня, коли один з подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права власності, початкового моменту її перебігу адже це має важливе значення для вирішення спору .

Відповідно до ст.30 ЦПК України якщо позивач посилається на те, що він не знав і не міг знати про порушення свого суб`єктивного права, він має довести цю обставину в суді. Так само, якщо відповідач твердить, що позивач знав або повинен був знати про порушення свого суб`єктивного права, він не звільняється від обов`язку подання з цього приводу доказів. Оцінюючи подані докази в їх сукупності суд визначає початковий момент перебігу строку позовної давності .

Судом встановлено факт спору у листопаді 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у реалізації права власності на спірне майно, що підтверджується змістом позовної заяви про поділ майна подружжя, поданої позивачем ОСОБА_1 25.11.2014 року до Сквирського районного суду, яка була оплачена судовим збором в розмірі 243,60 грн.. Уцей же день, тобто 25.11.2014 року, ОСОБА_1 особисто оформила і віддала до Сквирського районного суду заявку на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS - повідомлення (справа № 376/1006/15-ц) .

15.05.2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя від 25.11.2014 року Сквирським районним судом було відкрите провадження по справі № 376/1006/15-ц, однак оскільки ОСОБА_1 в подальшому не з`являлася на судові засідання, то 18.12.2015 року згідно ухвали Сквирського районного суду на підставі вимог ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України ( в редакції ЦПК України 2004 року) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя від 25.11.2014 року, залишено без розгляду. За таких умов з 15.05.2015 року настав початковий момент перебігу строку позовної давності, а закінчився строк перебігу позовної давності відповідно 15.05.2018 року.

Повторно позивач звернулася до суду з позовом про поділ майна 29.08.2018 року, тобто по закінчення строку позовної давності, однак питання поновлення терміну позовної давності позивачем не ставилося.

Із зазначеного вище суд робить висновок про те, що ОСОБА_1 не могла не знати про порушення свого суб`єктивного права за спірними правовідносинами, оскільки сама особисто звернулася до Сквирського районного суду за захистом свого права шляхом подачі позовної заяви про поділ майна подружжя, справа № 376/1006/15-ц.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові по справі № 903/509/17 від 29.05.2018 року - якщо суд відмовив у прийнятті позовної заяви або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Крім того, подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами також не перериває перебігу такого строку.

Відповідно до статей 256, 257 та частини першої статті 260 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 72 Сімейного кодексу України (далі - СК) позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У відповідності з частинами першою, третьою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

За правилами, встановленими частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Це правило застосовується, зокрема, при вирішенні судом спорів за позовами про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, заявленими після розірвання шлюбу ( ч.2 ст.72 СК України) .

У випадках передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 СК України мають застосовуватися правові приписи, закріплені в частині третій статті 267 ЦК України (Висновок ВСУ №6-617цс17 від 27.04.2017 року).

Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, оскільки позивач не звернулася до суду із заявою про поновлення терміну позовної давності, а відповідач подав клопотання про її застосування, суд, з врахуванням вимог ч.2 ст.72 СК України, керуючись приписами частини четвертої статті 267 ЦК України, вважає за необхідне у позові відмовити.

Керуючись ст.12,95,206,263-265,268 ЦПК України,

ст.256,257,260 ЦК України, ст.72 СК України, суд, -

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Клочко