Ухвала суду № 86758689, 28.12.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2237/19

УХВАЛА

28 грудня 2019 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Реви О.І.,

з участю:

секретаря судових засідань Хоменко Н.І.,

прокурорів Самчука С.В., Вознесенського М.Д.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Чевгуза В.С.

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисників - адвокатів Вака В.І., Козацького А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

його захисників - адвокатів Кишенько С.В., Тарасова С.О.,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4

його законного представника ОСОБА_5

його захисника - адвоката Козацького А.О.,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілої - адвоката Щербини О.В.

представника служби у справах дітей

Переяславської міської ради Хоменко Л.О.,

представника ювенальної превенції

Переяслав-Хмельницького ВП Костюка І.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання прокурора про продовження (обрання) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в кримінальному провадженні № 12019110240000205 від 01.06.2019 про обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що як працівник Національної поліції був обізнаний з правилами зберігання та використання вогнепальної зброї, а також з необхідністю дотримання заходів безпеки при поводженні з нею, 31.05.2019 в період часу з 13 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_1 разом із інспектором водної поліції ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 та своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, будучи обізнаним зі злочинними намірами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 здійснити заздалегідь не обумовлену кількість пострілів з вогнепальної зброї в напрямку громадського місця, надав останнім невстановлену вогнепальну зброю, калібру 5,6 мм та набої кільцевого спалаху, які спорядженні кулями калібру 5,6 мм ( 22 LR), а також дозволив їм здійснювати постріли з ганку належного йому будинку та подвір`я по предметам, які були заздалегідь виставлені як мішені та по іншим предметам, які постійно знаходилися на ділянці місцевості, де на відстані польоту куль могли перебувати сторонні особи.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що упродовж невстановленого періоду часу без належного дозволу зберігав у належному йому домоволодінні по АДРЕСА_1 невстановлену вогнепальну зброю, калібру 5,6 мм, та набої кільцевого спалаху, споряджені кулями калібру 5,6 мм ( 22 LR), а в автомобілі марки «Mitsubishi Pajero 3.2 DID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у його володінні, зберігав 8 бойових припасів до нарізної спортивно-мисливської зброї 5,6 мм.

Також, обвинувачується в тому, що 31.05.2019 в період часу з 13 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, без передбаченого законом дозволу, передав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 невстановлену вогнепальну зброю калібру 5,6 мм та набої кільцевого спалаху, споряджені кулями калібру 5,6 мм ( 22 LR), з метою здійснення ними пострілів по предметах, які були заздалегідь ними виставлені в якості мішеней, та по іншим предметах, які постійно знаходилися на ділянці місцевості, де на відстані польоту куль перебували сторонні люди.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що маючи у фактичному володінні автомобіль марки «Mitsubishi Pajero 3.2 DID», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , під час керування ним умисно використовував завідомо підробний документ - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

01.06.2019 ОСОБА_2 був затриманий за підозрою у вчиненні злочинів і ухвалою слідчого судді 04.06.2019 відносно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжено до 31 грудня 2019 року.

24 грудня 2019 року прокурором Железняк Н.В. подано до суду письмове клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, що свідчить про можливість переховування від суду та про можливість його незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів. Місце знаходження знаряддя злочину (вогнепальної зброї) та місце придбання набоїв не встановлено, що свідчить про можливість обвинуваченого, перебуваючи на волі, приховувати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, не встановлено коло осіб, причетних до переховування зброї та набоїв.

В ході підготовчого судового засідання прокурори, які брали участь у справі, підтримали клопотання та просять його задовольнити. Інших аргументів на підтримання поданого клопотання не зазначили. Вважають, що обвинуваченому слід продовжити, а не обирати, обраний запобіжний захід з підстав, що зазначені в клопотанні.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та представник потерпілої ОСОБА_7. погодилися із такою позицією прокурорів і вважають, що саме такий вид забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою буде достатнім для обвинуваченого з огляду на кваліфікацію його дій, його особу, тяжкість покарання та наслідки вчинення злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники вважають, що клопотання є необґрунтованим і базується лише на припущеннях, оскільки прокурори без достатніх підстав вважають, що можливий вплив на свідків. Прокурорами не обґрунтовано неможливості застосування щодо обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, а тяжкість злочину не є безумовною підставою для утримання його під вартою. Він має тісні соціальні зв`язки, а підозра і в подальшому обвинувачення є необґрунтованими.

Вказують на те, що ОСОБА_2 не здійснював жодного пострілу із рушниці, тому і доказів, що він взагалі брав рушницю в руки немає. Знайдені боєприпаси перебували в автомобілі до якого він не має жодного відношення, оскільки він ним не керував і він йому не належить. Навіть при умові встановлення місця перебування рушниці суть обвинувачення не зміниться, оскільки по факту використання такої зброї існує інше, виділене провадження. Потерпілі не можуть мати до нього жодних претензій, оскільки він не вчиняв жодної дії, яка могла потягти трагічні для них наслідки у вигляді смерті малолітньої дитини.

Перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України, яке передбачало, що у разі відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим визнано неконституційним згідно Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23.11.2017.

Розділ ІІ КПК України передбачає порядок застосування запобіжного заходу; мету і підстави його застосування; обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу; вимоги до клопотання про застосування запобіжного заходу, порядок і строк його вручення обвинуваченому; строки розгляду такого клопотання судом; порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; вимоги до ухвали суду про застосування запобіжного заходу та строк її дії; порядок продовження строку тримання під вартою, як одного із видів запобіжного заходу; порядок подачі та розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу тощо.

На стадії підготовчого засідання можливо вирішити питання про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу. Тлумачення прокурором норм КПК щодо необхідності саме продовження, а не обрання, такого виду запобіжного заходу як взяття під варту є помилковим, хоча його дії та процесуальні рішення свідчать про намір обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не про продовження запобіжного заходу.

Суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення надані докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим низки кримінальних правопорушень. Зокрема, до суду направлено обвинувальний акт, що є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і на які вказує прокурор: переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його винуватості, а також незаконний вплив на свідків, експертів, спеціалістів.

Стосовно такого ризику, як приховати речі і документи, що мають істотне значення для справи суд констатує, що досудове розслідування закінчено. Встановлення зброї, що була предметом злочину, після направлення до суду обвинувального акту жодним чином не впливатиме на кваліфікацію дій обвинуваченого. Відсутність такої зброї може свідчити лише про суб`єктивне ставлення самого обвинуваченого до вчиненого, приховування ним чи його спільниками предмету злочину, намагання ухилитися від відповідальності.

У підготовчому судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень у поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду.

Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.

Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання за умови застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Стосовно ризику перешкоджання здійснення правосуддя ЄСПЛ в своєму Рішенні в справі «Летельє проти Франції» (пункт 39) зазначив «Суд визнає, що реальна небезпека вчинення тиску на свідків могла таки бути на початку цієї справи, але вважає, що з часом вона значно зменшилася і в решті зникла зовсім». Розгляд даної справи по суті не розпочатий, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик впливу на свідків наявний.

У справі «Гюсеїн Есен проти Туреччини» ЄСПЛ в своєму Рішенні (пункт 77) зазначив, що «… якщо «стан доказів» можна вважати таким, що вказує на наявність серйозних ознак вини та якщо загалом такі обставини можуть бути важливими обвинувальними факторами, однак самі по собі не можуть бути достатніми, щоб виправдати продовження оскаржуваного позбавлення свободи впродовж такого тривалого періоду».

Обвинувачений перебував під вартою шість місяців на стадії досудового розслідування і суд не мав можливості оцінити будь-які докази, оскільки розгляд справи по суті не розпочався.

При розгляді даного клопотання суд звертає увагу на такі чинники: особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зав`язків у місці постійного проживання, наявність місця роботи, репутацію, майновий стан тощо.

Зважаючи на законодавчо визначену мету заходів забезпечення кримінального провадження - досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України), а також мету застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду (ч. 1 ст. 177 КПК України), суд доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні при обранні обвинуваченому запобіжного заходу має буди досягнута зазначена вище мета.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, направлених на порушення громадського порядку із застосуванням вогнепальної зброї, що свідчить про особливу зухвалість його дій та їх підвищену суспільну небезпечність.

Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).

У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В силу п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_2 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання, в тому числі і на строк понад п`ять років.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а обрання саме такого виду запобіжного заходу є доцільним.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом другим частини п`ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів. За правилами ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід визначити розмір застави в 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для досягнення мети в забезпеченні виконання ним, покладених на нього обов`язків.

Розмір такої застави, на думку суду, буде достатнім і справедливим щодо особи обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 9, 177, 194, 314, 315, 331 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження (обрання) запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто з 28 грудня 2019 року до 25 лютого 2020 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Визначити для ОСОБА_2 заставу у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 288 150 грн. (р/р UA858201720000037312095018661, банк: Держказначейська служба України, м. Київ; код ЄДРПОУ 26268119; МФО 820172, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; призначення платежу: у призначенні платежу платіжного документу обов`язково зазначити інформацію про постанову судді (ухвалу суду), який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, за яку вноситься застава).

Після внесення застави звільнити з-під варти ОСОБА_2 , якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Після внесення застави та звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою в даному кримінальному провадженні;

2) не відлучатися із місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному КПК України, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-р/2019.

Повний текст ухвали виготовлено 03.01.2020.

Суддя О. І. Рева