Рішення № 86757694, 27.12.2019, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/1015/19

Номер провадження 2/292/245/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року смт.Пулини

Червоноармійського районного суду Житомирської області

Суддя - Гуц О.В.

секретар судового засідання Саламатова О.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв"язку зі звільненням, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні брав участь представник позивача - адвокат Риданов С.В.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України", мотивуючи його тим, що 18.01.1995 року він наказом № 3-к від 18.01.1995 року був прийнятий на роботу до філії "Новоград-Волинська ДЕД" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" водієм 1-го класу. Що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Виникнення трудових відносин зумовило настання взаємних прав і обов"язків у відповідності до норм КЗпП України та інших актів трудового законодавства, зокрема щодо виплати заробітної плати та проведення розрахунків у разі звільнення. 03.04.2006 року наказом №10-к від 31.03.2006 року його тимчасово було переведено механіком (з виконанням обов"язків майстра). А з 01.11.2006 року наказом № 60 від 01.11.2006 року знову було переведено водієм 1-го класу, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .

У зв"язку з систематичним порушенням роботодавцем умов праці та невиконання ним умов колективного договору, на підставі наказу №55к від 04.12.2018 року він був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України з 04.12.2018 року. Бухгалтерією підприємства цим наказом зобов"язано виплатити йому вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно довідки відповідача № 180 від 20.12.2018 року заборгованість по заробітній платі складає 26 652,82 грн.

Відповідно до довідки відповідача № 125 від 25.06.2019 року, сума вихідної допомоги згідно наказу № 55-к від 04.12.2018 року становить 11 201 грн. 76 коп.

Трудову книжку йому видали вчасно, а виплату належних при звільненні сум в розмірі 37 854 грн. 58 коп. не виплатили.

Роботодавцем на момент звільнення не було проведено розрахунок (виплата всіх належних йому сум) з 04 грудня 2018 року по даний час, що потягло порушення його трудових прав, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованостей по заробітній платі та вихідній допомозі в сумі 37 854 грн. 58 коп.

Наказом від 04.12.2018 року він був звільнений з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, у зв"язку з не виконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору. В день звільнення виплата всіх сум, що належать від підприємства - роботодавця, йому проведена не була. Вона не здійснена і на день звернення до суду.

Згідно довідки відповідача № 179 від 20.12.2018 року його середньоденний заробіток на день звільнення становить 183 грн. 36 коп.

Кількість робочих днів у січні 2019 року склала - 21 день, у лютому 2019 року - 20 днів, у березні 2019 року - 20 днів, у квітні 2019 року - 20 днів, у травні 2019 року - 22 дні, у червні 2019 року - 18 днів, у липні 2019 року - 23 дні, а всього за вказаний період - 144 робочих днів.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: 144 роб. днів х 183 грн. 36 коп. = 26 403 грн. 84 коп., що підлягає стягненню на підставі ст. 117 КЗпП України.

Відповідач своїми діями, внаслідок тривалої невиплати заробітної плати у період його роботи у філії, а також не провівши з ним розрахунків при звільненні, поставив його у скрутне матеріальне становище, унеможлививши забезпечення нормального існування його та членів його сім"ї. Цим спричинив йому моральні страждання, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Це принижує його як особистість та голову своєї родини, адже він змушений докладати додаткових зусиль для забезпечення своєї сім"ї. За цих обставин, діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у перенесеному душевному хвилюванні, яке відобразилося на його емоційному стані. Розмір моральної шкоди оцінює у 5000 грн.

Оскільки для зібрання доказів та підготовки до розгляду справи він звертався за професійною допомогою до адвоката Риданова С.В., вважає за необхідне покласти на відповідача витрати за надання йому правничої допомоги адвокатом.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 26 652 грн. 82 коп., без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов"язкових платежів; середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 403 грн. 84 коп., вихідну допомогу в розмірі 11 201 грн. 76 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати, пов"язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 2500 грн. та витрати, пов"язані з оплатою судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

20 вересня 2019 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до кадрового та бухгалтерського обліку ОСОБА_1 звільнився з підприємства 04.12.2018 року. По дату звільнення, відповідно до наказу № 55к від 04.12.2018 року, позивачу було нараховано до виплати вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. В грудні 2018 року ОСОБА_1 було нараховано 11201,76 грн. - вихідну допомогу та заробітну плату - 405,76 грн., разом - 11607,52 грн. Станом на дату звільнення, з урахуванням утриманих податків та заборгованості по заробітній платі за попередні місяці, борг становив 31595,30 грн. 11201,76 грн. - вихідна допомога - це не окремі нарахування до заборгованої заробітної плати на день звільнення, а нарахування у тому числі. По запиту позивача бухгалтерія надала довідку про нараховану, але не виплачену на дату звільнення суму. Окремо довідками розшифрувала суму вихідної допомоги. Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11201,76 грн. - вихідної допомоги слід відмовити за безпідставністю. Щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку заперечують. При звільненні, відповідно до ст. 44 КЗпП України, позивачу нараховано вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. Вихідна допомога в повному обсязі ( а саме - 15617,70 грн.) включена в загальний розмір заборгованості заробітної плати, вказаний у позовній заяві (нарахування за серпень 2018 року). Зазначене не оспорюється і підтверджується самим позивачем. Таким чином, вразі стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку, фактично до нього буде застосовано подвійну фінансову санкцію. Враховуючи викладене, в цій частині позовних вимог просять відмовити повністю. Середньоденний заробіток відповідно до довідки № 179 від 20.12.2018 року становить 183,36 грн. Даний розрахунок проводився з нарахованої заробітної плати, а тому при присудженні позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26403,84 грн. просять врахувати, що це є доходом працівника і з них підприємство при виплаті даного доходу має утримати податок у розмірі 19,5%. Сума середнього заробітку має зменшуватися на суму отриманого доходу за весь цей період. Жодних довідок про те, що позивач працює або звідки отримує дохід до матеріалів справи не подано. А тому, в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26403,84 грн. слід відмовити за безпідставністю. Враховуючи вищевикладене, просять в задоволенні позову відмовити частково та судові витрати покласти на позивача.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з вищенаведених підстав і просили їх задовольнити.

Позивач 27.12.2019 року в судове засідання не з"явився, надав суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача 27.12.2019 року в судове засідання не з"явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до частквого задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено і це вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 20.05.1985 року, виданої на ім"я ОСОБА_1 , останній 18.01.1995 року був прийнятий на роботу водієм 1-го класу до філії "Новоград-Волинська ДЕД" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України". 03.04.2006 року ОСОБА_1 тимчасово було переведено механіком (з виконанням обов"язків майстра). З 01.11.2006 року ОСОБА_1 знову було переведено водієм 1-го класу. 04.12.2018 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням (не виконання умов колективного договору), ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до наказу № 55к від 04.12.2018 року, виданого філією "Новоград-Волинська ДЕД" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор", ОСОБА_1 , водія ДРП-1, з 4 грудня 2018 року звільнено за власним бажанням (не виконання умов колективного договору), ст. 38 КЗпП України. Бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Провести відрахування за 5 календарних дні щорічної відпустки, наданої у рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Згідно довідки № 179 від 20.12.2018 року, виданої філією "Новоград-Волинська ДЕД" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор", ОСОБА_1 працював у філії "Новоград-Волинська ДЕД" і був звільнений 04.12.2018 року і його середньоденний заробіток на день звільнення становить 183 грн. 36 коп.

Як вбачається з довідки філії "Новоград-Волинська ДЕД" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" № 180 від 20.12.2018 року, ОСОБА_1 працював у філії "Новоград-Волинська ДЕД" і заборгованість по заробітній платі складає з липня 2018 року по грудень 2018 року в сумі 26652,82 грн.

Відповідно до довідки № 125 від 25.06.2019 року, виданої філією "Новоград-Волинська ДЕД" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор", сума вихідної допомоги ОСОБА_1 згідно наказу № 55-к від 04.12.2018 року становить 11 201,76 грн.

Згідно довідки № 6/1 від 12.09.2019 року, виданої ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги", станом на 13.09.2019 року борг підприємства перед ОСОБА_1 становить 21966,27 грн.

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вбачається з ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобовязань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п. 21 вказаної Постанови, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року передбачено, що середній заробіток для виплати працівникові за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

З п.3 Порядку вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В п.5 Порядку зазначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з довідки відповідача № 179 від 20.12.2018 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення становив 183 грн. 36 коп.

Кількість робочих днів у січні 2019 року складає - 21 день, у лютому 2019 року - 20 днів, у березні 2019 року - 20 днів, у квітні 2019 року - 20 днів, у травні 2019 року - 22 дні, у червні 2019 року - 18 днів, у липні 2019 року - 23 дні, всього 144 дні.

Виходячи з розрахунку робочих днів помісячно за вищевказаний період було 144 робочих днів, тому 144 (робочих днів) х 183 грн. 36 коп. (середньоденна заробітна плата) = 26 403 грн. 84 коп.

Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 26652 грн. 82 коп, що підтверджується довідкою відповідача №180 від 20.12.2018 року.

Вихідна допомога ОСОБА_1 становить 11 201 грн. 76 коп., що підтверджується довідкою № 125 від 25.06.2019 року, виданою філією "Новоград-Волинська ДЕД" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор".

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ухвал суду від 31.10.2019 року та 12.11.2019 року, представник відповідача - Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" викликався в судові засідання, для дачі особистих пояснень, однак він в судові засідання не з"явився.

Як вбачається з ухвали Червоноармійського районного суду від 02.12.2019 року, було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Риданова С.В. про витребування з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" довідки - розрахунок по заробітній платі ОСОБА_1 у розрізі за кожний місяць окремо, починаючи з липня 2018 року по грудень 2018 року та завірені належним чином розрахункові відомості із розрахункової книги на підтвердження заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали суду від 10.12.2019 року, на Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" в особі директора - Боднарчука Ігоря Васильовича, було накладено штраф, за невиконання ухвали суду від 02.12.2019 року про витребування в останнього документів.

Представник відповідача в судові засідання для дачі пояснень щодо спростування позовних вимог не з"явився та не надали документів, які витребовував суд для з"ясування всіх обставин справи.

Таким чином, аналіз зібраних у справі та досліджених судом доказів дає підстави суду вважати, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, а саме - з відповідача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 26 652 грн. 82 коп., середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 403 грн. 84 коп. та вихідну допомогу у розмірі 11 201 грн. 76 коп.

Суд вважає, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки останній зазнав душевних страждань внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, яка не виплачена в повному обсязі до даного часу, що в свою чергу тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків, через скрутне матеріальне становище відсутність можливості забезпечити нормальне існування позивача та членів його сім"ї.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тривалості та глибини душевних страждань, часу вимушених змін у життєвих стосунках позивача, відсутності у позивача доказів про заподіяння даної шкоди на суму 5000 грн. 00 коп., враховуючи вимоги розумності та справедливості, приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем у розмірі 768 грн. 40 коп., витрати пов"язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2500 грн., що підтверджуються актом про надані послуги згідно договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 року та квитанцією № ОАРР48064 від 02.08.2019 року, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.23 ЦК України, ст.ст. 44, 47, 97, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 ЗУ "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року №13, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 137, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв"язку зі звільненням, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ - 32008278, юридична адреса: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75) на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 26 652 грн. 82 коп. (двадцять шість тисяч шістсот п"ятдесят два гривні вісімдесят дві копійки), без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов"язкових платежів, середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 403 грн. 84 коп. ( двадцять шість тисяч чотириста три гривні вісімдесят чотири копійки), вихідну допомогу в розмірі 11 201 грн. 76 коп. (одинадцять тисяч двісті один гривень сімдесят шість копійок), моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень), витрати, пов"язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 2500 грн. (дві тисячі п"ятсот гривень) та витрати, пов"язані з оплатою судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ - 32008278, юридична адреса: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п.15.5 та п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Червоноармійський районний суд протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 06 січня 2020 року.

Суддя О. В. Гуц