Рішення № 86756629, 24.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Справа № 915/2087/19

м. Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Светолюкс-Электромонтаж»

(54055, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 131-В, ідентифікаційний код 30975988).

до відповідач: Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод»

(54017, м.Миколаїв, вул 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371)

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: Чуб Т.Г., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ: стягнення 129796,99 грн. -

04.10.2019р. ТОВ «Светолюкс-Электромонтаж» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №492 від 03.10.2019р. (вх.№15529/19), в якій просить суд стягнути з ДП «Миколаївський бронетанковий завод» заборгованість за договором №330 від 21.09.2018р. робіт про впровадженню АСКОЕ на загальну суму 129796,99 грн., з яких: 117320,32 грн. основного боргу, 10304,9 грн. пені, 1832,13 грн. 3% річних, 339,64 грн. інфляційних втрат.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 129796,99 грн. за порушення останнім договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за договором.

Ухвалою суду від 07.10.2019р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 12 листопада 2019 року о 12:00.

Судове засідання, призначене на 12.11.2019р. не відбулось та ухвалою суду від 13.11.2019р. учасників справи було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 04.12.2019р.

20.11.2019р. від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивоване незадовільним фінансовим станом підприємства, великим обсягом боргів та арештом, накладеним на майно підприємства.

Судове засідання, призначене на 04.12.2019р. не відбулось та ухвалою суду від 10.12.2019р. учасників справи було повідомлено, що судове засідання відбудеться 24.12.2019р.

Позивач заперечень на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій не надав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Судом також взято до уваги, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 24.12.2019р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

21 вересня 2018 року за №330 між державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод», як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Светолюкс-Электромонтаж», як підрядником, був укладений договір на виконання робіт по впровадженню АСКОЕ, відповідно до умов якого, підрядник зобов`язався на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього договору та згідно технічних вимог АТ «Миколаївобленерго» роботи з проектування і створення автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), а саме: розробити технічне завдання на встановлення засобів диференційного (погодинного) обліку електроенергії та локального устаткування збору та обробки даних та провести метрологічну експертизу технічного завдання з обов`язковим погодженням в АТ «Миколаївобленерго»; розробити робочий проект на встановлення розрахункових засобів обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних та погодити останній в АТ «Миколаївобленерго»; організувати облік на межі балансової належності, встановити багатофункціональні електронні лічильники з функцією контролю пофазного профілю навантаження, пофазним профілем струму та напруги, внутрішнім журналом події, наявності фіксації З3 хвилинного максимуму потужності, два незалежних інтерфейсу, один з яких типу RS-485 для можливості роботи у складі АСКОЕ; встановити обладнання (електролічильник та модуль зв`язку АСКОЕ) та сповістити про це замовника; після завершення робіт щодо влаштування АСКОЕ оформити необхідну документацію для введення системи в експлуатацію.

Відповідно до умов п.1.3 договору роботи виконуються відповідно до затверджених замовником договірної ціни (додаток №2) та кошторису (додаток №3), які є невід`ємними частинами договору, а замовник зобов`язався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у цьому договорі.

Згідно з умовами п.4.1 договору загальна вартість робіт за цим договором становить 168000,0 грн. згідно договірної ціни (додаток №2) що є невід`ємною частиною договору та включає в себе плату за використані матеріали та обладнання, виконану роботу та відшкодування усіх витрат підрядника.

Пунктом 5.1 договору його учасники погодили, що замовник після отримання рахунку підрядника протягом 5 банківських днів перераховує на розрахунковий рахунок підрядника попередню оплату в розмірі 50% від загальної вартості робіт 84000,0 грн.

Залишок вартості робіт у розмірі 84000,0 грн. протягом 5 банківських днів після виконання робіт згідно п.1.1 даного договору, прийняття замовником результату робіт та підписання акту здавання-приймання виконаних робіт (по формі КБ-2) сторонами (п.5.2 договору).

20.12.2018р. за №1 учасники договору уклали додатковий договір до договору №330 від 21.08.2018р., яким внесли зміни до умов п. 4.1 договору збільшивши ціну договору до 252855,06 грн. та до умов п.п. 5.1, 5.2 договору, визначивши, розмір попередньої оплати в сумі 84000,0 грн. та залишок вартості робіт в сумі 168855,06 грн., а також до умов п.6.1 в частині строку виконання робіт до 28.02.2019о. та до п. 10.1 в частині строку дії договору.

Позивач належним чином виконав умови договору, виконавши усі обумовлені договором роботи на суму 252855,06 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 (а.с.23-35).

Відповідач, в свою чергу свої зобов`язання за договором виконував не в повному обсязі, сплативши попередню оплату в сумі 84000,0 грн. та 51534,74 грн. в силу умов п. 5.2 договору

Залишок боргу складає 117320,32 грн.

21.06.2019р. за вих. №337 позивач направив відповідачу претензію щодо сплати залишку боргу в сумі 117320,32 грн., 9883,84 грн. пені, 838,92 грн. 3% річних та 2002,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідач претензію отримав 03.02.2019р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44), однак вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.

Так, згідно з приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач належним чином виконав роботи за договором, вказані роботи були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.23-35).

Відповідач виконав свої зобов`язання по оплаті виконаних робіт частково, сплативши 135534,74 грн. Залишок боргу склав 117320,32 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності оплати за виконані роботи за договором №330 від 21.09.2018р., в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 117320,32 грн. зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу позивач на підставі норм ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1832,13 грн. за період з 27.03.2019р. по 02.10.2019р. та втрати від інфляції в сумі 339,64 грн. за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що вони виконані арифметично вірно.

Відповідач заперечень щодо розрахунків 3% річних та втрат від інфляції не висловив.

За таких обставин вказані позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, відповідно до умов п. 8.4 договору, позивач нарахував та просить суд сягнути з відповідача пеню за період з 27.03.2019р. по 27.09.2019р. в сумі 10304,9 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 8.4 договору за порушення замовником строків оплати, зазначених у договорі, підрядник має право стягнути з замовника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 27.03.2019р. по 27.09.2019р. (183 к.д.) в сумі 10304,9 грн.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано облікову ставку НБУ та сам розрахунок здійснений арифметично вірно.

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 10304,9 грн. є обґрунтованою та підставною.

Судом також враховано, що у відповідач у клопотанні від 12.11.2019р. №2493 (вх. №17832/19) просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % від визначеної до стягнення судом суми.

Клопотання мотивоване тим, що:

- кошти в сумі 26 000 000,0 грн., що знаходяться на рахунках ДП МБТЗ у ПАТ Банк Київська Русь заблоковано та з 19.07.2015 року банк перебуває в стані ліквідації;

- станом на день розгляду справи підприємство заборгувало понад 13 000 000,0 грн., а на рахунки підприємства накладено арешт;

- відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу та наразі виконує державне оборонне замовлення в рамках програми пов`язаної з підвищенням обороноздатності і безпеки держави.

Клопотання обґрунтоване приписами ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018р. у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018р. справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу, має важке фінансове становище, на рахунки підприємства накладено арешт в межах суми 13389507,11 грн., врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, який не є значним, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та втрат від інфляції, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на до 2000,0 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 8304,9 грн. пені слід відмовити, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м.Миколаїв, вул 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Светолюкс-Электромонтаж» (54055, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 131-В, ідентифікаційний код 30975988) 117320,32 грн. основного боргу, 2000,0 грн. пені, 1832,13 грн. 3% річних, 339,64 грн. інфляційних втрат та 1946,96 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 02.01.2020р.

Суддя О.В. Ткаченко