Рішення № 86756288, 24.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/61/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019 Справа № 908/2356/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/2356/19

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720 (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716 (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

про стягнення 49353014,23 грн,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Овчарук О.О., довіреність № 14-266 від 26.12.2018;

від відповідача: Бурдак О.В., довіреність № Др.-44-0519 від 22.05.2019

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою вих. № 39-314-19 від 17.07.2019 (вх. № 2528/08-07/19 від 30.08.2019) про стягнення з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” 49353014,23 грн, з яких: 38830561,22 грн – інфляційні втрати та 10522453,01 грн – 3% річних.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 193, 216-217, 264, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України і обґрунтовано простроченням сплати відповідачем суми боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 в розмірі 191364989,99 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2019 справу № 908/2356/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі № 908/2356/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2019 о 10 год. 00 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 27.09.2019, включно.

23.09.2019 до канцелярії суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву із доказами направлення відзиву іншій стороні у справі.

23.09.2019 до канцелярії суду від відповідача у справі надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

24.09.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшов розрахунок суми боргу із доказами направлення розрахунку іншій стороні.

Представники сторін в судове засідання 30.09.2019 не з`явились. Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

За наслідками судового засідання, згідно з ч 2 ст. 183 ГПК України, суд відклав підготовче засідання на 17.10.2019 о 12 год. 00 хв.

15.10.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив із доказами направлення відповіді відповідачеві.

17.10.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 17.10.2019 суд зазначив про надходження до суду відзиву на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження, відповіді на відзив, розрахунку суми боргу та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі та прийняття цих документів сторін до розгляду.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у іншій справі № 908/2287/17.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про зупинення провадження.

Суд запитав представників сторін щодо стану розгляду справи № 908/2287/17 та щодо результатів експертизи у цій справі.

По закінченні судового засідання, суд, з власної ініціативи, для належної підготовки справи до розгляду, продовжив строк підготовчого засідання на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 04.11.2019 на 11 год. 30 хв., про що присутні представники сторін повідомлені в судовому засіданні під підпис та звукозапис.

21.10.2019 до канцелярії суду від відповідача у справі надійшов лист № 697-Ск-7295-1019 від 18.10.2019 із поясненнями щодо зупинення провадження у справі.

05.11.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення № 39/1-541-19 від 31.10.2019 щодо стану розгляду справи № 908/2287/17 та призначеній у цій справі експертизи.

В судовому засіданні 04.11.2019 не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального комплексу, у зв`язку з неявкою представників сторін, згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України.

На підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відклав підготовче засідання на 28.11.2019 на 15 год. 00 хв.

05.11.2019 та 19.11.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення з доданими документами.

В судовому засіданні 28.11.2019 представники сторін надали усні пояснення у справі та на запитання суду зазначили, що всі пояснення надані, всі наявні докази подані до матеріалів справи, клопотання та заяви, відсутні.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 908/2287/17, враховуючи достатність матеріалів для розгляду даної справи, в тому числі надання висновку експерта від 21.10.2019 № 16883/18-71.

Представники сторін в судовому засіданні не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 24.12.2019 об 11 год. 00 хв., про що присутні представники сторін повідомлені в приміщенні суду під розписку та під звукозапис.

В судовому засіданні 24.12.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

Після відкриття судового засідання з розгляду справи по суті представник відповідача надав суду клопотання № 690-Ск-15625-1219 від 24.12.2019 про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 640/22634/19 за позовом АТ «Запоріжгаз» до національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/22634/19.

Представник відповідача проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував, враховуючи розгляд справи по суті та достатність матеріалів для розгляду даної справи.

Клопотання відповідача не прийнято судом до розгляду, враховуючи нижчевикладене.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2019 у даній суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 24.12.2019 об 11 год. 00 хв. Згідно з ухвалою суду представники сторін надали усні пояснення у справі та на запитання суду зазначили, що всі пояснення надані, всі наявні докази подані до матеріалів справи, клопотання та заяви, відсутні. Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 908/2287/17, враховуючи достатність матеріалів для розгляду даної справи. Представники сторін в судовому засіданні не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 201 Господарського процесуального кодексу України, з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Згідно з ч.3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання від 24.12.2019 про зупинення провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, після початку розгляду справи по суті, суд не приймає до розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та про поновлення строку для подання вказаного клопотання.

В судовому засіданні 24.12.2019 представник позивача підтримав позовів вимоги, з підстав викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013, укладеного сторонами, протягом січня 2013 року - грудня 2015 року природний газ на загальну суму 553427353,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач за отриманий від позивача природний газ розрахувався несвоєчасно та не у повному обсязі. Залишок заборгованості у розмірі 191364989,99 грн не сплатив. Враховуючи не сплату відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 191364989,99 грн, позивач просить стягнути з відповідача 38830561,22 грн інфляційних втрат за період з вересня 2019 по травень 2019 та 10522453,01 грн 3% річних за період з 12.09.2017 по 12.07.2019, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував. Просив суд у позові відмовити, посилаючись на те, що відповідно до п. 1.2 договору № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 року газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат. Можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми, передбаченої у тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. Протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ. Відповідач зазначає, що належним чином виконував свої зобов`язання за договором, але виконання зобов`язань стало неможливим саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади (Міненерго та НКРЕКП), що полягають у невиконанні норм ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 9 Закону України "Про природні монополії", норм визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 року № 264. Саме дії третіх осіб призвели до часткової неможливості оплати відповідачем того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” повинен був врахувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором № 13-215-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорних обставин. Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 7638 від 21.06.2017 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: дії/бездіяльність третіх осіб/органів держаної влади Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” щодо обов`язку (зобов`язання) здійснити остаточний розрахунок за фактично використаний для потреб виробничо-технологічних витрат та втрат протягом 2014-2015 років природний газ в розмірі 28,481 млн. куб. м за тарифами на розподіл природного газу 2014-2015 років, затвердженими НКРЕКП, до яких не було включено зазначений обсяг витраченого природного газу через незатвердження Міністерством енергетики та вугільної промисловості обсягів виробничо-технічних витрат та втрат відповідно до чинних нормативних актів з питань їх розрахунку в термін до 20 січня 2016 року. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): 01.05.2014 року та тривають. Про настання обставин форс-мажору відповідач повідомив позивача листом від 27.06.2017, до якого додав копію сертифікату. Відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та річних за договором, на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які відповідач не може вплинути, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Звертає увагу суду, що позивач вже звертався до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просив стягнути з ПАТ «Запоріжгаз» заборгованість за договором № 13-215-ВТВ від 04.01.2013. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2015 у справі № 908/3664/15 у задоволені позову відмовлено. За результатами апеляційного та касаційного оскарження рішення суду залишилось без змін. Крім того, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПАТ «Запоріжгаз» (відповідача) про стягнення 191364989, 99 грн основного боргу, пені у розмірі 38048531,88 грн, 3% річних у розмірі 9422335,55 та інфляційних втрат у розмірі 28 904 63187 грн. Рішенням суду від 13.02.2018 у справі 908/2287/17 позов задоволено частково. Рішення оскаржується в апеляційному порядку. Ухвалою від 25.04.2018 апеляційний господарський суд призначив у справі судово-економічну та будівельно-технічні експертизи та зупинив апеляційне провадження у справі № 908/2287/17. Тобто, судом апеляційної інстанції вирішується питання щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення заборгованості за договором №13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013. У зв`язку з вищевикладеним відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 24.12.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (Покупець) був укладений договір № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору (із змінами відповідно до додаткової угоди № 11 від 22.12.2014) Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2013- 2015 роках природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3, 3.4 договору).

Сторонами до договору укладалися додаткові угоди №№ 1-20, якими, зокрема, встановлювалася ціна за 1000 куб.м газу, обсяг передаваємого газу.

Згідно з п. 6.1 договору (у редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014) оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Статтею 11 договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014) сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 21 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято згідно з актами приймання-передачі за період із січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ на загальну суму 553427353,98 грн.

Відповідач вартість послуг з постачання природного газу оплатив із простроченням та частково, у зв`язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача склала 191364989,99 грн.

Згідно з висновком експерта від 21.10.2019 № 16883/18-71 за результатами проведення економічної експертизи у господарській справі № 908/2287/17 за позовом АТ НАЕК «Нафтогаз України» до АТ «Оператора газорозподільної мережі «Запоріжгаз» про стягнення 49353014, 23 грн ( у т.ч. залишку основного боргу у сумі 191364989,99 грн за поставлений за договором № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 природний газу у період з січня 2013 року по грудень 2015, пені, інфляційних та 3% річних за інший період) при встановленому НКРЕП тарифі на природний газ та розрахованих у ході дослідження за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 економічних показників власного оборотного капіталу, починаючи з 3 кварталу 2013 року у ПАТ «Запоріжгаз» не було фінансової можливості здійснити розрахунок у повному обсязі за договором купівлі-продажу природного газу № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 за рахунок власних обігових коштів.

Враховуючи прострочену суму заборгованості у розмірі 191364989,99 грн позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 38830561,22 грн інфляційних втрат за період з вересня 2019 по травень 2019 та 10522453,01 грн 3% річних за період з 12.09.2017 по 12.07.2019, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у період з січня 2013 року по грудень 2015 позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 553427353,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки природного газу у відповідності до умов договору № 13-215-ВТВ від 04.01.2013.

Відповідач вартість послуг з постачання природного газу оплатив частково, із простроченням, у зв`язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача склала 191364989,99 грн.

Акти приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи, підписані представниками сторін, підписи яких скріплені круглими печатками юридичних осіб.

Акти з боку відповідача підписані без зауважень та за відсутності претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості поставленого газу та строків поставки за підписаними актами.

Вартість послуг з постачання природного газу у загальному розмірі 553427353,98 грнвідповідач оплатив частково, оплати здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача склала 191364989,99 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення оплати 191364989,99 грн. позивач нарахував відповідачу 38830561,22 грн інфляційних втрат за період вересень 2017 - травень 2019 та 10522453,01 грн 3% річних за період з 11.09.2017 по 12.07.2019.

Суд перевірив розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство», та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 38830561,22 грн за період вересень 2017 - травень 2019 та 10522453,01 грн 3% річних за період з 11.09.2017 по 12.07.2019 обгрутованими та правомірно заявленими.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

У пункті 8.3 договору встановлено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч.2 ст. 114-2 даного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

21.06.2017 Торгово-промисловою палатою України виданий Сертифікат № 7638 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на підтвердження настання форс-мажорних обставин, що полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов`язання щодо остаточного розрахунку за договором № 13-215-ВТВ по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу, які настали з 01 травня 2014 року та тривають на 21.06.2017.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознакинадзвичайності та невідворотності.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання немогла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось постачання природного газу протягом 2013-2015 років відповідачу, а відповідачем газ споживався з призначенням згідно укладеного договору для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.

Кореспондуючим обов`язком покупця, за умовами укладеного між сторонами договору, є своєчасна оплата спожитого природного газу, який належним чином відповідач не виконав.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом дії договору № 13-215-ВТВ відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладення додаткових угод щодо ціни на природний газ, при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів. Обставини, встановлені Торгово-промисловою палатою України у Сертифікаті № 7638 від 21.06.2017 року, - дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади не мають ознак надзвичайності і невідворотності, та, відповідно, не є непереборною силою (форс-мажорними обставинами) у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України щодо виконання обов`язку зі сплати заборгованості. Відповідно дані обставини не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання.

Така правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі 911/1173/16.

Укладаючи договір № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 та додаткові угоди до нього відповідач погоджувався як щодо ціни газу, так і щодо обов`язку сплатити вказану ціну газу.

Позивач не може вплинути на формування тарифу на розподіл природного газу для відповідача, у той час як перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб`єкта господарювання (у даному випадку відповідача), так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду (пункт 4.1 Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 03.04.2013 року № 369).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає заперечення відповідача щодо невиконання зобов`язання у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин безпідставними.

За висновками проведення економічної експертизи у господарській справі № 908/2287/17 при встановленому НКРЕП тарифі на природний газ та розрахованих у ході дослідження за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 економічних показників власного оборотного капіталу, починаючи з 3 кварталу 2013 у ПАТ «Запоріжгаз» не було фінансової можливості здійснити розрахунок у повному обсязі за договором купівлі-продажу природного газу № 13-215-ВТВ від 04.01.2013 за рахунок власних обігових коштів.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716 (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720 (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 38830561 (тридцять вісім мільйонів вісімсот тридцять тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн 22 коп. інфляційних втрат, 10522453 (десять мільйонів п`ятсот двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 01 коп. 3% річних та 672 350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 03.01.2020.

Суддя А.О. Науменко