Рішення № 86756265, 24.12.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4701/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В. розглянув спір

за позовом Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

відповідача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

про стягнення спричинених збитків в сумі 150 976,10 грн.

Представники:

від позивача Микуленко В.В.;

від відповідача-1 Руденко С.О.;

від відповідача-2 Савіна О.І.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з відповідачів 150 976,10 грн., що складають суму спричинених збитків.

АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт введення його в оману при укладенні додаткового договору від 10.03.2016 до договору оренди № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009.

До того ж, перший відповідач вказує на те, що орендоване ФОП Ментій Т.М. нерухоме майно за договором оренди № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009 було передано ДП «Придніпровська залізниця» до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» відповідно до передавального акту від 03.08.2015 та зведеного переліку майна, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015.

Крім того, АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" зауважує на тому, що рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5881/18 не містить посилань на норми статті 230 Цивільного кодексу України, що виключає можливість застосування правових наслідків вчинення правочину під впливом оману.

Таким чином, на думку першого відповідача, ФОП Ментій Т.М. під час укладання додаткового договору від 10.03.2016 до договору оренди № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009 була обізнана про те, що право власності на спірне майно набуто ПАТ «Українська залізниця» на підставі закону, а не в силу здійснення державної реєстрації права власності на таке майно. З огляду на викладене, перший відповідач стверджує, що сплачені на рахунок підприємства останнього позивачем грошові кошти зараховані в якості сплати орендних платежів власнику орендованого майна за користування таким майном.

Не погоджується перший відповідач і з розрахунком пред`явленої до стягнення суми завданих збитків.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечує, вказуючи у відзиві на позов про те, що воно (відділення) не є суб`єктом спірних матеріально-правових відносин, що в свою чергу виключає відповідальність перед позивачем.

Відзив на позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях містить клопотання про заміну статусу останнього з відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2019 вказану вище позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

30.10.2019 від позивача надійшла заява, в якій викладено додаткове обґрунтування позовних вимог до другого відповідача, а також залучено належні докази надсилання позовної заяви з додатками на адреси сторін, відсутність яких на момент звернення з позовом до суду стала підставою для залишення позовної заяви без руху.

04.11.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4701/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25.11.2019, про що постановлено ухвалу.

Ухвалою від 25.11.2019 господарським судом відкладено розгляд справи до 10.12.2019, розгляд клопотання другого відповідача відтерміновано до наступного засідання.

В судовому засіданні, яке відбулось 10.12.2019, судом розглянуто клопотання другого відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, щодо зміни його статусу (з відповідача на третю особу), у задоволенні якого відмовлено з огляду на те, що позовна заява містить матеріально-правову вимогу щодо стягнення збитків в сумі 150 976,10 грн., як до першого, так і до другого відповідача.

Представником позивача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Заявлене клопотання мотивоване неотриманням відзивів на позовну заяву.

Господарським судом задоволено заявлене клопотання.

10.12.2019 господарським судом оголошено перерву в судовому засіданні до 24.12.2019, про що постановлено відповідну ухвалу.

24.12.2019 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для застосування до відповідачів правових наслідків вчинення правочину під впливом обману, передбачених статтею 230 Цивільного кодексу України, а саме відшкодування збитків у подвійному розмірі, що завдані у зв`язку з укладанням додаткового договору від 10.03.2016 до договору оренди № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009.

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009; акт приймання-передачі від 07.07.2009; додаток № 1 до договору № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009 «Розрахунок орендної плати до договору»; додаткова угода від 26.02.2015 до договору № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009; додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009; акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна від 10.03.2016; додаток № 2 до додаткового договору від 10.03.2016 «Розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди майна, що обліковується на балансі структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця»; платіжні доручення, залучені до матеріалів справи на а.с. 26, 32-35.

Доказами, якими перший відповідач спростовує позовні вимоги є: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна; наказ № 00030 від 25.01.2016; лист № 16-02-00815 від 19.02.2016; додатковий договір від 18.03.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009 № 12/02-3489-ОД; додатковий договір від 18.07.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009 № 12/02-3489-ОД; додатковий договір від 15.09.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009 № 12/02-3489-ОД; додатковий договір від 29.11.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009 № 12/02-3489-ОД.

02.07.2019 господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір у справі № 904/5881/18 за позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни про визнання додаткового договору до договору оренди недійсним.

За результатами розгляду вказаного вище спору господарським судом ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди № 12/02-3489-ОД від 07.07.2009, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною, визнано недійсним з моменту його укладення.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 вказане вище рішення залишено без змін, у зв`язку з чим останнє набрало законної сили.

Так, при розгляді справи № 904/5881/18 господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що 07.07.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець, другий відповідач у даній справі) та приватним підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (орендар, позивач у даній справі) укладено договір № 12/02-3489-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівля магазину, площею 141,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Іскрівська, 126, на 1-му поверсі одноповерхового будинку (приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач, перший відповідач у даній справі), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 28.02.2009р. і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 367 497,0 грн.

Разом з цим, господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи № 904/5881/18 встановлено, що 10.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", що є правонаступником усіх прав та обов`язків державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009 №12/02-3489-ОД, відповідно до пункту 1 якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є ПАТ "Укрзалізниця".

Пункти 3.1 та 3.6 розділу 3 договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009 №12/02-3489-ОД викладено у наступній редакції:

"Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 9915,78 грн. без ПДВ.

Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Код ЄДРПОУ одержувача - 40081237/ч.н. 250, банк одержувача - ПАТ "Акціонерний банк "Експрес банк" Дніпропетровське регіональне відділення, МФО 322959 № рахунку 2600657872106 не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.".

При ухваленні рішення від 02.07.2019 у справі № 904/5881/18 господарський суд також встановив, що оскаржуваний правочин вчинений без волевиявлення позивача, зміст оскаржуваного правочину суперечить інтересам держави, що полягає у позбавленні отримання позивачем орендної плати до моменту реєстрації залізницею права власності на орендований об`єкт, що стало підставою для визнання його недійсним з моменту укладення.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись із даною позовною заявою до суду, ФОП Ментій Т.М. посилається на те, що укладаючи додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009 №12/02-3489-ОД (який визнано недійсним з моменту укладення), АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" ввело в оману позивача, що є підставою для застосування до АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" відповідальності, встановленої статтею 230 Цивільного кодексу України, а саме стягнення з підприємства останнього та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях збитків в сумі 150 976,10 грн.

Вимоги, заявлені позивачем, задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з пунктами 19, 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 229-233 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 Цивільного кодексу України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю (пункт 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Згідно зі статтею 13-1 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Документального підтвердження, яке б свідчило про те, що додатковий договір від 10.03.2016 до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 07.07.2009 №12/02-3489-ОД визнано недійсним з підстав, передбачених положеннями статей 230-233 Цивільного кодексу України, позивачем надано не було.

Не надано позивачем і доказів, які б свідчили про збитки, завдані останньому, та не доведено розмір таких збитків.

Посилання позивача на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5881/18 не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що, як вже було зазначено вище, при ухваленні вказаного рішення спірний договір визнано недійсним з інших підстав.

Крім того, слід зазначити про те, що позовна заява взагалі не містить обґрунтувань щодо заявлених вимог до другого відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог, заявлених позивачем.

Керуючись статтею 230 Цивільного кодексу України, статтями 13-1, 73, 74, 75, 76, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення спричинених збитків в сумі 150 976,10 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 02.01.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко