Рішення № 86755870, 23.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Справа № 160/10627/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі Ткач Л.А.

за участю:

представника позивача Забари А.В.

представника відповідача Пономаренка О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо неприйняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж його земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачу ОСОБА_1 у власність цієї земельної ділянки загальною площею 0,1384 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), неправомірною;

- зобов`язати Обухівську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,1384 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження технічної документації на земельну ділянку загальною площею 0,1384 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та передачу вказаної земельної ділянки позивачеві. Позивач зазначає, що після подачі технічної документації розгляд документів позивача не проводився та жодні рішення про передачу або відмову в передачі земельної ділянки позивачеві, відповідачем не приймалися. Тому, позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року, було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач вважає вимоги позивача ОСОБА_1 незаконними та необґрунтованими. Зазначає, що 09.06.2016 року позивач отримав згоду на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1230 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що оформлено довідкою № 341. У зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки у розмірі 0,1384 га, позивач 14.08.2019 року звернувся до відповідача із заявою про надання згоди на встановлення (відновлення) меж вищезазначеної земельної ділянки та отримав згоду на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загальною площею 0,1384 га. Позивачем було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою. Проте, порушуючи умови ст. 55 Закону України «Про землеустрій» до технічної документації, замовленою позивачем, згідно договору № 11 від 16.04.2013 року, включено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, датований 16.04.2013 року, площею 0,1384 га. Відповідач зазначає, що вказаний документ суперечить дійсності, оскільки згода Обухівської селищної ради на встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, площею 0,1384 га, надана 20.08.2019 року, листом № 658. Разом з тим, в результаті зазначених дій межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 що знаходиться в приватній власності ОСОБА_2 , було зміщено без її відома. Тому, 20.08.2019 року, ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на зміну конфігурації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, за поясненнями відповідача, ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою від 18.08.2019 року, у зв`язку зі спірним питанням стосовно межових знаків між земельною ділянкою, що перебуває у її приватній власності та сусідньою земельною ділянкою, якою користується позивач. Так, з метою запобігання порушення прав приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачем в межах повноважень проведено перевірку, в результаті чого ОСОБА_2 замовлено в землеврорядній організації геодезичну зйомку, на підставі якої змінено конфігурацію земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 . Виконавчим комітетом Обухівської селищної ради рекомендовано депутатській земельній комісії винести питання щодо до чергової сесії ради про погодження технічної документації стосовно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаних підстав, відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходиться нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 61,10 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що зазначене майно було успадковано позивачем після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом на право на спадщину за заповітом серія НОМЕР_2 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21168950 від 30.04.2014 року.

Право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за померлою ОСОБА_4 оформлено не було. Відповідно до Свідоцтва на право на спадщину за заповітом серія НОМЕР_2 , спадкове нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці держфонду.

Для отримання у власність земельної ділянки, на якій розташоване спадкове нерухоме майно, позивач у порядку ст. 118 Земельного кодексу України звернувся до відповідача з заявою щодо надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,123 га.

Листом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 09.06.2016 року № 341 «Про надання згоди щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки» надано згоду на встановлення (відведення) меж земельної ділянки площею 0,1230 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки в розмірі 0,1384 га, що є більшим від розміру, щодо якого позивач отримав згоду відповідача на встановлення (відновлення) земельної ділянки, позивач 14.08.2019 року звернувся на адресу відповідача з заявою про надання згоди на встановлення (відведення) меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1384 га.

Листом Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 20.08.2019 року № 658 «Про надання згоди щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки», надано згоду на встановлення (відведення) меж земельної ділянки загальною площею 0,1384 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ), Дніпровського (Дніпропетровського) району, Дніпропетровської області.

На підставі зазначеного дозволу, за замовленням позивача було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_2 на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - технічна документація).

Після розроблення технічної документації, 27.08.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження технічної документації на земельну ділянку, загальною площею 0,1384 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та передачі у власність земельної ділянки у власність позивача.

Після подачі технічної документації, розгляд документів позивача не проводився, рішення про передачу або відмову в передачі земельної ділянки у власність позивачеві відповідачем не приймались.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даною позовною заявою до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" та нормами Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Разом з тим, правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначаються Законом України «Про землеустрій».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За приписами ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у разі передачі:

а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку;

б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об`єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Як вбачається з технічної документації, копія якої міститься в матеріалах справи, а саме, відповідно до ату прийомки- передачі межових знаків на зберігання від 16.04.2013 року власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження технічної документації та передачі земельної ділянки у власність 27.08.2019 року, то документи позивача мали бути розглянуті відповідачем у місячний строк з дати звернення.

Щодо посилання відповідача на акт обстеження земельної ділянки від 11.01.2016 року, заяви ОСОБА_2 від 18.09.2019 року, 19.09.2019 року, 16.10.2019 року та наявності спору між позивачем та ОСОБА_2 щодо меж земельних ділянок суд зазначає наступне.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки, копія якого міститься в матеріалах справи, комісією було здійснено виїзд на місце та візуальне обстеження земельних ділянок позивача та ОСОБА_2 .

За результатами обстеження комісія дійшла висновку, що земельні ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , в натурі не відповідають фактичним межам та перетинаються із земельною ділянкою позивача за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про не вірно проведені геодезичні виміри ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Комісією рекомендовано ОСОБА_2 звернутись до ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та привести межі земельної ділянки у відповідність до фактичного використання та внести зміни до електронної бази Держгеокадастру. Також, комісією рекомендовано власникам домоволодінь прийти згоди щодо спільних меж земельних ділянок.

Щодо заяв ОСОБА_2 від 18.09.2019 року, 19.09.2019 року, 16.10.2019 року на адресу відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів про результати розгляду вказаних заяв.

З огляду на те, що заяви ОСОБА_2 було подано у вигляді звернень, то заяви мали розглядатися відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», якою визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Окрім того, суд зауважує, що відповідачем не надано до суду доказів щодо ініціювання земельного спору у порядку визначеному законом з боку ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Таким чином, суд доходить висновку, що вирішення земельних спорів, у випадку їх наявності, віднесено до відання виконавчих органів селищної ради. Натомість, відповідачем до суду не надано доказів щодо прийняття рішень з приводу ініціювання вирішення земельного спору між позивачем та ОСОБА_2 , виконавчим органом Обухівською селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, а також доказів звернення до суду ОСОБА_2 для вирішення земельного спору.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію та передати земельну ділянку у власність позивачеві, суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічний правовийвисновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Тобто, зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію та передати у власність земельні ділянку позивачеві, є дискреційним повноваженням.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, суд вважає таким, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,1384 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Проте, суд вважає за можливе, згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо не вирішення питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачі ОСОБА_1 у власність цієї земельної ділянки загальною площею 0,1384 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов`язати Обухівську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,1384 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем, суб`єктом владних повноважень не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності своїх дій.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 384,50 грн. (769,00 грн./2), сплата яких підтверджується квитанцією №0.0.1502480722 від 22.10.2018 року, оригінал якої містяться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо не вирішення питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачі ОСОБА_1 у власність цієї земельної ділянки загальною площею 0,1384 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов`язати Обухівську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,1384 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 384,50 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (адреса: 52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Центральна, 35, ЄДРПОУ 04338339).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 грудня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька