Рішення № 86755851, 17.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Справа № 160/10452/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) стажу роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) стаж роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі та провести перерахунок призначеної пенсії з 09.07.2019 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до відповідача із заявою від 20.08.2019 року про зарахування роботи в реанімаційній бригаді з 07.12.1994 року по 31.12.2001 року до стажу в подвійному розмірі, відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом №6335/Ч-09 від 30.08.2019 року відповідач відмовив в зарахуванні трудового стажу з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року у подвійному розмірі, згідно вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки, позивач працював в анестезіолого-реанімаційній бригаді, а не в реанімаційному відділенні закладів охорони здоров`я. Позивач вважає, що прийняте рішення відповідача не відповідає вимогам законодавства та порушує конституційні права позивача на пенсійне забезпечення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами. Зазначає, що період роботи позивача з 07.02.1994 року по 06.07.1995 року, з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога виїзної спеціалізованої анестезіолого-реанімаційної бригади не відповідає вимогам ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки виїзна спеціалізована анестезіолого-реанімаційна бригада - це структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної допомоги та медицина катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров`я. Зазначає, що факт роботи в закладі охорони здоров`я, як такому, та на посаді, що передбачена Постановою № 909, не є достатньою підставою для зарахування стажу в подвійному розмірі. Просить звернути увагу на те, що в подвійному розмірі зараховується робота в окремих закладах (відділеннях) охорони здоров`я, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (серед яких відсутні виїзні спеціалізовані анестезіолого-реанімаційні бригади станції швидкої медичної допомоги). Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09.07.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з досягненням пенсійного віку - 60 років.

Відповідно до довідки Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» № 24 від 05.07.2019 року позивач працював в КЗ Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» з 07 грудня 1994 року (наказ №174-к від 20.12.1994 р.) по 06 липня 1995 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної бригади; з 01 вересня 1995 року (наказ №126-к від 06.09.1995 р.) по 31 грудня 2001 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної спеціалізованої анестезіолого-реанімаційної бригади.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 20.08.2019 року про проведення перерахунку стажу роботи у подвійному розмірі, згідно довідки № 24 від 05.07.2019 року на підставі вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом Саксаганського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.008.2019 року № 6335/Ч-09 «Про розгляд звернення» позивача повідомлено, що оскільки ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі передбачено зарахування стажу роботи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а позивач працював у бригаді, законні підстави для пільгового обчислення періодів роботи позивача з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року, відсутні.

Не погодившись з відмовою відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997р. (далі - МОЗ України) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993р.), зокрема, робота в лікарняних закладах.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986р., яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997р. проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Як вбачається згідно вимог п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637.

Згідно п. 3 зазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, на підтвердження свого стажу на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога позивачем було надано копію трудової книжки серія НОМЕР_2 та довідку Комунального закладу «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» № 24 від 05.07.2019 року.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості встановити вказані обставини, шляхом витребування додаткової інформації, уточнюючих довідок, пояснень від підприємства (посадових осіб), на якому працював позивач, адже останній в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи.

Крім того, згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002р. №10.03.67/100, від 28.05.2002р. №10.02.2011/450 і від 21.06.2002р. №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це визначено статтею 60 Закону № 1788-XI.

У відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006р. № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75, центральні районні лікарні, онкологічні лікарні та диспансери з числом хірургічних ліжок 50), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969р. № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Отже, після введення в дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997р. № 303 бригади повинні відноситися до відділення анестезіології, а стаж роботи позивача в ньому зараховуватися в подвійному розмірі.

В структурі Комунального закладу» Криворізька станція швидкої медичної допомоги» ДОР» на той час дійсно не існувало реанімаційних відділень, замість того, існували спеціалізовані анестезіолого-реанімаційні бригади, які надавали анестезіолого-реанімаційну допомогу та інтенсивну терапію пацієнтам, у зв`язку з чим, суд вважає помилковим твердження відповідача про відсутність у складі медичної установи, в якій позивач працювала на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога, наявності структурного підрозділу, який дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що робота позивача на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної бригади у період з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної спеціалізованої анестезіолого-реанімаційної бригади у період з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року дає право на зарахування стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № ПН12418 від 23.10.2019 року, яка міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) стажу роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) стаж роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі та провести перерахунок призначеної пенсії з 09.07.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 грудня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька