Ухвала суду № 86755500, 20.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/66207/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я. при секретарі Шаповалову А.В., прокурора Дремлюги С.О., захисників Братанова Б.В., Піліпенка Д.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Мороза Івана Олеговича про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В

20.12.2019 р. прокурор відділу Генеральної прокуратури України Мороз І.О. звернувся до суду із означеним клопотанням, посилаючись на те, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена зібраними доказами, ризики, передбачені ст. 177 КПК України і встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують обраний запобіжний захід підозрюваному, не зменшилися, продовжують існувати, а тому наявна необхідність у продовженні строку тримання підозрюваного під вартою, оскільки запобігти таким ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо. Водночас досудове розслідування кримінального провадження на даний час не завершено та продовжено до 12 місяців, у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, що потребує додаткового часу.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

В судовому засіданні підозрюваний, його захисники заперечували проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до наступного.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209, ст. 386, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190 КК України.

22.03.2019 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України, 02.07.2019 р. повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України.

Печерським районним судом м. Києва підозрюваному ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.12.2019 р.

Постановою заступника Генерального прокурора досудове розслідування кримінального провадження продовжено до 12 місяців.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За правилами ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані, що вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в доказах, що приєднані до клопотання, одночасно враховує, що означене встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу, вирішенні питань про продовження строку дії запобіжного заходу, які, у свою чергу, були предметом апеляційного розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У означеному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного із вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у провадженні доказами. Їх сукупність надає підстави вважати, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 122, ч. 2 т. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України, є обґрунтованою, що з метою здійснення подальшого розслідування дає підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Втім, за практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, та зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Європейський суд з прав людини у справі «Михалкова та інші проти України» у рішенні від 13.01.2011 р. зазначив, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Слідчим суддею в ході розгляду клопотання не встановлено даних про наявність підстав для заміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на менш м`який, ніж тримання під вартою, оскільки не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Стосовно ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя приймає доводи прокурора, що злочинна організація є суворо ієрархізованою та містить своєму складі колишніх працівників правоохоронних органів або наближених до них осіб, які на теперішній час ще не встановлені та можуть сприяти в переховуванні затриманих співучасників, що учасниками злочинної організації з метою конспірації використовуються паспорти зі зміненими анкетними даними, що в ході надання показань свідками зазначалось про те, що керівники структурних підрозділів неодноразово наголошували на фізичній розправі у випадку звернення до правоохоронних органів або припинення роботи у так званих офісах, про характер вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Отже слідчий суддя на виконання приписів ст.ст. 177, 178 КПК України, практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_1 за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, характер та обставини вчинення злочинів, так, як вони сформульовані у повідомлені про підозру, приходить до висновку про доведеність ризиків, їх актуальність.

На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, здійснені слідчі і процесуальні дії, та ті, які орган досудового розслідування має здійснити, слідчий суддя приходить висновку про задоволення клопотання, також враховує принцип диспозитивності, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують тільки ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України, приймає до уваги, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, що стороною захисту не спростовані надані стороною обвинувачення докази, які дають підстави для висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу з метою забезпечення прав, свобод підозрюваного і одночасно з метою забезпечення виконання завдання кримінального провадження органом досудового розслідування.

Слідчий суддя, враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, фактичні обставини справи, високу суспільну небезпечність інкримінованого діяння при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначає розмір застави з покладенням обов`язків, визначених ухвалою Київського апеляційного суду від 10.12.2019 р. у справі № 11-сс/824/6328/2019, такий розмір застави, на думку слідчого судді, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, передбачених КПК України.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, такі підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування, розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В

Клопотання - задовольнити.

Продовжити до 17 лютого 2020 р., включно, строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 р., залишивши альтернативний запобіжний захід у виді застави з покладенням обов`язків, визначених ухвалою Київського апеляційного суду від 10.12.2019 р. у справі № 11-сс/824/6328/2019.

Строк обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 17 лютого 2020 р., включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.Я. Волкова