Ухвала суду № 86754017, 27.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/20701/19

№1-кп/755/1751/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008471 від 10.10.2019 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, заміжньої, маючої дитину 2015 р.н., офіційно не працюючої, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Бердакель, Грозний, Російської Федерації, чеченця, громадянина Російської Федерації, одруженого, маючого дитину 2015 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, кожного окремо,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Лубіна О.О.,

потерпілої ОСОБА_3 ,

захисника Решнюка А.В.,

перекладача Федорової В.П.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

З Київської місцевої прокуратури № 4 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008471 від 10.10.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор доповів про можливість призначення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до судового розгляду, оскільки дотримано норм кримінально-процесуального законодавства.

Потерпіла та обвинувачена ОСОБА_1 не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні захисник Решнюк А.В. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки ОСОБА_2 є по національності чеченцем та громадянином іншої держави. Крім того, в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року вказано, що в повній мірі не було з`ясовано, чи правильно сторони розуміють зміст всіх обставин, які викладені в обвинуваченні, зокрема, що ОСОБА_2 є громадянином іншої держави, не має будь-якої освіти та не вміє писати чи читати. Також, на досудовому слідстві ОСОБА_2 не було надано всіх документів зрозумілою та доступною для нього мовою (чеченською), а також не був наданий перекладач для об`єктивного розуміння обвинувачення та суті справи. Зокрема, надав ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року (суддя Метелешко О.В.) відносно ОСОБА_2 , відповідно до якої, це питання вже з`ясовувалося і обвинувальний акт повертався прокурору з цих підстав та відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2018 вказана ухвала Дніпровського суду залишена без змін.

Крім того, прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що даний запобіжний захід буде достатнім для забезпечення нею покладених на неї процесуальних обов`язків, передбачених КПК Україна, а також, для запобігання спробам переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, може незаконно впливати на свідків, з метою створення собі алібі, може вчинити інше кримінальне правопорушення враховуючи те, що не має постійного джерела доходу, тобто існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про те, що до обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, останній може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як не має реєстрації в м. Києві, може незаконно впливати на свідків з метою створення алібі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що схильний до вчинення злочинів, є працездатним та тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його тримання під вартою, не страждає, тому, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Обвинувачена ОСОБА_1 заперечувала проти застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, пояснюючи, що всі родичі вважають її злочинцем і це негативно на неї впливає.

Захисник ОСОБА_2 адвокат Решнюк А.В. заперечував щодо обрання відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній одружений, має малолітню дитину, постійно проживає в м. Києві, жодного разу не порушував умов, з`являвся за кожним викликом до слідчого, тому, вважає доводи прокурора, безпідставними.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, оглянувши клопотання, вивчивши обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Зокрема, згідно з вимогами ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення особі відповідно до обвинувального акту, що є межами судового розгляду.

Так, обвинувальний акт повинен містити відомості, зазначені в ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

Зокрема, згідно зі п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та відповідно про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006 року в справі "І.Н. та інші проти Австрії").

Стаття 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права зазначає, що кожен має право при розгляді будь-якого пред`явленого йому кримінального обвинувачення бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Конституції України, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 42 КПК України, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз`яснення.

Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою, або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Дані вимоги закону слідчим при складанні, а прокурором при затвердженні, обвинувального акту не дотримані.

Так, у підготовчому судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 по національності є чеченцем, громадянином іншої держави. Як пояснив у підготовчому судовому засіданні захисник, ОСОБА_2 не розуміє, а ні українську, а ні російську мову.

Зокрема, обвинувальний акт не перекладений на мову, яка є зрозумілою для ОСОБА_2 , а саме чеченську, що порушує його право на належний захист від пред`явленого звинувачення та роз`яснення обвинуваченому його суть.

Зокрема, захисник зазначив, що в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року вказано, що в повній мірі не було з`ясовано, чи правильно сторони розуміють зміст всіх обставин, які викладені в обвинуваченні, зокрема, що ОСОБА_2 є громадянином іншої держави, не має будь-якої освіти та не вміє писати чи читати.

Крім того, суду надано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року (суддя Метелешко О.В.), відповідно до якої прокурору в іншій справі відносно ОСОБА_2 вже повертався обвинувальний акт саме з підстав, що останній не володіє, а ні українською, а ні російською мовами та обвинувальний акт, необхідно перевести на мову, яка є для нього зрозуміла - чеченську. Зокрема, відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2018 року ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року залишена без змін.

На думку суду, вищенаведені обставини суттєво порушують право ОСОБА_2 на захист та можливість обрати відповідні засоби захисту від пред`явленого йому звинувачення, що свідчить про порушення вимог кримінального процесуального кодексу України, а тому, суд приходить до висновку про необхідність повернення на підставі ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам закону.

Зокрема, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі визнання їх винними у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також на конкретні обставини кримінального провадження та їх особу.

Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2 , то заслухавши учасників провадження на рахунок наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що вони наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу та схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень, оскільки є судимим за корисливі злочини.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 110, 176-178, 181, 183, 194, 291, 314-316, 372, 376 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Решнюка А.В. про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008471 від 10.10.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, кожного окремо, з реєстром матеріалів досудового розслідування повернути прокурору, для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків та виконання вимог кримінального процесуального кодексу України.

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, строком на 60 днів до 24 лютого 2020 року.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками та обвинуваченим ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 24 лютого 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 168 160 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № 37318005112089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до прокурора, суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, суду; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в`їзд в Україну; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору і направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України у частині ОСОБА_2 та до органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя