Рішення № 86751114, 24.12.2019, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/5388/19

Номер провадження 2-а/676/132/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Мазуркевич О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Фура Зіновія Степановича, поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Кадикало Юлії Григорівни, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Фура З.С., поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Кадикало Ю.Г., Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обгрунтвання позовних вимог позивач вказує, що 02.08.2019 р. приїхав у справах до м. Львова власним автомобілем NISSAN PRIMERA держ. № НОМЕР_1 і припаркував його в районі будинку № 5 по вул. Січових Стрільців навпроти входу до Львівської обласної організації Українського об`єднання патріотів «УКРОП». Повернувшись до автомобіля побачив, що на залишеному місці його немає, в подальшому дізнався що автомобіль знаходиться на спеціальному майданчику, куди був доставлений автомобілем-евакуатором за порушення ПДР України. Після прибуття до Управління патрульної поліції у Львівській області, стосовно нього інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Фурою З.С. було винесено оскаржувану постанову та роз`яснено, що лише після її винесення та оплати послуг евакуатора з майданчика тимчасового утримання зможе забрати автомобіль. Сплативши послуги евакуатора отримав свій автомобіль. Позивач вважає дії поліцейських протиправними, а винесену постанову такою, що підлягає скасуванню оскільки: своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП не визнає, так як жодним чином не міг дізнатись про те, що вхід до будинку № 5 по вул. Січових стрільців є заїздом у двір будинку, жодного попередження про це на місці зупинки не було, а сам вхід має вигляд парадних дверей у під`їзд будинку; біля місця так званого заїзду чи виїзду з прилеглої території нанесена лінія розмітки синього кольору якою відповідно до ч. 1 п.1 розділу 34 ПДР позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині; оскаржувана постанова не містить посилань на передбачені ст.251 КУпАП докази умисного чи з необережності вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП; єдиним документом, на який посилається поліцейський ОСОБА_2 є акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 02.08.2019 р. однак жодних посилань на докази вчинення позивачем інкримінованого правопорушення у ньому також немає; його пояснення поліцейський до уваги не взяв, своїх доказів не надав, а тому вважає, що постанова винесена незаконно та бездоказово; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу не відповідає формі, затвердженій постановою KM України №1102 від 17.12.2008 p., мав складатись у присутності двох понятих, адреси яких згідно форми, затвердженої постановою, мали б указуватись у цьому акті, натомість поліцейським вказано якихось свідків; в порушення п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання» поліцейські не залишили на місці, де був автомобіль повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу та необхідність прибуття такого водія до територіального органу Національної поліції; у акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу передбачена відповідна графа, куди мала б вписуватись інформація про наявність фото- чи відео- фіксації однак цієї інформації у акті огляду та затримання ТЗ від 02.08.2019 р. такий запис відсутній. Неправомірними діями співробітників поліції, незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому заподіяно моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо можливого факту викрадення його транспортного засобу, його пошуках, пошуках підрозділу патрульної поліції, де б стосовно нього могли б винести оскаржувану постанову, очікування на поліцейського, який би міг це зробити (лише після дзвінка на «гарячу лінію», з`явився «компетентний» поліцейський). Моральну шкоду, отриману від неправомірних дій співробітників патрульної поліції, позивач оцінює в 20000,00 грн. Щоб повернути свій автомобіль йому довелося сплатити в ЛКП «Муніципальна Варта» за послуги евакуатора 720 грн. та зберігання транспортного засобу транспортного засобу. Таким чином незаконні дії працівників поліції призвели до понесення Позивачем матеріальної шкоди. Для отримання правової допомоги в захисті своїх порушених прав Позивач був вимушений звернутися до адвоката та планує понести витрати на правову допомогу в сумі 2 700 грн. Позивач просить суд винести рішення яким: визнати дії поліцейських Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Фура З.С. та Кадикало Ю.Г. щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №644036 від 02.08.2019 р. за ч.3 ст.122 КУпАП та затримання транспортного засобу позивача неправомірними; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №644036 від 02.08.2019 р. за ч.3 ст.122 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити; стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 840 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000грн. В суді позивач та його представник позовні вимоги підтримали, зменшили в частині стягнення витрат на правову допомогу яку просять стягнути в розмірі 2609,10 грн., надали суду докази в обґрунтування витрат на правову допомогу. Представник позивача в суді просить суд критично оцінити надані представником відповідача в обґрунтування заперечень відеофіксацію процедури евакуації транспортного засобу яка не зазначена в постанові про адмінправопорушення.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялися судовими повістками, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов суду не подали. Суд вражає за можливе розгляд справи провести без їх участі на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову та зазначив, що: доводи позивача щодо недопустимості акту як доказу у справі, не можуть братись до уваги, оскільки зводяться лише до формальних помарок під час його заповнення та не заперечують правильності по суті самого документа; позивач винний у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП; випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 КУпАП (ч. 3 ст. 265-2 КУпАП); дії, рішення поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають вимогам законодавства, а тому не можуть бути визнанні протиправними; саме дії позивача, що полягають у порушенні правила зупинки, стоянки, спричинили виникнення спірних правовідносин, та як наслідок - витрат позивача на відновлення своїх прав; у позовній заяві жодним чином не зазначено яким чином позивач розрахувала суму завданої моральної шкоди, натомість обмежився зазначенням загальних фраз, при цьому на підтвердження цих вимог не надав жодних доказів; між тимчасовим затриманням транспортного засобу позивача до повернення йому автомобіля минуло менше доби; розрахована позивачем сума моральної шкоди не співмірна, не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності; просить зменшити розмір витрат на правову допомогу оскільки сума витрат перевищує розмір накладеного на позивача адміністративного стягнення.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, оглянувши надане представником відповідача відеозапис події вилучення транспортного засобу позивача, суд встановив наступне.

02.08.2019 року позивач, керуючи вказаним транспортним засобом NISSAN PRIMERA держ. № НОМЕР_1 , здійснив стоянку в районі будинку №5 по вул. Січових Стрільців навпроти входу до Львівської обласної організації Українського об`єднання патріотів «УКРОП».

02.08.2019 р. о 12.50 год. поліцейським взводу №2, роти №2, батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Кадикало Ю.Г. по вул..Січових Стрільців, 5, в м.Львів в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу NISSAN PRIMERA держ. № НОМЕР_1 , що належить позивачу. Як зазначено в акті він складений у зв`язку з порушенням транспортним засобом ч.3 ст.122 КУпАП, п. 15.9 «и», п.15.10 «д» ПДР України(а.с.11).

02.08.2019 р. о 14.37 год. в м.Львів по вул.Перфецького, 19, в управлінні патрульної поліції м.Львово інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Фурою З.С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №644036 від 02.08.2019 р. відносно позивача за те, що він 02.08.2019 р. об 11 год.50 хв. у м.Львові по вул..Січових стрільців буд.5, здійснив зупинку(стоянку) безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території по вул.Січових стрільців, буд.5, чим унеможливив і ускладнив рух інших т.з. та пішоходів по житловій зоні, чим порушив п.п. 15.10 а, 15.10 д, 15.9 п ПДР. Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу 510 грн.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч.5 ст. 14 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Розділом 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 (далі - ПДР України), встановлені вимоги щодо здійснення зупинок та стоянок транспортних засобів.

П.15.9 пп «и» ПДР України передбачено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до п.15.10. ПДР України стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Ч. 3 ст. 122 КпАП України передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з ч.1 cт.260 КУпАП з метою припинення адміністративних правопорушень та для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається тимчасове затримання транспортного засобу.

Відповідно до cт.265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

Відповідно до п.1 розд. ХІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція №1395) тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд критично оцінює наданий представником відповідача як доказ вини позивача відеозапис про місце розташування та порядок евакуації транспортного засобу позивача оскільки всупереч вимог ч.3 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не вмістить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис. В оскаржуваній постанові міститься посилання як на доказ вини позивача на акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Вказаний акт, копія якого приєднана позивачем до позовної заяви(а.с.11) не відповідає формі встановленій постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. № 989. Вказаний акт не містить відомостей про понятих, місце їх проживання, в ньому не міститься підпис особи, яка здійснювала доставлення транспортного засобу позивача для зберігання на спеціальний майданчик. Крім цього суд враховує, що з наданого відеозапису вбачається, що об`єктивно позивач який вперше був в м.Львів був позбавлений можливості бачити що здійснив зупинку ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду оскільки на місці його зупинки на дверях Львівської обласної організації Українського об`єднання патріотів «УКРОП» по вул. Січових Стрільців, 5, в м.Львів, не містилось жодних попереджувальних або заборонних дорожніх знаків або інформаційної таблиці яка знаходилась раніше, що підтверджується наданим позивачем фото(а.с.14); в зв`язку із скупченням транспортних засобів не було видно синю лінію горизонтальної розмітки 1.1., якою були позначені майданчики для паркування, відведені на проїзній частині вулиці. З наявної в матеріалах справи фотофіксації, зробленої інспекторами патрульної поліції під час складання акту 02.08.2019р., вбачається, що транспортний засіб позивача не створював перешкод дорожньому руху та не ніс загрози безпеці дорожнього руху, оскільки знаходиться на проїзній частині по вул. Січових Стрільців, 5, на одному рівні з іншими транспортними засобами, які були припарковані з обох боків. В порушення п.6 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених працівниками поліції не було залишено на місці, де був автомобіль позивача повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу та необхідність прибуття водія до територіального органу Національної поліції для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, відповідачами не доведена наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, дії працівників поліції щодо затримання транспортного засобу позивача та винесення оскаржуваної постанови підлягають визнанню неправомірними.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення завданої майнової шкоди (збитки), у розмірі 840 грн., яка включає витрати на оплату евакуатора, зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику, суд дійшов висновку про їх задоволення з огляду на наступне.

Позивач у підтвердження вищевказаних витрат надав суду копії квитанцій №147187371 від 02.08.2019р. та №147187176 від 02.08.2019р. у розмірі (720,00 грн.+ 120,00 грн.) 840,00 грн.(а.с. 10).

Відповідно до п. 12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках (із змінами і доповненнями затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1102) повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов`язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред`явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення. Таким чином, для того щоб повернути ТЗ, позивач був вимушений сплатити витрати на оплату евакуатора, зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику та послуги банку.

Згідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду фізичній особі покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 р.

З огляду на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є службовими особами, суд вважає, що за їх дії повинен нести відповідальність орган, в якому вони працюють.

П.9 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України 06.11.2015р. № 73 (у редакції наказу Національної поліції України 31.10.2016р. № 1114), встановлено, що Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, зокрема має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України. Пунктом 10 цього Положення передбачено, що Департамент патрульної поліції є органом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, кошти на відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди належить стягнути з Департаменту патрульної поліції.

П.9 ч.2 ст. 16 ЦК України встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Відшкодування моральної шкоди також передбачене Конституцією та багатьма нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна: 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Критеріями для встановлення розміру моральної шкоди, суд вважає незначний період позбавлення позивача транспортного засобу, ступінь вини осіб, що її завдали, а також вимоги розумності і справедливості та вважає, що розмір відшкодування повинен складати 5000 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які, зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. П. 1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Частини 3-7 ст.134 КАС України встановлюють, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч.1 ст.139 КАС України унормовує, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з договором № 81 про надання правової допомоги від 06.08.2019 р. між позивачем та адвокатом(а.с.23), передбачено сплату адвокатом гонорару у розмірі 2700,00 грн. Під час розгляду справи позивачем та його представником зменшено вимоги, щодо стягнення витрат на правову допомогу з відповідачів до суми 2609,10 грн. На підтвердження цих понесених судових витрат на правову допомогу позивачем надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 10 грудня 2019 р., розрахунок розміру винагороди адвоката та копію розрахункової квитанції від 10.12.2019 р. на суму 2609,10 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На думку суду, вимоги позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2609,10 грн. з врахуванням клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, частковим задоволенням позовних вимог також підлягають частковому задоволенню. Враховуючи, що задоволенню підлягають чотири позовних вимог, яка з яких підлягає частковому задоволенню, а тому за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції підлягають відшкодуванню на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2120,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 122, 222, 247, 251, 268 КУпАП, ст.ст.2-14,72-77,122,241-250, 268, 286 КАС України, ст. 13, 16, 23, 1166, 1167, 1174 ЦК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Визнати дії поліцейських Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Фура Зіновія Степановича та Кадикало Юліі Кадикало Григорівни щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №644036 від 02.08.2019 р. та затримання транспортного засобу ОСОБА_1 неправомірними.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №644036 від 02.08.2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції(код ЄДРПОУ 40108646; місцезнаходження: 03048, м.Київ, Солом`янський район, вул. Ф.Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) в якості відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті незаконного тимчасово затримання транспортного засобу суму в розмірі 840(вісімсот сорок) грн., в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті незаконного тимчасового затримання транспортного засобу, суму в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції поліції(код ЄДРПОУ 40108646; місцезнаходження: 03048, м.Київ, Солом`янський район, вул. Ф.Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України. Повний текст рішення виготовлено 02.01.2020 р.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В.