Рішення № 86750589, 02.01.2020, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/458/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.01.2020 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Басистої Т.В.,

справа № 677/458/18,

сторони у справі:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

вимоги позивача - стягнення заборгованості,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в уточненій позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.08.2007 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. 17.07.2009 проведено державну реєстрацію по зміні найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які розміщені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір.

Укладаючи договір сторони керувались нормами закону про укладання договорів приєднання (ст. 634 ЦК України). Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач своїх зобов`язань не виконав, внаслідок чого станом на 28/02/2018 утворилась заборгованість в сумі 61301,15 грн, з яких: 3580,83 грн - заборгованість за кредитом, 50767,87 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3557.16 грн - заборгованість за пенею, 500 грн - штраф (фіксована частина), 2895.29 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до п. 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення цього договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Покликаючись на вищенаведене, позивач просить стягнути на його користь вказані суми з відповідача.

У судове засіданні представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду повторно не з`явився.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження і клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому вказав, що необхідні докази є в матеріалах справи. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

29.05.2018 ухвалою судді Красилівського районного суду Хмельницької області відкрито провадження у справі і постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

17.08.2007 ОСОБА_1 звернувся до баку з заявою. Факт звернення відповідача до банку підтверджується наданими позивачем копіями заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 .. Заява не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг звернувся до банку відповідач. Разом із позовною заявою, крім згаданих копій заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 , позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 28.02.2018, який містить лише підпис представника банку; Умови та Правила надання банківських послуг, який не містить підпису відповідача про ознайомлення саме з цією редакцією названого документу; копію довіреності представника банку; копію відомостей з ЄДРПОУ; копію банківської ліцензії; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання заяви ОСОБА_1 ).

V. Оцінка суду

Позивач зазначав, що підписавши заяву 17.08.2007 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір, посилаючись на ст. 634 ЦК України.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У цьому випадку умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив позивач - АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статті 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц).

У заяві від 17.08.2007 не вказано, яку саме картку просить видати відповідач, розмір наданого кредитного ліміту вказано 100 грн, а у іншому абзаці вказано 250 грн, базова процентна ставка не зазначена, однак у іншому абзаці вказана 22.8, термін дії кредитного ліміту вказаний 1.5%, у іншому абзаці вказано, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, відсутні умови договору про строки повернення коштів і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, не зазначено тип картки та реквізитів карткового рахунку. З цього документа неможливо визначити, за отриманням яких саме банківських послуг звертався відповідач.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, не підтверджує отримання кредиту, видачу кредитної карти, фактичне використання кредитних коштів. Він не є первинним обліковим бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно, не може підтверджувати здійснення тих чи інших операцій. У разі встановлення існування договірних зобов`язань цей розрахунок може мати лише інформаційний характер для обрахування ціни позову.

Банківських виписок на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно користувався кредитними коштами, станом на день ухвалення рішення у справі, позивачем суду не надано.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Для визначення конкретних умов договору позивач посилався на долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, як невід`ємні частини кредитного договору. Указані документи засвідчені лише підписом позивача. Підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами відступній.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів про те, що заява стосувалась саме надання кредиту, розмірів встановленого кредитного ліміту і його зміни протягом строку дії договору. Не підтверджено позивачем й фактів видачі кредитної карти, відкриття карткового рахунку, розпорядження кредитними коштами.

Про те, що банк, звертаючись до суду із позовом, повинен довести факт надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), і факт видачі відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), оскільки без цього неможливо перевірити розміру нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу, неодноразово висловлювався Верховний Суд. Таку правову позицію викладено у постановах від 06.06.2018 справа № 364/594/17, від 10.05.2018 справа № 357/16301/15-ц, від 03.04.2019 справа № 221/5089/16-ц.

Так, у постанові від 06.06.2018, справа № 364/594/17, Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи банку про те, що суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не уточнили підстав заявленого позову та меж позовних вимог, з посиланням на те, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, що вказує на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства.

Аналогічно, й у цій справі позивач не виконав своїх обов`язків із доказування підставності своїх вимог.

Не довів позивач і того, що саме наявні в матеріалах справи Умови та Правила мав на увазі відповідач, ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Тому суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві умови, зокрема, щодо строку дії договору, можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів).

Вирішуючи цей спір суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц). Так, Велика Палата зазначила, що роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Умови та Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У згаданій справі Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок, на думку Великої Палати, не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Згадані Великою Палатою вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» діяли і на момент підписання заяви ОСОБА_1 .. Тому суд вважає за можливе у цій справі зробити аналогічний висновок про те, що ОСОБА_1 не узгодив із АТ КБ «ПриватБанк» умови щодо нарахування відсотків, неустойки та строку повернення кредиту.

Отже, зважаючи на недоведеність факту отримання ОСОБА_1 кредиту, порушенням норм законодавства про захист прав споживачів, підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за простроченим тілом кредиту, процентами, пенею і штрафами відсутні.

Враховуючи вищевикладене, у позові АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити повністю.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Р. В. Вознюк