Рішення № 86749709, 18.10.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.10.2019

Справа № 334/9599/18

Провадження № 2/334/1616/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати незаконними дії відповідача, щодо відмови їй у встановленні індивідуального лічильника газу; зобов`язати відповідача у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», встановити у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний лічильник обліку природного газу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є побутовим споживачем природного газу, а саме споживає газ для приготування їжі. ЇЇ квартира АДРЕСА_1 входить у склад об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», в який у 2017 році з власної ініціативи та без згоди самих власників квартир, представниками газорозподільної компанії ПАТ «Запоріжгаз» було встановлено загальнобудинковий лічильник газу.

Після прийняття вузла обліку в експлуатацію, з 01.10. 2017 року облік спожитого газу у будинку, почав здійснюватись за показниками загальнобудинкового лічильника, на одну зареєстровану особу.

Загальнобудинковий лічильник газу був встановлений у будинку без згоди правління ОСББ «Перспектива 2016» та самих власників квартир. Свою незгоду вони неодноразово висловлювали на адресу до ПАТ «Запоріжгаз», про що надсилали відповідні заяви, та прикладали підписи мешканців квартир.

На загальних зборах ОСББ «Перспектива 2016» від 14.06.2016 року співвласниками висловлено свою незгоду на встановлення загальнобудинкового лічильника газу, про що повідомлено ПАТ «Запоріжгаз» листом від 29.06.2016 року №4.

26.11.2016 року, було проведено засідання членів правління, ревізійної комісії, представників ОСББ «Перспектива 2016», на яких було прийнято рішення, щодо ініціювання звернення власників квартир не обладнаних індивідуальними лічильниками газу до ПАТ «Запоріжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Запоріжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Натомість, ПАТ «Запоріжгаз», в своїх листах, не погоджувався з вимогою щодо встановлення у будинку АДРЕСА_2 індивідуальних квартирних лічильників газу та примусово встановив у будинку загальнобудинковий лічильник, який рахує газ, спожитий цілим будинком, тобто всіма побутовими споживачами, які мешкають в будинку.

В позові зазначено, що такий лічильник газу не забезпечує і не може забезпечити облік споживання кожного окремого побутового споживача, а встановлення загальнобудинкового лічильника газу таким методом, порушило право позивачки, як споживача, на безкоштовне встановлення індивідуального приладу обліку в її квартирі.

Не погоджуючись з вказаними діями 19.10.2018 року позивачка звернулась до ПАТ «Запоріжгаз» із заявою про встановлення у її квартирі індивідуального лічильника природного газу, проте Листом від 25.10.2018 року, у вчиненні таких дій їй було відмовлено.

ОСОБА_1 в позові зазначає, що зазначені дії ПАТ «Запоріжгаз», щодо не встановлення індивідуального лічильника газу у квартиру, в якій вона мешкає та є споживачем послуг останнього, ставлять її в нерівні умови, в порівнянні із тими споживачами, в помешканнях яких стоять індивідуальні лічильники обліку газу, тим самим не надають споживачці однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

Враховуючи викладене вважає, що дії відповідача є незаконними, оскільки відповідно до умов Типового договору та Кодексу ГРС визначення фактичного об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем повинно здійснюватись за допомогою комерційного лічильника природного газу, який повинен встановлюватись на межі балансової належності квартири позивача, якою є територіально відокремлені стіни. Також, дії відповідача, щодо встановлення загальнобудинкового лічильника є порушенням вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала письмову заяву в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача, у судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву від 10.04.2019 року. У відзиві вказується, що вимоги позивача є необґрунтованими і безпідставними. Так, у частині першій статті 6 Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не зазначено право на індивідуальний лічильник газу, мова йде саме про обов`язок оператора ГРМ забезпечити встановлення як індивідуальних, так загальнобудинкових лічильників газу, що забезпечить 100% облік спожитого газу населенням.

ПАТ «Запоріжгаз» було розроблено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Запоріжгаз» на 2016 - 2025 роки, який було затверджено Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 393 (зі змінами). Згідно цього Плану було встановлено розвиток газорозподільної системи ПАТ «Запоріжгаз» на 2016 - 2025 роки та джерела їх фінансування.

Перший розділ Плату складається з Інвестиційної програми ПАТ «Запоріжгаз» на 2016 рік, якою передбачено забезпечення населення лічильниках газу до 01.01.2021 року. З урахуванням технічних та економічних чинників визначено заходи з забезпечення лічильниками у спосіб або встановлення індивідуальних або загальнобудинкових лічильників. Відповідно до цієї Інвестиційної програми передбачено встановлення єдиного будинкового вузла обліку (загальнобудинкового лічильника) для забезпечення споживачів категорії населення, незабезпечених лічильниками, що мешкають в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 .

На виконання вищенаведеної Інвестиційної програми відповідно до приймання комерційного вузла обліку газу в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено загальнобудинковий лічильник та з 01.10.2017 року здійснюється нарахування за спожитий природний газ за загальнобудинковим личільником, а тому в контексті вищевикладеного встановлення індивідуальних лічильників газу, є заходом забезпечення лічильниками газу споживачів категорії населення, поряд з заходом за яким забезпечення лічильниками здійснюється шляхом встановленням загальнобудинкових лічильників газу. В залежності від наявності тих чи інших технічних та економічних чинників Оператор ГРМ у відповідності до своїх повноважень приймає рішення та визначає потребу у запровадженні того чи іншого способу забезпечення лічильниками, дії з чого становлять запровадження заходів передбачених Інвестиційною програмою Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Запоріжгаз». При цьому реалізація Оператором ГРМ визначених ним заходів з встановлення лічильників, що становить зміст Інвестиційної програми Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Запоріжгаз» забезпечено заходами регуляторного впливу на споживача і не передбачає права споживача від них відмовитись або впливати на них.

Таким чином, комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу може здійснюватись відповідно до загальнобудинкового вузла обліку у разі відсутності у споживача індивідуального вузла обліку. З огляду на зазначене, відповідно до законодавства, що було чинним на момент встановлення будинкового вузла обліку природного газу ПАТ «Запоріжгаз» відповідач мав підстави для встановлення будинкового вузла обліку природного газу за зазначеною адресою.

Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;

- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, а саме споживає газ для приготування їжі за об`єктом споживання квартира АДРЕСА_1 , яка входить у склад об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016».

Також судом встановлено, що відповідач - ПАТ «Запоріжгаз» є Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, перебуває у загальному доступі і розміщений на офіційному сайті ПАТ «Запоріжгазз», регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 та ст.526 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Запоріжгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Судом встановлено, що позивачка приєдналася до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та сплачує рахунки за спожитий природний газ, що підтверджено долученими до позову копіями платіжних повідомлень.

Відповідно до п.5.2. Типового договору та п.1 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС (Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення), визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу, визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором.

Відповідно до положень п.1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором газорозподільних систем та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Пунктом 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу встановлено, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до п.12.7 розділу ХІІ Типового договору, складений сторонами акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід`ємною частиною цього договору.

Об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування (Постанова НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015).

Відповідно до п.3.2 Типового договору приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об`єкта Споживача.

Отже, фактичний об`єм розподіленого природного газу по об`єкту побутового споживача визначається за допомогою лічильника газу, який встановлюється на межі балансової належності об`єкта споживача.

Відповідно до акту прийому в експлуатацію об`єкту системи газопостачання представниками газорозподільної компанії ПАТ «Запоріжгаз», у будинку АДРЕСА_2 у вересні 2017 року було встановлено загальнобудинковий лічильник газу, що не заперечувалось учасниками процесу.

Загальнобудинковий лічильник газу був встановлений у будинку без згоди правління ОСББ «Перспектива 2016» та самих власників квартир, що входять до складу ОСББ. Свою незгоду вони неодноразово висловлювали на адресу до ПАТ «Запоріжгаз», про що надсилали відповідні заяви, та прикладали підписи мешканців квартир.

На загальних зборах ОСББ «Перспектива 2016» від 14.06.2016 року співвласниками висловлено свою незгоду на встановлення загальнобудинкового лічильника газу, про що повідомлено ПАТ «Запоріжгаз» листом від 29.06.2016 року №4.

26 листопада 2016 року, було проведено засідання членів правління, ревізійної комісії, представників ОСББ «Перспектива 2016», на яких було прийнято рішення, щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Запоріжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Запоріжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

ПАТ «Запоріжгаз», в своїх листах, не погоджувався з вимогою, щодо встановлення у будинку АДРЕСА_2 індивідуальних квартирних лічильників газу, та примусово встановив у будинку загальнобудинковий лічильник, а тому саме з цього часу взаємини між сторонами регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до п.3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС визначення фактичного об`єму спожитого газу за об`єктом побутових споживачів будинку АДРЕСА_2 , які використовують газ тільки для приготування їжі та не забезпечені приладами обліку газу, визначається за нормами споживання.

Відповідно до п.10 глави 2 розділу Х Кодексу ГРС установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року) та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.

Відповідно до п.3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Відповідно до ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору, побутовому споживачу - позивачці по справі - та іншим побутовим споживачам будинку АДРЕСА_2 , які не забезпечені приладами обліку газу, до 01 січня 2021 року для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по їх квартирах, на межі балансової належності, якою є територіально відокремлюючі стіни даних квартир, ПАТ «Запоріжгаз» повинно встановити індивідуальні (квартирні) лічильники газу, а в разі відмови від встановлення квартирних лічильників газу припинити газопостачання з 01.01.2021 року. Оскільки позивачка як побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечена індивідуальним лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання відповідно до п.3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, позивачка, що мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , не відмовлялася від встановлення індивідуального лічильника газу, а навпаки в 12.10.2018 року звернулась до ПАТ «Запоріжгаз» за його встановленням, що свідчить про відсутність порушень з боку останньої як споживача послуг.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Як передбачено ст. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», визначається, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Згідно глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс), оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

З огляду на вищевказане, судом встановлено, що ПАТ «Запоріжгаз» є Оператором ГРМ.

Згідно глави 5 розділу ІХ Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Разом з тим, відповідно до розділу ІІІ п.5.1 Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об`єкти, зобов`язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об`єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Однак, ПАТ «Запоріжгаз» та ОСББ «Перспектива 2016» не було укладено акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, а отже і не була визначена межа балансової належності (точка приймання-передачі природного газу) та точка вимірювання відносно будинку АДРЕСА_2 .

Згідно до п.1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу).

Відповідно до п.7 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС, одразу після встановлення повіреного ЗВТ (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного ВОГ.

Щодо зобов`язання відповідача у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС встановити по об`єкту побутового споживача у квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний лічильник обліку природного газу (комерційний вузол обліку), суд приходить до висновку, що згідно положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.12. 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком № 1 до постанови від 27.09.2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Не встановлення відповідачем індивідуального лічильника позивачці з посиланням на те, що кошти на встановлення індивідуального лічильника в кожній квартирі Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Запоріжгаз», щодо будинку АДРЕСА_2 не передбачено суперечить вимогам законодавства та порушує права позивачки. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачки на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

Доводи представника відповідача про те, що звернення позивача з даним позовом є передчасним через пролонгацію суб`єкту господарювання до 01 січня 2021 року терміну для забезпечення встановлення лічильників газу споживачам є безпідставними, оскільки зазначена обставинна не може обмежувати право позивача, як споживача, на встановлення у будь-який час індивідуального приладу обліку природного газу, до закінчення вказаного терміну.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у встановленні індивідуального лічильника газу є незаконними, а задоволення вимог позивачки щодо зобов`язання встановити індивідуальний лічильник обліку природного газу буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачці індивідуальних лічильників забезпечить оплату нею саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Таким чином, саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Отже, обраний позивачкою спосіб захисту суд вважає таким, що відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France»), заява №17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№20372/11).

Зі змісту статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу та визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Оскільки позивачка сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 1січня 2021 року (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2260-VIII від 21.12.2017).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду України від 07.11.2018 року у справі №214/2435/17.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги про визнання дій відповідача, щодо відмови у встановленні у квартирі позивачки індивідуального лічильника газу неправомірними та зобов`язання відповідача у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС встановити по об`єкту побутового споживача у квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний лічильник обліку природного газу (комерційний вузол обліку) підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 144 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. у відповідності до Закону України «Про судовий збір» за вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10,11, 141, 209, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» (ЄДРПОУ 03345716) щодо відмови споживачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у встановленні індивідуального лічильника газу у квартирі АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Запоріжгаз» (ЄДРПОУ 03345716) встановити у квартирі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя вул.. Дегтярьова,6 кв. 134, яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, індивідуальний лічильник обліку природного газу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська 7, код ЄДРПОУ 03345716) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.