Рішення № 86747149, 02.01.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13290/19

Провадження № 2-а/750/4/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

за участю представника позивача - адвоката Саповського Л. І., представник відповідача - Золотаринець В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправною і скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження в справі,

в с т а н о в и в:

18.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправною і скасування постанови в справі про порушення митних правил від 08.11.2019 № 0903/10200/19, якою позивача визнано винним в порушенні, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 9310 грн 53 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив про відсутність в його діях прямого умислу на порушення митних правил, порушення відповідачем строків і процедури проведення документальної перевірки, внаслідок якої виявлено порушення митних правил, та винесення оскаржуваної постанови поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, а також відсутність належного документального підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні представник позивача пред`явлений позов підтримав та наполягав на задоволенні.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні, оскільки на позивача, як особу, що подала декларацію входить здійснення всіх дій для встановленння року виробництва спірного транспотрного засобу.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.12.2018 позивач, діючи в інтересах декларанта ОСОБА_2 , який був замовником надання брокерських послуг і повинен був сплачувати митні платежі, подав до ВМО № 5 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС митну декларацію № UA102230/2018/632343 (далі - МД) для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль марки «NISSAN», модель - X-TRAIL номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 ».

У графі 31 МД позивач указав календарний рік виготовлення автомобіля - 2005.

В ході проведення документальної невиїзної перевірки відповідачем було направлено до ТОВ «Кий Авто Груп» запит від 13.08.2019 № 7816/7/25-70-20-01 щодо встановлення дати випуску транспортного засобу з номером кузова (VIN) - НОМЕР_1 .

Згідно отриманої відповіді від 16.08.2019 №33 встановлено, що відповідно до інформації дилерських баз даних автомобіль було виготовлено у 2004 році.

Оскільки зазначення у графі 31 МД невірних відомостей про дату виготовлення Автомобіля призвело до зменшення митних платежів на суму 2586 грн 26 коп., 03.10.2019 у відношенні позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0903/10200/19, а 08.11.2019 - винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0903/10200/19, якою позивача визнано винним в порушенні, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 9310 грн 53 коп.

Відповідно до частини першої статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Відповідач стверджує, що про вчинення позивачем адміністративного правопорушення йому стало відомо лише в серпні 2019 року - після отримання листа ТОВ «Кий Авто Груп» з інформацією про дату виготовлення Автомобіля - 2004 рік.

Вказаний лист було надіслано на запит відповідача від 13.08.2019 № 7816/7/25-70-20-01 про надання допомоги в проведенні перевірки дати виготовлення Автомобіля, при цьому початком проведення перевірочних заходів слугувала службова записка першого заступника начальника Чернігівської митниці ДФС від 31.05.2019 № 837/25-70-19-02 про зазначення позивачем у МД невірної дати виготовлення Автомобіля, що встановлено за результатами проведеної перевірки даних, розміщених у відкритих джерелах інформації - спеціалізованих сайтах мережі Інтернет.

Вказане відображено в описовій частині оскаржуваної позивачем постанови та свідчить про те, що відповідач має вільний доступ до відкритих спеціалізованих джерел інформації, які дозволяють йому встановити дату виготовлення транспортних засобів, які пред`являються для митного оформлення, і, як наслідок цього, - мав можливість і повинен був виявити зазначення позивачем невірних даних у графі 31 МД у день її подання до митного органу 21.12.2018.

Разом з тим, суд вважає, що перебіг строку притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил починається не в день, коли було фактично розпочато документальні перевірочні заходи, а від дня, коли відповідач мав об`єктивну можливість виявити вчинене позивачем порушення, проте допустив бездіяльність щодо фіксації цього факту; таким днем є день закінчення митного оформлення Автомобіля - 21.12.2018.

За таких обставин, строк накладення на позивача стягнення за порушення митних правил закінчився 21.07.2019, що за приписом пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, пункту 7 статті 247 КУпАП тягне за собою обов`язкове скасування оскаржуваної постанови з одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідачем не надано суду доказів дотримання процедури проведення документальної невиїзної перевірки, предметом якої є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, яка встановлена статтею 351 Митного кодексу України і проводиться виключно на підставі наказу органу доходів і зборів, який в справі відсутній.

Через це, отримані відповідачем під час невиїзної перевірки документальні дані не мають юридичного значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, однією з обов`язкових ознак порушення митних правил як адміністративного правопорушення є протиправність діяння.

Згідно положень Закону України від 19.09.2013 № 584-VII «Про митний тариф» товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складена на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, що ведеться Всесвітньою митною організацією.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД на основі характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч.8 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості про товари, у тому числі у вигляді кодів: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Частиною 5 статті 266 МК України визначено, що особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, графа 31 МД повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання та віднесення до коду згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу.

Згідно ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку (п. 43 ст. 4 Митного кодексу України).

За приписами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.12.2018 по справі № 759/360/17 зазначив, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст. 485 МК України.

Тобто, для притягнення до відповідальності згідно статтею 485 Митного кодексу України у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Відповідно до ч.8 статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно ч. 2,3,4 ст. 69 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Отже, здійснення такого контролю є прямим обов`язком відповідача, в той час як застосування штрафних санкцій за порушення, пов`язані з неправильною класифікацією товарів, можливе лише при поданні декларантом неправдивих відомостей, підроблених документів чи подання документів не в повному обсязі.

Частиною 6 статті 69 Митного кодексу України імперативно встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

З матеріалів справи судом встановлено, що разом з митною декларацією, були подані інші документи, у тому числі: свідоцтво про реєстрацію Н790484, з відомостями щодо дати першої реєстрації транспортного засобу 24.01.2005; довідка про зареєстрований транспортний засіб від 13.12.2018 № 16263680 видана державною установою «РЕГИТРА», Литовська Республіка, з вказанням дати першої реєстрації транспортного засобу 24.01.2005, довідку Випробувальної лабораторії ТОВ «Автотехносервіс» з вказанням модельного року автомобіля -2005. Митна декларація була перевірена в установленому порядку, зокрема, проведена перевірка правильності нарахуванні митних платежів. Автомобіль було розмитнено за першим методом, визнанаа митна вартість становила 71051,13 грн. Автомобіль був розмитнений і випущений у вільний обіг.

Відтак, з огляду на вищезазначене, судом не встановлено, що позивач з метою ухилення від сплати митних платежів у митній декларації від 21.12.2018 вказував неправдиві відомості щодо календарного року виготовлення транспортного засобу необхідні для визначенні його митної вартості.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, та не спростовано відповідачем, що позивач у митній декларації вказував відомості, які не можна вважати неправдивими та на підставі яких вірно вказаний код товару для визначення митної вартості товару.

При цьому, позивачем було доведено, що склад правопорушення відсутній, бо він, хоч і подавав митну декларацію до митниці, але користувався лише документами наданими замовником (відсутня об`єктивна сторона), він відповідно не мав спеціальної мети - ухилитися від сплати митних платежів і зборів (відсутня суб`єктивна сторона).

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним, в даному випадку, не виконаний.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає відсутність у діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правничу допомогу позивачеві надавав адвокат Саповський Л.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №14/11-19 від 14.11.2019. Згідно квитанції від 14.11.2019 ОСОБА_1 сплатив адвокату 1500 грн за правничу допомогу (а.с. 43). Суд вважає, що сплачені позивачем кошти за правничу допомогу адвоката є адекватною компенсацією наданих адвокатом послуг згідно актів наданих послуг від 18.11.2019 №35 та від 02.01.2020 №1, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Скасувати постанову Чернігівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 08.11.2019 № 0903/10200/19, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні, передбаченому статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 9310 грн 53 коп., а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Чернігівської митниці ДФС (м. Чернігів, пр. Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 39482156) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1500,00 грн (одну тисячу п`ятсот грн 00 коп.) у відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів від дня його проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя Л.В. Карапута