Рішення № 86745471, 23.12.2019, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2375/19

Провадження № 2/366/715/19

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2019 року Іванківський районний суд Киівської області в складі: головуючого - судді Ткаченка Ю.В., при секретарі - Євтушенко В.Д., Потопальської О.В., розглянувши в смт Іванків Київської області в спрощеному позовному проваджені цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» в особі представника позивача Гаренко Надії Володимирівни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2019 року представник позивача Гаренко Н .В. (далі Позивач, Банк) звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з ОСОБА_2 (далі Відповідач) кредитну заборгованість в сумі 96380,89 грн. (дев`яносто шість тисяч триста вісімдесят гривень вісімдесят дев`ять копійок), та судовий збір по справі в сумі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Позивач посилається на те що Відповідач, з метою отримання банківських послуг, підписала зая ву №б/н від 17.01.2017року і що підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.hrivatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, згідно якої отримала кредит у розмірі 25000.00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень), у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору.

Банк надіслав розрахунки боргу позивача, а саме:

-44929,95 грн. (сорок чотири тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійок) - заборгованість за тілом кредита,

-21731,81 грн. (двадцять одна тисяча сімсот тридцять одна гривня вісімдесят одна копійка) - заборгованість за простроченим тілом кредита,

-0,00 грн. - заборгованість за нараованими відсотками;

-23903,37 грн. (двадцять три тисячі дев`ятсот три гривні тридцять сім копійок) - нарахована пеня за прострочене забов`язання,

-750, 00 грн. (сімсот п`ятдесят гривень) - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн,

-500, 00 грн.(п`ятсот гривень) - штраф, (фіксована частина),

-4565,76 грн. (чотири тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень сімдесят шість копійок) - штраф (процентна складова).

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк» та змушує Позивача звертатися до суду з даним позовом.

На позов Відповідачем було надано відзив у якій він зазначає, що картковий рахунок був відкритий у 17.01.2017 році для власних потреб, що у заяві яку було підписано не вказано жодних істотних умов які передбачає даний вид договору ні сума, ні відсотки, ні пеня, ні штрафи (не було навіть вказано номер карткового рахунку) та з жодною істотною умовою Відповідач ознайомлений не був, а гроші банком були перераховані у 01.06.2018 році, через 18 місяців, про що Відповідач не просила та не була ні попереджена за законом ні повідомлена. Зазначає що дані кошти не можуть вважатись кредитними оскільки не дотримані істотні умови договору кредитування як такого, та даний договір є недійсним (нікчемним).

Також Відповідач просить взяти до уваги Постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 справа №342/180/17. Де були зроблені наступні висновки:

оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома;

банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші;

споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову;

за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, заборгованості за тілом кредита, заборгованості за простроченим тілом кредита, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;

правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені;

пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Беручи до уваги вищезгадану Постанову, Відповідач просить суд вважати вимоги позивача безпідставними, а договір по картковому рахунку недійсним (нікчемним), зазначає, що суму коштів надану Банком у розмірі 25000.00 грн., Відповідач сплатив у повному обсязі, що видно з виписок наданих Позивачем по даному картковому рахунку. Тому Відповідач просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач скористався своїм правом та подав відповідь на відзив на позов, де доводив не правомірність посилань відповідача на ЗУ «Захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування» та заявляв про не обов`язковість виконання Резолюції ООН №248, та не обгрунтованість посилання Відповідача на Постанову ВП ВСУ 342/180/17 від 03.07.2019, посилався на виписки по картковому рахунку як доказ того, що Відповідач отримав кредитний ліміт, посилався на статті 202, 204, 207, 216 ЦК україни, та просив суд взяти до уваги одразу кілька Постанов ВСУ: від 10.04.19 №356/1635/16-ц де Суд прийшов до висновку що договір не можна вважати укладеним після його повного чи часткового виконання, від 28.03.2019 №428/2873/17 де Суд прийшов висновку що підписання анкети-заяви з АТ КБ «Приватбанк» є змішаним договором банківського рахунку і кредитного договору, від 06.02.2018 №755/2720/16-ц де Суд дійшов висновку що заява про приєднання є складовою частиною кредитного договору, від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц де Суд дійшов висновку що не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Наводив повний розрахунок заборгованості.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на позов до Суду, де доводив обгрунтованість застосування ЗУ «Захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», та обгрунтованість ЗУ «Захист прав споживачів», обов`язковість виконання Резолюції ООН №248, та обгрунтованість посилання Відповідача на Постанову ВП ВСУ 342/180/17 від 03.07.2019, та зазначив, що Постанови ВСУ : від 10.04.19 №356/1635/16-ц де Суд прийшов до висновку що договір не можна вважати укладеним після його повного чи часткового виконання, від 28.03.2019 №428/2873/17 де Суд прийшов висновку що підписання анкети-заяви з АТ КБ «Приватбанк» є змішаним договором банківського рахунку і кредитного договору, від 06.02.2018 №755/2720/16-ц де Суд дійшов висновку що заява про приєднання є складовою частиною кредитного договору, від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц де Суд дійшов висновку що не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Не можна застосовувати висновки Верховного Суду України з аналогічних справ, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВСУ, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата. Таким чином Постанови Верховного Суду України на які посилається позивач не можуть бути прийняті до уваги. Також Відповідач зазначив неправомірність розрахунків Позивача та доводив неналежність та недостатнісь , недопустимість доказів наданих Позивачем.

Відповідач акцентує увагу на тому, що Позивач надав з відповіддю на відзив на позов виписки по картковому рахунку, які суттєво відрізняються від виписок доданих Позивачем до позову, а саме у виписці наданій Позивачем разом з позовом, Відповідачу кошти були перераховані одним платежем 01.06.2018 року на суму 25000.00 грн, а у виписці доданій Позивачем до відповіді на відзив на позов, було перераховано чотирма рівними платежами по 5000.00 грн. сумам загальним розміром 20000.00 грн., та перераховані вони були 05.06.2018, що також підтверджує те, що Позивач і тільки Позивач має можливість та вносить будь-які правки у будь- які документи всіх форм та рівнів, які вигідні Позивачу. Говорить, що виписки не можуть бути доказами, оскільки вони різняться у істотних умовах (сума перерахованих коштів). Відповідач посилається на статті 203, 201 ЦК України.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Вивчивши всі матеріали справи Суд дійшов висновку, відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 17.01.2017 року Відповідачем було підписано Заяву.

Згідно інформації, вказаній у позові, Відповідач висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно поданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку відповідач станом на 15.08.2019 має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 96380,89 грн., в тому числі: тіло кредиту -44929,95 грн., 21731,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 23903,37 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 750.00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100.00 грн., штраф (фіксована частина) - 500.00 грн., штраф (процентна складова) - 4565,76 грн.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 17.01.2017 року процентна ставка не зазначена, сплата за заборгованість за тілом кредита, за простроченим тілом кредита, відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами теж не зазначено.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредита , за простроченим тілом кредита, відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.01.2017 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, зокрема заборгованість за тілом кредита, за простроченим тілом кредита, відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі не містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами , заборгованість за простроченим тілом кредита, заборгованість за тілом кредита,та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, заборгованості за тілом кредита, заборгованості за простроченим тілом кредита, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року:

оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома;

банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші;

споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову;

за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, заборгованість за тілом кредита , за простроченим тілом кредита, відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;

правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені;

пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК) .

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

У позовній заяві уповноваженим представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Заявляючи у відповідності до вимог ч. 3 ст.211 ЦПК України клопотання про розгляд справи за її відсутності, особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

За вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів, а згідно ст.81 ЦПК України докази не можуть грунтуватись на припущеннях. Договір по картковому рахунку про який говорить Позивач, в тому рахунку кредитний договір чи будь-який інший договір по даному картковому рахунку є недійсним (нікчемним).

Наданий же позивачем розрахунок заборгованості за договором б/н від 17.01.2019 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Виписка по картковому рахунку також не може бути доказом по справі оскільки в ній показаний рух коштів але ніяк не доведено що це кредитні кошти отримані Відповідачем на умовах Договору з Банком , в тому рахунку кредитного договору, чи будь-якого іншого договору з урахуванням надання Банком випосок по картковому рахунку ,які різняться в істотних умовах( Банк і тільки Банк може вносити і вносить правки у всі види документів , ці правки вигідні тільки Банку ).

Відповідно до ч. 2, ч. 4, ч. 8 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Посилання Відповідача на Постанови ВСУ : від 10.04.19 №356/1635/16-ц де Суд прийшов до висновку що договір не можна вважати укладеним після його повного чи часткового виконання, від 28.03.2019 №428/2873/17 де Суд прийшов висновку що підписання анкети-заяви з АТ КБ «Приватбанк» є змішаним договором банківського рахунку і кредитного договору, від 06.02.2018 №755/2720/16-ц де Суд дійшов висновку що заява про приєднання є складовою частиною кредитного договору, від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц де Суд дійшов висновку що не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, посиланням на які Позивач намагався підтвердити достатність та незаперечність, належність та допустимість своїх доказів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Не можна застосовувати висновки Верховного Суду України з аналогічних справ, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВСУ, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата. Таким чином Постанови Верховного Суду України на які посилається позивач не можуть бути прийняті до уваги.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом письмових доказів, зважаючи, що Позивачем не доведено, що між сторонами досягнути згоди щодо самого виду договору (кредитний або будь-який інший), а також щодо інших умов, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 17.01.2019, не доведено факт переведення коштів Банком на картковий рахунок (з урахуванням того що виписки по картковому рахунку різняться в істотних умовах, Позивач і тільки Позивач може вносити і вносить зміни у документи, які вигідні Позивачу), проте Відповідач, як видно з виписок наданих Позивачем повернув кошти Позивачу , які зі слів Позивача були перераховані Банком на картковий рахунок Відповідачу, в повному обсязі та Відповідач окремих ( інших ) вимог з цього питання не висловлювалось, суд доходить висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за Договором, в тому рахунку кредитним договором або будь-яким іншим договором по обговорюваному картковому рахунку є безпідставними і не можуть бути задоволеними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України суові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 16,203,204,205,207,208,215,216,218, 526, 549, 551, 625-626, 633-634, 628, 638, 1048-1050, 1054,1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ вул. Грушевського, буд. 1-Д) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Іванківський районний суд Київської області.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.В. Ткаченко