Рішення № 86744682, 09.12.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5803/13-ц

Провадження № 2/161/4526/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Козак О.А.,

з участю представника позивача - Місюри І. В.,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в :

ПАТ «Держаний ощадний банк України» звернувся в суд з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Державний ощадний банк України», найменування якого змінено на ПАТ «Держаний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3386, згідно якого останньому було надано кредит в розмірі 12500,00 грн. під 15,5% річних з кінцевим терміном повернення 09.10.2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідачі передали в іпотеку належне їм нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Однак, ОСОБА_2 свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитом не виконав і станом на 20.03.2013 року загальна сума боргу за кредитним договором становить 293899,88 грн.

Крім того, зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.08.2012 року ухвалено стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 243650,66 грн. Проте, вказане рішення не виконане, кошти банку не повернуті.

У зв`язку з цим, просить суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачам, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , виселити всіх мешканців вказаної квартири та стягнути понесені судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Інші відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином. А тому суд вважає за можливе справу слухати у їх відсутності за наявними в справі доказами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 10.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Державний ощадний банк України», найменування якого змінено на ПАТ «Держаний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3386, згідно якого останньому було надано кредит в розмірі 12500,00 грн. під 15,5% річних з кінцевим терміном повернення 09.10.2017 року (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач порушив умови кредитного договору, не належним чином виконала взяті на себе зобов`язання, що стверджується дослідженим в судовому засіданні розрахунком заборгованості за договором, з якого вбачається, що станом на 20.03.2013 року заборгованість становить - 293899,88 грн. (а.с. 31).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідачі передали в іпотеку належне їм нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

У відповідності до договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем термінів виконання якого-небудь із зобов`язань по кредитному договору.

Згідно з ч. І ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставна і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Водночас, вимоги позивача щодо виселення відповідачів не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, умови виселення осіб з такого майна передбачені нормами ст. 109 ЖК України.

Стосовно застосування норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року та від 05 червня 2019 року в цивільних справах № 753/12729/15-ц та № 643/18788/15-ц відповідно, не відступаючи від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема іпотечного договору від 10.10.2007 року спірна квартира АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки з метою забезпечення кредитного договору, належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло від 04.12.1997 року та свідоцтв про право на спадщину за законом від 31.08.2004 року, тобто не була придбана за кредитні кошти.

Отже, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід задовольнити, а вимоги щодо виселення відповідачів - до задоволення не підлягають, оскільки останні не підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача 229,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд ,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 3386 від 10.10.2007 року в розмірі 293899 (двісті дев`яносто три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 88 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом продажу квартири на прилюдних торгах з дотриманням вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» з визначенням ціни для продажу предмету іпотеки з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікацій код - НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄРДПОУ - 09303328) з кожного по 76 (сімдесят шість) грн. 47 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк

Повний текст рішення складений 19.12.2019 року.