Рішення № 86744680, 05.12.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13539/19

Провадження № 2/161/3310/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Козак О.А.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Філімонової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини А 0959 про скасування рішення командування та житлової комісії військової частини А 0959 та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про скасування рішення командування та житлової комісії військової частини А 0959 та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він проходив службу у Збройних силах України в період з 01.08.1991 року по 01.10.2003 року та з 17.09.2009 року по 05.10.2018 року і має вислугу років 21 рік 10 місяців 07 днів.

Під час проходження служби за контрактом у військовій частині А2734 рішенням житлової комісії його разом зі сім`єю в складі чотирьох чоловік поставлено на квартирний облік в загальну чергу з 13.06.2013 року, а в подальшому у зв`язку з переведенням до іншої військової частини його поставлено на облік у в/ч А0959 в м. Миколаїв.

Рішенням житлової комісії в/ч А0959 від 27.07.2018 року його разом зі сім`єю знято з обліку в черзі на житло в м. Миколаїв у зв`язку з передислокацією військової частини до іншого регіону і 19.09.2018 року його було постановлено на квартирний облік у вказаній частині в м. Луцьк.

Вказує, що наказом командира військової частини А 0959 від 05.10.2018 року №238, винесеного на підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №510 від 17.09.2018 року, він звільнений з військової служби в запас по закінченню контракту.

В подальшому, рішенням житлової комісії військової частини від 08.10.2018 року згідно пунктів 2.16, 2.18 наказу Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» його та членів родини знято з квартирного обліку в. Луцьк.

Вважає, що відповідачем неправомірно було знято його із квартирної черги для отримання житла, у зв`язку із закінченням контракту.

У зв`язку з чим просить визнати рішення військової частини А 0959, оформлене протоколом житлової комісії від 08.10.2018 року щодо зняття його з обліку незаконним та скасувати; зобов`язати військову частину А0959 поновити його в квартирній черзі з часу подання ним рапорту про поставку на квартирний облік.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позові з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_3 та члени його сім`ї перебували на квартирному обліку осіб у військовій частині з 13.06.2013 року по 27.07.2018 року, що підтверджується довідкою військової частини від 31.07.2019 р. №352 (а.с. 7).

Наказом № 238 від 05.10.2018 року відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» (у зв`язку із закінченням строку контракту), був виключений зі списків та знятий зі всіх видів забезпечення (а.с. 23).

Відповідно до витягу протоколу №21 житлової комісії військової частини А 0959 від 08.10.2018 року ОСОБА_3 та членів його сім`ї було знято з квартирного обліку згідно пунктів 2.16, 2.18 наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2017 року зі змінами (а.с. 24).

У відповідності до абзаців першого, четвертого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент прийняття житловою комісією оскаржуваного рішення) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

При цьому, порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац сьомий пункту 1 статті 12 вказаного Закону).

Пунктом 1.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилим приміщенням від 30.11.2011 року № 737, на приписи якої посилалась житлова комісія В/ч А0959 при прийнятті оскаржуваного рішення, встановлено, що військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 1 січня 2005 року забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Так, згідно чинного на момент взяття позивача на квартирний облік Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 (далі - Положення № 20), військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті, а саме: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік (пункт 13).

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року за № 1-рп/99 зазначено, зокрема, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Окрім того, встановлено, що Порядок забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями визначено Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.18 Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МОУ жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 2.16. Інструкції передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Таким чином, встановлено, що п. 2.16 Інструкції не передбачено такої підстави залишення на квартирному обліку у військові частині як у разі звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, так само, як і не передбачено п. 2.18 Інструкції зняття з квартирного обліку у разі звільнення в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Статтею 3 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» держава гарантує кожному ветерану військової служби, серед іншого, реалізації цільових програм поліпшення житлових умов.

П. 7 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону гарантує ветеранам військової служби першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Тобто, для того, щоб позивач міг реалізувати своє гарантоване право на отримання від МО України постійного житла на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має перебувати на квартирному обліку.

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

В рішеннях по справах «Полторацький проти України» та «Михайлюк та Петров проти України» ЄСПЛ нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи.

У зв`язку з наведеним, та з урахуванням того, що на час звільнення у запас ОСОБА_3 мав стаж військової служби понад 20 років, а сааме: 21 рік 10 місяців 07 днів, був зарахований на квартирний облік до 1 січня 2005 року, а також того, що на час звільнення позивача зі служби в запас у зв`язку з закінченням строку контракту вказаним вище Положенням йому було гарантовано право перебувати на квартирному обліку у військовій частині та отримати житло з державного житлового фонду за місцем проживання та реєстрації, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку відповідно до п. 2.16, 2.18 Інструкції, а тому рішення житлової комісії військової частини А 0959 від 08.10.2018 року, оформлене протоколом №21, в частині виключення ОСОБА_3 та членів його родини з квартирного обліку в м. Луцьку є незаконним та відповідно таким, що підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, що ОСОБА_3 було знято з квартирного обліку у зв`язку з тим, що його було звільнено на підставі пункту «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а не з підстав, вказаних в п. 2.16 Інструкції, та він не мав права перебувати на квартирному обліку у військовій частині А 0959, судом оцінюються критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищевикладеними положення житлового законодавства.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1536,80 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним рішення житлової комісії військової частини А0959, оформлене протоколом №21 від 08.10.2018 року про зняття з квартирного обліку майора ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням контракту.

Зобов`язати військову частину А0959 поновити ОСОБА_3 в квартирній черзі військової частини А0959 м. Луцьк з часу подання ним рапорту про постановку на квартирний облік.

Стягнути з військової частини А0959 (ЄРДПОУ - 26614739) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) - 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк

Повний текст рішення складений 13.12.2019 року.