Рішення № 86743607, 02.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5565/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р.;

- зобов`язати Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р. та призначити пенсію з 26.09.2018 р.

Вказана позовна заява надіслана позивачем засобами поштового зв`язку 25.07.2019 року.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

16.10.2019 року (вх. №37676/19) від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р. та скасувати рішення №365 від 08.11.2018 року про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р. та призначити пенсію з 26.09.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на фактичні обставини справи зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (оригінал зберігається у працедавця, належним чином завірена копія додається), позивач:

- з 14.07.1981 р. по 19.03.1982 р, - прийнятий учнем матроса-моториста портового флоту;

- з 19.03.1982 р. по 30.03.1982 р. - присвоєно кваліфікацію матроса другого класу моториста другого класу;

- з 20.03.1982 р. по 07.12.1984 р.- переведений мотористом (матросом) другого класу матросом (мотористом) другого класу на теплоході «Гвардієць»;

- з 07.12.1984 р. по 08.12.1984 р. - присвоєно кваліфікацію моториста першого класу суден портового флоту;

- з 08.12.1984 р. по 26.11.1985 р. - переведений мотористом першого класу матросом другого класу на теплоході «Гвардієць»;

- з 26.12.1984 р. по 13.11.2007 р.- переведений мотористом першого класу матросом другого класу на теплоході «Донець»;

- з 13.11.2007 р. присвоєно кваліфікацію матроса першого класу.

Тобто, як стверджує позивач, він працював на посадах, які включено до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Загальний пільговий стаж позивача складає 39 років 07 місяців 11 днів у шкідливих та важких умовах позивач працював повний робочий день понад 30 років.

У позові вказано, що позивач 26.09.2018 р. звернувся до Ізмаїльського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення за віком на пільгових умовах за Списком № 2, виробництв, робіт, професій, посаді показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Факт звернення до відповідача саме 26.09.2018 р. підтверджується рішенням № 365 від 08.11.2018 р. про відмову у призначенні пенсії, а тому, а думку позивача, саме з цієї дати необхідно було призначити пенсію. Однак рішенням № 365 від 08.11.2018 р. у призначенні пенсії було відмовлено, відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди роботи на вказаних посадах, з підстав, що вказана робота моториста-матроса вважається роботою на сумісних посадах.

Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 365 від 08.11.2018 р. протиправним, на підставі наступного: з посиланням на положеннями ст.13, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, позивач вказує, що факт роботи на посадах, передбачених Списком 2 виробництв, робіт, професій, посаді показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах підтверджуються (крім трудової книжки та особової картки працівника) пільговою довідкою № СКР8/171 від 18.09.2018р., оригінал якої зберігається в матеріалах пенсійної справи позивача та на яку посилається відповідач у рішенні № 365 від 08.11.2018 р. У зв`язку з тим, що професія моториста, матроса входить до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, позивач дійсно має право на призначення пенсії на пільгових умовах. Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджені Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Позивач вважає, що вищевказані обставини не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії, оскільки він фактично працював у шкідливих і важких умовах праці. За період роботи за шкідливі умови праці, позивач отримував доплату до посадового окладу, додаткову відпустку, молоко, пральний порошок та інше.

Таким чином, як стверджує позивач, у період з 14.07.1981 р. по теперішній час він працює мотористом, матросом портового флоту Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» у шкідливих умовах праці, продовжуючи отримувати додаткову відпустку, надбавку до окладу, спеціальний одяг.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи та зобов`язано відповідача надати до суду докази.

06.11.2019 року вх. №ЕП/8556/19 (а.с.71-92) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, наведеного у ньому, а саме із витребуваними судом доказами.

При цьому протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи доказів направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача до суду не надано.

Так, у відзиві відповідач, зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відзиві вказано, що оскільки посада моториста матроса не передбачена Списком №2 та посада моториста не підтверджена первинними документами, то і зарахувати зазначені періоди роботи позивачу до пільгового стажу є неможливим. Також, відповідач вказує, що оскільки для призначення пільгової пенсії позивачем не надано необхідних документів, які підтверджують проведення атестації робочого місця за періоди роботи з 21.08.1992 року по 19.06.2002 року, то і призначити пенсію ОСОБА_1 на пільгових умовах неможливо.

Станом на 02.01.2020 року до суду інших заяв по суті справи та доказів не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскілки шістдесятий день припадає на період перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.1, ч.6 ст.120, ст.258 КАС України, останнім днем для вирішення даної справи є 02.01.2020 року.

Отже, дана адміністративна справа вирішується судом 02.01.2020 року у межах строку, визначеного ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд встановив наступні факти та обставини

Як вбачається з паспортних даних позивача - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Відповідно до записів з трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 (а.с.17-19), вбачається що ОСОБА_1 :

- з 09.07.1978 року на підставі наказу №1260 від 09.07.1978 року прийнятий на роботу на пункт перестановки вагонів по першому розряду в рефрижераторне депо (запис №1);

- з 27.04.1979 року на підставі наказу №698 від 27.04.1979 року звільнений у зв`язку із призовом в армію (запис №2);

- з 02.05.1979 року по 10.05.1981 року проходив службу в радянській армії та звільнений у запас (запис №3);

- з 14.07.1981 року на підставі наказу №148 від 14.07.1981 року прийнятий учнем матроса-моториста портового флоту в Ренійський морський торговий порт (запис №4);

- з 19.03.1982 року на підставі наказу №43 від 19.03.1982 року присвоєно кваліфікацію матроса другого класу моториста другого класу (запис №5);

- з 20.03.1982 року на підставі наказу №63 від 23.03.1982 року переведений мотористом (матросом) другого класу матросом (мотористом) другого класу на теплоході «Гвардієць» (запис №6);

- з 07.12.1984 р. на підставі наказу №179 від 07.12.1984 року та наказу №351 від 10.12.1984 року присвоєно кваліфікацію моториста першого класу суден портового флоту (запис №7);

- з 08.12.1984 року на підставі наказу №351 від 10.12.1984 року переведений мотористом першого класу матросом другого класу на теплоході «Гвардієць» (запис №8);

- з 26.12.1984 року на підставі наказу №327 від 03.12.1985 року переведений мотористом першого класу матросом другого класу на теплоході «Донець» (запис №9);

- з 13.11.2007 року на підставі наказу №771 від 15.11.2007 року присвоєно кваліфікацію матроса першого класу (запис №10).

Позивачем до суду надано:

- копію свідоцтва Міністерства морського флоту СРСР №100, яке видане ОСОБА_1 про те, що він 19.03.1982 року навчався та закінчив індивідуальне навчання за спеціальністю моториста суден портового флоту при УКК порту Рені та, що йому присвоєно спеціальність моториста другого класу суден портового флоту (а.с.20);

- копію свідоцтва Міністерства морського флоту СРСР №143, яке видане ОСОБА_1 про те, що він з 07.09.1984 року по 07.12.1984 року навчався та закінчив індивідуальне навчання за спеціальністю моториста суден портового флоту при УК порту Рені та, що йому присвоєно спеціальність моториста першого класу суден портового флоту (а.с.19);

- копію додатку до колективного договору на 1987 рік із переліком посад працівників Ренійського порту, яким надається додаткова відпустка і скорочений робочий день за шкідливі умови праці (а.с.27-28) до якого, в тому числі входить і посада моториста, палубна команда наливних суден до якої включено, зокрема, матросів;

- копію додатку до колективного договору на 1987, яким визначено норми видачі спецодягу і спецвзуття працівникам Ренійського морського торгового порту (а.с.29-30)

- копію додатку до колективного договору на 1995 рік із переліком посад працівників Ренійського порту, яким надається додаткова відпустка і скорочений робочий день за шкідливі умови праці (а.с.21-22) до якого, в тому числі входять і посада моториста, палубна команда наливних суден до якої включено, зокрема, матросів;

- копію додатку №2 до колективного договору на 2003 року, затвердженого начальником Ренійського порту із переліком професій і посад працівників порту, яким надається додаткова відпустка за шкідливі умови праці до якого, в тому числі входять і посада моториста, палубна команда наливних суден до якої включено, зокрема, матросів (а.с.26-27);

- копію додатку №10 до колективного договору на 2003 року, затвердженого начальником Ренійського порту, яким визначено норми видачі спецодягу і спецвзуття працівникам Ренійського морського торгового порту (а.с.25-26)

- копію додатку №3 до колективного договору на 2007 року, затвердженого начальником Ренійського порту із переліком професій і посад працівників порту, яким надається додаткова відпустка за шкідливі умови праці (а.с.31-32);

- копії наказів (розпоряджень) про надання позивачу, який працює на посаді моториста 1 класу - матроса 1 класу відпусток, в тому числі, додаткової за роботу зі шкідливими умовами (а.с.33-34);

- особову картку ОСОБА_1 (а.с.35-36).

Окрім того, позивачем надано до суду довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, які видані Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт» ОСОБА_1 про суми його заробітку в період січень 1991 року по серпень 1996 року (а.с.37), вересень 1996 року - грудень 1996 року (а.с.38). У вказаних довідках зазначено, що на всі суми нараховано страхові внески та що вони видані на основі особових рахунків за 1991-1996 роки.

Судом встановлено, що 26.09.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2 (а.с.78).

Для призначення пенсії позивачем було надані наступні документи: копія трудової книжки НОМЕР_1 , довідки № СКР 8/171 від 18.09.2018р., наказ №196, висновок №05/10-417 довідка №8/168, наказ № 473, військовий квиток НО № 3199622, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року №210, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.79).

Вказана заява прийнята відповідачем 26.09.2018 року і зареєстрована за №736 (а.с.79).

Так, з наданої до суду з боку відповідача довідки «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» №СКР 8/171 від 18.09.2018 року (а.с.82), яка подавалась позивачем як така, що підтверджує право на пенсію на пільгових умовах, судом встановлено, що вона видана ДП «Ренійський морський торговельний порт» ОСОБА_1 про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» і за період з 20.03.1982 року по 07.12.1984 року на посаді моториста 2 класу т/х «Гвардієць», з 08.12.1984 року по 25.11.1985 року на посаді моториста 1 класу т/х «Донець», з 26.11.1985 року по 21.08.1992 року на посаді моториста 1 класу т/х «Донець», з 19.06.2002 року по 19.06.2007 року на посаді моториста 1 класу т/х «Московський-6» виконувала: перевищення шкідливих чинників виробничої сфери, що постійно працюють у акваторії порту (за винятком службово-роз`їзного приміського і внутрішнього сполучення) за професією, посадою моторист, що передбачена списком №2 XXVІІІ розд.3, п.28.3-4в код КП ОКПО 01125809 підстава КМУ №36 від 16.01.2003 року за період:

- з 20.03.1982 року по 07.12.1984 року;

- з 08.12.1984 року по 25.11.1985 року;

- з 26.11.1985 року по 21.08.1992 року;

- з 19.06.2002 року по 19.06.2007 року.

У вказаній довідці також містяться відомості про підставу для її видачі.

Окрім того, до суду з боку відповідача надано копію наказу №196 від 20.04.1999 «Про затвердження результатів атестації робочих місць по умовам праці», який подавався позивачем разом із заявою про призначення пенсії (а.с.84-85).

22.10.2018 року провідним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №3 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю головного управління Пенсійного фонду в Одеській області було проведено перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених у довідці «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» №СКР 8/171 від 18.09.2018 року, яка видана ДП «Ренійський морський торговельний порт» для призначення пенсії ОСОБА_1 за результатами якої складено Акт №11268 «Зустрічної звірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії» від 22.10.2018 року (а.с.86) та встановлено, що дані довідки СКР №8/172 від 18.09.2018 року відповідають перевіреним документам.

При цьому суд зазначає, що перевірялась довідка СКР №8/171 від 18.09.2018 року, висновок зроблено щодо довідки СКР №8/172 від 18.09.2018 року.

Судом встановлено, що 08.11.2018 року за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 Ізмаїльським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області прийнято рішення №365 «Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії» (а.с.14, 89-90), яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.

Підставою для вказаної відмови, у рішенні відповідача №365 від 08.11.2018 року зазначено наступне:

«Розділом XXVIII ( підрозділ «Морський і річковий флот») Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1992 року №10, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1962 року №162 та від 16.01.2003 року № 36 „Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", передбачені мотористи машинної команди суден службово - допоміжного флоту і суден портового флоту, що постійно працюють в акваторії порту.

Тобто право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з названою позицією Списків мають мотористи всіх найменувань машинної команди плавскладу за умови зайнятості на відповідних роботах повний робочий день.

Згідно Класифікатора професій ДК 003-95, затвердженому наказом Держстандарту України від 27.07.1995 року №257 наявні посади матрос і моторист, посада моториста - матроса відсутня.

Таким чином робота моториста - матроса вважається роботою на сумісних посадах.

Пунктом 9 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, визначено, що, якщо працівник працює на сумісних роботах, одна із яких Списками не передбачена, пенсія призначається на загальних умовах.

Згідно записів у трудовій книжці, Ви з 20.03.1982 року по 21.08.1992 року, та з 19.06.2002 року по 19.06.2007 року працювали на посаді моториста - матроса, що також підтверджується актом зустрічної перевірки підстав видачі пільгової довідки.

Право на пенсію за віком на загальних умовах Ви набудете в 60 років при наявності загального стажу не менше 28 років…».

У рішенні також вказано, що загальний стаж роботи позивача становить 39 років 07 місяців 11 днів та що у разі незгоди з даним рішенням, воно може бути оскаржене в судовому порядку.

Таким чином, як вбачається з спірного рішення, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах слугували висновки відповідача про те, що ОСОБА_1 працював на сумісних посадах.

Копію рішення №365 від 08.11.2018 року надіслано на адресу позивача супровідним листом від 28.01.2019 року №897/07 (а.с.13).

Не погодившись із рішенням Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 08.11.2018 року №396 та діями щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів роботи на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р., позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991р. (далі-Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. (далі -Закон №1058-IV).

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

Згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час розгляду справи судом досліджено копію трудової книжки позивача та встановлено, що вона містить записи щодо роботи позивача (прийняття на роботу, звільнення з роботи) у періоди його роботи на посаді моториста, матроса, зокрема, з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р. із зазначенням підстав для внесення даних записів (відповідні накази, договори) та проставленням штампів та печаток установи, де працював позивач.

При цьому, суд зазначає, що згідно з позицією, яка викладена Верховним Судом України у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу за додатком №5, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 (далі Порядок №383)

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

За правилами застосування Списку №2, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31 грудня 1991 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01 січня 1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11 березня 1994 року, то застосовується Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11 березня 1994 року або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16 січня 2003 року, то застосовується Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 № 36 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Розділом XXVIII ( підрозділ «Морський і річковий флот») Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1992 року №10, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1962 року №162 та від 16.01.2003 року № 36 „Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", передбачені мотористи машинної команди суден службово - допоміжного флоту і суден портового флоту, що постійно працюють в акваторії порту

Як встановлено судом у даній справі, єдиною підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача до спеціального стажу, який надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є те, що:

- посада моториста-матроса Списком № 2 не передбачена;

- робота мотористом-матросом вважається роботою на сумісних посадах, в той час як пунктом 9 Порядку застосування Списку № 2 виробництв, робіт, посад, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, встановлено, що якщо працівник працює на сумісних роботах, одна із яких Списками не передбачена, пенсія призначається на загальних умовах.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 105 Кодексу законів про працю України умови оплати праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Так, відповідно до цієї статті працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Водночас, статтею 102-1 цього Кодексу передбачено, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Питання роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюються постановою Кабінету Міністрів України № 245 від 03 квітня 1993 року та Положенням про умови роботи за сумісництвом, затвердженим наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінфіну № 43 від 28 червня 1993 року. З працівником, який працює за сумісництвом, укладаються окремі трудові договори: за основною роботою і за сумісництвом. На відміну від сумісництва, додаткова робота у порядку суміщення професій (посад) провадиться працівниками за одним трудовим договором, на одному підприємстві, в установі, організації поряд з основною роботою і в межах установленої тривалості робочого дня.

При цьому, обмеження щодо призначення пенсії на пільгових умовах, вказані у пункті 9 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, стосуються лише сумісництва посад, а не їх суміщення. Отже, у відповідача відсутні підстави розповсюджувати на позивача й дію пункту 9 Порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 року по справі №500/1561/17.

При цьому, суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідно до п.2 затвердженого Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Тобто, виключно виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків, вважається виконання роботи зі шкідливими умовами праці повний робочий день.

Слід зазначити, що робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов`язки.

Тривалість робочого часу в Україні регулюється як в централізованому порядку законодавчими актами, так і колективними договорами та угодами на регіональному рівні, а також в індивідуальному порядку в рамках конкретного трудового договору. При цьому держава встановлює лише верхню межу тривалості робочого часу, яка не може бути перевищена.

Розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочий час. Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним або трудовим договором для конкретного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць.

Нормальна тривалість робочого часу, відповідно до статті 50 КЗпП України, не може перевищувати 40 годин на тиждень. І це правило поширюється на найманих працівників підприємств усіх форм власності. Але підприємствам і організаціям надано право при укладанні колективного договору встановлювати меншу тривалість робочого часу.

Скорочений робочий час визначений ст.51 КЗпП України, і крім іншого, встановлюється для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більш 36 годин на тиждень. Перелік таких виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому чинним законодавством. Право на скорочений робочий день виникає, якщо працівник виконує роботи у шкідливих умовах праці не менше за половину робочого дня.

Неповний робочий час відповідно до статті 56 КЗпП України може встановлюватися за угодою сторін як при вступі на роботу, так і в період роботи. Допускається встановлення неповного робочого часу у вигляді: неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин); неповного робочого тижня (при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів на тиждень); поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відомості про те, що у спірний період роботи на Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» позивач не відпрацьовував повні робочі дні на посаді моториста суду надано не було.

В той же час, суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року N 442 (далі - Порядок), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року N 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації) визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до положень п. п. 8, 9 Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року (справа №352/547/16-а).

У пункті 4.2 зазначеного Порядку № 442 застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Таким чином, атестація робочих місць повинна була бути проведена на підприємстві вперше, згідно із Порядком та Методикою до 01.09.1997 року.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного суду від 25.09.2018 року по справі №569/15635/16-а.

Суд вважає, що обставина відсутності інформації щодо атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача у спірні періоди.

В той же час, суд зазначає, що відсутність атестації не була підставою для прийняття спірного рішення.

Таким чином, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність атестації робочого місця позивача не приймаються судом до уваги, оскільки це не було підставою для прийняття спірного рішення.

Разом з цим, вирішуючи дану адміністративну справу суд зазначає, що процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі -Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Отже, строк для прийняття рішення за заявою про призначення пенсії встановлений строк 10 днів.

Як вбачається з матеріалів справи Ізмаїльським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області прийнято рішення №365 за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії 08.11.2018 року, в той час, як ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою ще 26.09.2018 року.

Тобто, Ізмаїльським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області, при прийнятті спірного рішення, порушено вимоги ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, а саме порушено строк прийняття вказаних рішень.

Вирішуючи дану справу суд також враховує, що пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" від 22 серпня 2018 року № 628 вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.

Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628, Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Арцизьке об`єднане управління Пенсійного фонду України, Балтське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Березівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Великомихайлівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Любашівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Подільське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Роздільнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Саратське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, визначено, що права та обов`язки органів виконавчої влади у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Вказане узгоджується з приписами статті 52 КАС України, згідно з якими у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що 10.09.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №15531120023001502 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 37743414).

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що дії управління пенсійного фонду щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р. є протиправними та рішення №365 від 08.11.2018 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

В той же час, зважаючи на встановлені судом факти та обставини і вищевказані висновки суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р. та призначити пенсію з 26.09.2018.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню шляхом:

- визнати протиправними дії Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 року та з 19.06.2002 року по 19.06.2007 року;

- визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області №365 від 08.11.2018 року «Про відмову у призначенні пенсії»;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса в Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р.

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до підпункту 1 пункту 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подачу даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., а саме:

- 768,40 грн. згідно квитанції від 10.10.2019 року №45068112 (а.с.65);

- 768,40 грн. згідно квитанції від 10.10.2019 року №45068093 (а.с.66).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області №365 від 08.11.2018 року «Про відмову у призначенні пенсії»,

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи на посаді моториста, матроса в Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» з 20.03.1982 р. по 21.08.1992 р. та з 19.06.2002 р. по 19.06.2007 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до підпункту 1 пункту 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.М. Корой

.