Рішення № 86743522, 26.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.004812

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гаврильця О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФО-П ОСОБА_1 , Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф - 326.

При обґрунтуванні позовних вимог Позивач посилається на незгоду з винесеною Відповідачем вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф - 326 у розмірі 117628,83 грн. Вказує на те, що після подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік суду їй стало відомо про допущення нею технічної помилки під час внесення даних до електронного варіанту звіту, що призвело до необґрунтованого завищення бази оподаткування і автоматичного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначила, що одразу після виявлення помилки зверталася до Відповідача з листами щодо надання можливості подання повторного звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, однак отримала відмову. Крім того, Позивач звертає увагу, що в оскаржуваній вимозі не зазначено обставин щодо наявності акта перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску та не зазначено обставин щодо проведення такої перевірки. У зв`язку з цим, вважає неправомірною вимогу про сплату боргу.

Ухвалою судді від 20.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.10.2019 Відповідач подав відзив на позовну заяву (арк. справи 37-39), згідно з яким просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості станом на 30.06.2019 становила 117628,83 грн. Вказана сума виникла на підставі зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного платником у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік. Наголосив, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник. Враховуючи наведене, Відповідач вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

17.10.2019 на адресу суду надійшла заява за підписом ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою від 21.10.2019 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф-326 «У» винесеної ГУ ДФС у Львівській області, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №60106998, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1.380.2019.004812. В задоволенні заяви в частині забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф-326 «У» винесеної ГУ ДФС у Львівській області, - відмовлено.

26.12.2019 представник Позивача подала пояснення щодо строків звернення до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Причин неявки суду не повідомив. Належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується судовою розпискою від 23.12.2019.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ФО-П ОСОБА_1 згідно інформації ІТС "Податковий облік" перебуває на обліку ГУ ДФС у Львівській області з 14.05.2004.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серія Б №631904 ФО-П ОСОБА_1 є платником єдиного податку з 01.01.2012 року.

28.01.2019 Позивач подала до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік №930895671 та в подальшому сплатила суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у вигляді мінімально допустимої межі, визначеної у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В подальшому, ГУ ДФС у Львівській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу № Ф - 326 від 03.07.2019 на суму 117628,83 грн.

Позивач зверталася до ДПС України із скаргою від 01.08.2019 № 10 про скасування вимоги про сплату боргу.

Відповідно до рішення ДПС України від 02.09.2019 №286/6199-00-08-06-01 вимогу про сплату боргу залишено без змін, а скаргу ФО-П ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач не погоджуючись із вказаною вимогою, звернулася до суду з позовом в якому просить таку скасувати.

При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно - правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені вказаним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Згідно частини 2 статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог наголошувала, що нею у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік допущено механічну помилку, а саме помилково завищено базу оподаткування, що призвело до автоматичного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435.

Так, розділом V Порядку №345 визначено процедура виправлення помилок, зокрема, частиною 1 розділу V Порядку №345 вказано, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку.

Як встановлено судом із матеріалів справи, Позивачем самостійно виявлено помилку, однак вже після закінчення вищевказаного строку, що фактично позбавляє права позивача на виправлення помилки згідно Порядку №345.

Позивач на підтвердження вказаних обставин долучив до матеріалів справи форми звіту (таблиця 2) продовження додатка 5.

Так, з вказаних додатків видно, що Позивачем помилково було вказано суму чистого доходу оподаткованого доходу (прибутку), в якому загальна сума чистого оподатковуваного доходу отриманого Позивачем у 2018 склала 590306,00 грн., виходячи з якого, помилково обчислено суму єдиного внеску задекларованого у розмірі 581522,00 грн.

Суд встановив, що при внесенні відомостей до колонок звіту, програма автоматично продублювала інформацію із колонки № 3 у колонку № 4, що призвело до технічної помилки (арк. справи 25).

Суд враховує те, що Позивач після самостійного виявлення помилки у звіті неодноразово зверталася до податкового органу із листами у яких повідомляла про помилкове завищення єдиного внеску, який підлягає сплаті.

Однак, як вбачається з матеріалів справи такі звернення Позивача були залишені без відповідного реагування.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає про очевидність помилки при заповненні звіту, що призвело до необґрунтованого нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, суд вважає вищевказані доводи Позивача про безпідставність винесення вимоги про сплату боргу обґрунтованими.

Крім того, Позивач при обґрунтуванні позовних вимог наголошував, що жодних перевірок відносно Позивача не проводилося, а оскаржувана вимога не містить інформації щодо наявності акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449), фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Як вбачається з оскаржуваної вимоги (арк. справи 16) така винесена не за результатами перевірки, а на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.06.2019 загальна сума недоїмки Позивача становила 117628,83 грн. та була самостійно визначена платником у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб за 2018 рік.

У зв`язку з цим, доводи Позивача в частині того, що оскаржувана вимога винесена без проведення перевірки та за відсутності складення акта перевірки, суд вважає необґрунтованими.

Щодо строку оскарження податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративно судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, оскільки спірні правовідносини стосуються сплати єдиного внеску, норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в даному випадку є спеціальними порівняно з нормами КАС України, які стосовно спірних правовідносин є загальними.

Таким чином, оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску може бути здійснене до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач після отримання податкову вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф - 326 в межах десятиденного строку подав скаргу до ДПС України.

10.09.2019 на адресу Позивача надійшло рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 02.09.2019.

Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи копією конверта (арк. справи 21) та інформацією із офіційного сайту Укрпошти лист за трек - номером 0405343317263.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що Позивач звернувшись до суду з вказаним позовом 19.09.2019 не пропустила строку звернення до адміністративного суду.

При вирішенні вказаної справи суд також враховує позицію Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.

Також суд враховує, те що практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, підсумовуючи усе наведене, суд погоджується з доводами Позивача про помилкове збільшення у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік бази оподаткування, що призвело до безпідставного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що сформована Відповідачем податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф - 326 на суму 117628,83 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач заперечень на спростування доводів Позивача про помилкове збільшення бази оподаткування у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік суду не надав.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф - 326.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф - 326, винесену Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ: 39462700) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 02.01.2020.

Суддя Мричко Н.І.