Ухвала суду № 86743385, 02.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

02 січня 2020 рокуСправа № 280/6568/19 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Кошман Оксани Петрівни (АДРЕСА_7), до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченко Захара Миколайовича (вул. Жуковського, буд. 36, м.Запоріжжя, 69063), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство Банк «Біг Енергія» (вул. Комінтерну, буд. 15, м. Київ, 01032), Національний банк України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601), ліквідатор Васильченко Юрій Леонідович ( АДРЕСА_4 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112), Товариство з обмеженою відповідальністю «Грифон капітал» (пр. Науки, буд. 50, м. Київ, 03083), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_6 , адреса для листування: АДРЕСА_7 ), про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника - адвоката Кошман Оксани Петрівни, до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченко Захара Миколайовича (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

скасувати прийняті відповідачем рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.07.2019

№47695771 про відмову у державній реєстрації припинення обтяження, заборона на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_9 ;

№47695909 про відмову у державній реєстрації припинення іншого речового права, іпотека на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_8 ,

за поданими 08.07.2019 позивачем заявами: 09:28:45 за реєстраційним номером 34871453 про проведення державної реєстрації припинення обтяження - заборони на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_8 ;

09:47:29 за реєстраційним номером 34871950 про проведення державної реєстрації припинення іншого речового права - іпотеки на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_8 .

Та зобов`язати державного реєстратора внести відповідні записи щодо припинення:

заборони на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_8 ;

іншого речового права - іпотеки на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_8 ,

накладених на підставі Іпотечного договору від 28.07.2015, укладеного між ОСОБА_4 та ВАТ Банк «Біг Енергія», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою М.В. за реєстровим номером 3800, в зв`язку з повним виконанням спадкоємцями зобов`язань за Кредитним договором №05/ZJ61-07-05 від 28.07.2005, укладеним між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством Банк «Біг Енергія».

Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (ч. 1 ст. 5 КАС України).

У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, при цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Суддя зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем заявлений позов щодо скасування рішень відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, при цьому підставою для такої відмови стало не підтвердження прав іпотекодержателя у ТОВ «Грифон капітал», оскільки договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №127/ФК-15 від 26.03.2015 нотаріально не посвідчений і в державних реєстрах відсутні відомості про таке відступлення.

Позивач зазначає, що зобов`язання за кредитним договором було погашене у повному обсязі, відповідно і похідне зобов`язання є погашеним. Крім того, зазначає, що право вимоги за іпотечним договором ВАТ Банк «Біг Енергія» не передавалося іншим особам, передане було лише право вимоги за кредитним договором.

Відтак, вважає, що оскаржувані рішення були прийняті безпідставно та помилково.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

За правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішеннями відповідача про відмову у державній реєстрації припинення обтяження та іпотеки на нерухоме майно у зв`язку із захистом права власності на будинок. Позивачем обрано такий спосіб захисту, як скасування рішень відповідача та зобов`язання внести записи щодо припинення відповідного обтяження та іпотеки на це нерухоме майно.

Проте, заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки, припинення зобов`язання за кредитним договором та припиненням обтяження за приватноправовим зобов`язанням.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення відповідача як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди та, відповідно, припинення обтяження (іпотеки) на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Вказана позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №826/1656/18 та від 14 листопада у справі №826/7619/16, в яких стороною виступає особа, що вчинила реєстраційну дію (державний реєстратор), третьою особою - банк, а предметом спору є реалізація прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, у яких Велика Палата скасувала рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Зазначена практика вже є сталою і суд не знаходить підстав для відступу від такої правової позиції.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №808/7478/14.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

За вказаних обставин суддя дійшов висновку, що вищезазначені вимоги позовної заяви не належать розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже провадження у справі не підлягає відкриттю.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/6568/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Кошман Оксани Петрівни (АДРЕСА_7), до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченко Захара Миколайовича (вул. Жуковського, буд. 36, м.Запоріжжя, 69063), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство Банк «Біг Енергія» (вул. Комінтерну, буд. 15, м. Київ, 01032), Національний банк України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601), ліквідатор Васильченко Юрій Леонідович ( АДРЕСА_4 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112), Товариство з обмеженою відповідальністю «Грифон капітал» (пр. Науки, буд. 50, м. Київ, 03083), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_6 , адреса для листування: АДРЕСА_7 ), про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України, з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суддя Р.В. Кисіль