Рішення № 86743224, 29.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/9380/19

категорія 101040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ушомирської сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ушомирської сільської ради (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.07.2019, просить:

- визнати протиправними дії відділу державної реєстрації Ушомирської сільської ради;

- зобов`язати відділ державної реєстрації Ушомирської сільської ради зареєструвати Соколовській Надії Павлівні право власності на кв. АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що зверталась до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ушомирської сільської ради із заявою про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Однак, 25.04.2019 отримала відповідь від Ушомирської сільської ради про те, що відділ державної реєстрації Ушомирської сільської ради не може зареєструвати право власності на вказану квартиру, так як відповідно до пункту 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для реєстрації подається також письмова згода всіх співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. Вважаючи дії відповідача щодо відмови їй у реєстрації права власності протиправними, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 16 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 30 липня 2019 року відкрито провадження у справі №240/9380/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

23 серпня 2019 року до суду надійшов відзив Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. На підтвердження такої позиції відповідач зазначив, що жодного рішення про державну реєстрацію права власності або про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Купите за ОСОБА_1 відділом державної реєстрації Ушомирської сільської ради не приймалось, як і не було вчинено ніяких дій щодо розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, так як заяву з відповідними документами та квитанцією про оплату адміністративної послуги або документом про підставу для звільнення від сплати відповідно до вимог Порядку №1127 позивачем до відповідача не подавалось. З огляду на що, звернення ОСОБА_1 , яке 22.04.2019 надійшло до виконавчого комітету Ушомирської сільської ради, було розглянуто згідно вимог Закону України "Про звернення громадян", а позивачу було надано роз`яснення щодо порядку державної реєстрації, переліку необхідних документів, можливих підстав для відмови в державній реєстрації та можливості звернення за відсутності всіх необхідних документів для отримання рішення суду та проведення подальшої реєстрації. Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову (а.с.42-44).

29 серпня 2019 року до суду надійшли пояснення ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких третя особа повідомила, що позивач жодного разу не зверталась до неї ні в усній, а ні в письмовій формі з приводу отримання згоди про розподіл часток у спільній власності (а.с.47-48).

Ухвалою суду від 01.10.2019 у відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області було витребувано належним чином завірену копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 .

16 жовтня 2019 року до відділу документального забезпечення суду на виконання ухвали від 01.10.2019 про витребування доказів надійшов лист відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, в якому повідомлено, що у зв`язку з тим, що позивачем в установленому законом порядку не подавалась заява про державу реєстрацію об`єкта нерухомості, жодного рішення щодо реєстрації не приймалось, а тому відповідно реєстраційна справа відсутня (а.с.57-59).

Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.03.2018 у справі №279/3021/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком та господарськими спорудами позовні вимоги було задоволено та проведено поділ спадкового майна, а саме: житлового будинку з господарськими спорудами між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділивши ОСОБА_1 - веранду 1а площею 6,05 кв.м. вартістю 8962 гривень; кладову 2 площею 7,60 кв.м. вартістю 11258 гривень; кімнату 3 площею 8,8 кв.м. вартістю 15268 гривень; кімнату 17,3 вартістю 30016 гривень; сарай Б4 площею 14,75 кв.м. вартістю 17108 гривень; сарай б2 площею 10,45 кв.м. вартістю 3008 гривень, туалет Т вартістю 2631,5 гривень; 1/2 частину огорожі №1-2 вартістю 2631,5 гривень, що становить 49/100 реальної частки (а.с.11-13).

На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 було зареєстроване її право власності на 49/100 частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.14).

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 27.09.2018 №67 частині житлового будинку, що належить ОСОБА_1 , було присвоєно юридичну адресу: АДРЕСА_3 (а.с.15).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 розробила технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.16-19).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 22.04.2019 ОСОБА_1 звернулась до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області із заявою, в якій просила зобов`язати відділ державної реєстрації Ушомирської сільської ради зареєструвати її право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

За наслідками розгляду зазначеної заяви Ушомирська сільська рада Коростенського району Житомирської області надіслала позивачу лист №239/02-20 від 25.04.2019 за підписом сільського голови Мала Л., в якому повідомила, що відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратори під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Також заявнику додатково було повідомлено перелік документів, які подаються для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що утворено шляхом поділу та зазначено, що вирішення питання встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами належить до виключної компетенції державного реєстратора (а.с.22-23).

Натомість позивач вважає, що їй було протиправно відмовлено у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а тому вона звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV)

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1952-IV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV).

При цьому, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV реєстраційною дією є державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV встановлено, що державній реєстрації прав підлягають речові права.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV).

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані (ч. 3 ст. 5 Закону № 1952-IV).

Статтею 6 Закону № 1952-IV, яка визначає систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Водночас, виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Відповідно до статті 9 Закону № 1952-IV до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав, до яких згідно з ст. 6 вказаного Закону належать виконавчі органи сільських рад, належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини з приводу проведення державної реєстрації прав врегульовані ст. 18 Закону № 1952-IV.

Зокрема, частиною 1 вказаної статті передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

В свою чергу частиною 2 статті 18 Закону № 1952-IV закріплено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 7 ст. 18 Закону № 1952-IV)

Відповідно до ч. 12 ст. 18 Закону № 1952-IV датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

При цьому, вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, їх форми затверджуються Міністерством юстиції України (ч. 14 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Статтею 20 Закону № 1952-IV встановлено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника. Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови підписання її заявником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідного користувача, обтяжувача.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 1952-IV заява про проведення реєстраційних дій не приймається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі, а також якщо не встановлено особу заявника.

Згідно з ч. 5-6 ст. 20 Закону № 1952-IV у разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону.

З оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті, поданих для проведення реєстраційних дій, виготовляються електронні копії шляхом сканування, що долучаються до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав, та до реєстраційної справи в електронній формі.

У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій в електронній формі така заява за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації, про що за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру повідомляється заявник.

Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553 (далі - Порядок №1127).

Пунктами 6-7 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

У разі коли особа, речові права, обтяження речових прав якої підлягають державній реєстрації, звільнена від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав, документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, не подається.

У такому разі заявник пред`являє документ, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав, з якого державним реєстратором, уповноваженою особою виготовляється копія, що додається до документів, поданих для державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 8, 9 Порядку №1127 державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.

Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника.

Згідно з п. 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Пунктом 18 Порядку №1127 визначено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Рішення державного реєстратора за бажанням заявника, а також за зверненням посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, може бути надано у паперовій формі шляхом його друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора (п. 3 Порядку №1127).

Водночас, відповідно до п. 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що передумовою для прийняття рішення про державну реєстрацію права або щодо відмови в такій реєстрації є звернення особи до уповноваженого органу, визначеного в ст. 6 Закону № 1952-IV, з відповідною заявою встановленого зразка та долученим до такої заяви визначеним Порядком №1127 переліком документів.

Однак, під час розгляду справи судом було безспірно встановлено, що заява ОСОБА_1 про реєстрацію її права власності на квартиру АДРЕСА_2 , що була подана нею до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, а не до органу чи суб`єкта реєстрації, визначеного в ст. 6 Закону № 1952-IV, складена у довільній формі та не відповідає законодавчо встановленій формі. Крім того, позивачем до заяви не було додано документів, передбачених Порядком №1127.

Вищезазначене свідчить на користь висновку, що при зверненні до Ушомирської сільської ради із заявою про реєстрацію її права власності на квартиру АДРЕСА_2 , вимоги Порядку №1127 позивачем дотриманні не були. З огляду на що, відповідачем жодного рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , або про відмову в такій реєстрації відповідачем не приймалось.

Заява ОСОБА_1 була розглянута Ушомирською сільською радою у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", а заявнику було надано роз`яснення щодо документів, які подаються для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що утворено шляхом поділу та повідомлено, що здійснення державної реєстрації прав належить до виключної компетенції державного реєстратора (а.с.22-23).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,6 КАС України.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не були дотриманні вимоги Порядку №1127 при зверненні із заявою про реєстрацію її права власності на квартиру АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог та відсутність порушеного права з боку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що оскільки право позивача на реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідачем порушене не було, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ушомирської сільської ради (вул. Березюка, 15, с.Ушомир, Коростенський район, Житомирська область, 11571; код ЄДРПОУ 04348131), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович