Ухвала суду № 86743085, 23.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 грудня 2019 р.Справа №160/12982/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/12982/19 за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, буд. 17а, м. Дніпро, 49005, ЄДРПОУ 43145015), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, буд. 17а, м. Дніпро, 49005, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування вимог, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2297-56/482 від 12.11.2018 р. на суму 15 819,54 гривень, видану Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2297-56/482 від 06.11.2019 р. на суму 26 539,26 гривень, видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/12982/19 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 23.12.2019 р.

Одночасно з позовною заявою, подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу(недоїмки) № Ф-2297-56/482 від 12.11.2018 р. на суму15 819,54 гривень, видану Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, у виконавчому провадженні ВП № 58622282 від 15.03.2019 р. Центрально-Міським відділом ДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що стягнення коштів на підставі вказаної вимоги створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, вимога № Ф-2297-56/482 від 12.11.2018 р. оскаржена до суду, проте за нею відкрито ВП № 58622282 від 15.03.2019 року та розпочато стягнення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За своєю суттю інститут забезпечення і адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Судом встановлено, що на підставі вимоги № Ф-2297-56/482 від 12.11.2018 р Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення з позивача боргу(недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 15819, 54 грн., державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Терещенко М.В. відкрито виконавче провадження ВП№58622282, про що винесено постанову від 15.03.2019 р.

З метою примусового виконання рішення, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Терещенко М.В. 31.10.2019 р. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Отже, наразі в межах судового розгляду справи №160/12982/19 триває оскарження вимоги № Ф-2297-56/482 від 12.11.2018 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження та проводиться примусове стягнення.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначені заходи примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника.

Частиною сьомою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, в силу положень ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Суд зазначає, що станом на поточну дату триває примусове стягнення з заробітної плати позивача, в межах виконавчого провадження №58622282.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що ефективність захисту інтересів заявника безпосередньо залежить від недопущення настання несприятливих змін власного матеріального становища у вигляді неправомірного стягнення грошових коштів за виконавчим документом.

Суд звертає увагу, що державний виконавець постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, вчинив дії щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу(недоїмки), що, в свою чергу, свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача.

Викладені обставини свідчать про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу(недоїмки) № Ф-2297-56/482 від 12.11.2018 р. на суму15 819,54 гривень, видану Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, у виконавчому провадженні ВП № 58622282 від 15.03.2019 р. Центрально-Міським відділом ДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

До того ж, суд наголошує, що таке вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27.05.2013 у справі "Суханов та Ільченко проти України" першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в "інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Згідно ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, є обґрунтованими, а відтак вказана заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 77, 150-154, 241-243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12982/19 за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, буд. 17а, м. Дніпро, 49005, ЄДРПОУ 43145015), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, буд. 17а, м. Дніпро, 49005, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування вимог, - задовольнити;

Зупинити стягнення на підставі вимоги про сплату боргу(недоїмки) № Ф-2297-56/482 від 12.11.2018 р. на суму 15819,54 грн., видану Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, у виконавчому провадженні ВП № 58622282 від 15.03.2019 р. Центрально-Міським відділом ДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/12982/19.

Ухвала підлягає негайному, обов`язковому виконанню шляхом направлення її державним органам для вжиття відповідних заходів згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб та строки, встановлені ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Ухвала не набрала законної сили 23.12.2019 Суддя Згідно з оригіналом Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун