Рішення № 86741088, 19.11.2019, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

справа №370/2407/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: судді Мазка Н.Б.

із секретарем Мудрак В.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Макарівського району Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Макарівська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Київській області про поділ майна, набутого за час шлюбу,

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , вказавши третіми особами Макарівську селищну раду та Головне управління Держгеокадастру у Київській області про поділ майна, набутого за час шлюбу, посилаючись на те, що 27.04.1962 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, від якого народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , 1968 року народження та ОСОБА_4 , 1963 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

За час перебування у шлюбі, позивачці та відповідачу, як постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, було надано житловий будинок АДРЕСА_1 , який відповідно розпорядженню Макарівської РДА №116 від 15.12.1993 року переданий у власність ОСОБА_2 .

Належний позивачці та відповідачу житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0.150 га, яка відповідно до відповіді управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 12.10.2016 року №29-1013-99.4-5040/2-16 не зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2

Позивачка просить: визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя, а саме - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на Ѕ частину жилого будинку з господарськими спорудами та будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

Представник позивачки адвокат Левочко Я.А. надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач про час, місце розгляду справи був повідомлений смс-повісткою, проте до суду не з?явився, про причини неявки не повідомив, відзиву не надав. Згідно поданої раніше заяви наголошував, що поділ є неможливим, оскільки шлюб нерозірваний, відсутній акт професійного оцінювача про оцінку майна, площа земельної ділянки в позові вказана 0.15 га, а фактично 0.06 га.

Представник Макарівської селищної ради Київської області до суду не з?явився, надав клопотання про розгляд справи за своєї відсутності, зазначивши, що просить прийняти рішення по справі за наявними матеріалами.

Представник ГУ Держгеокадастру у Київській області до суду не з?явився, причини неявки не повідомив, пояснень не надав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що згідно свідоцтву про одруження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 одружилися ІНФОРМАЦІЯ_3 , прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_6 (а.с.6).

Відповідно свідоцтву про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 22 років (а.с.7).

Відповідно свідоцтву про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 53 років (а.с.8).

Згідно свідоцтву про право власності НОМЕР_4 від 15.12.1993 року, виданого Макарівською районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно листу-відповіді №29-1013-99.4-5040/2-16 від 12.10.2016 року, виданого Управлінням Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, згідно даних Державного земельного кадастру земельні ділянки на ім?я ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , не значиться (а.с.11).

Згідно довідки про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №1657 від 06.07.2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12).

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч. 2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно вимог ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно вимог ч.1 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно вимог ст.163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно вимог ч.1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно вимог ч.1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Відповідно вимог ст.71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.

При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Оцінюючі здобуті докази, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, житловий будинок ОСОБА_2 набув у власність перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 , а тому підлягає визнанню спільною власністю подружжя та поділу.

Керуючись вимогами ст.60, 63, 69-71 СК України, ст. 368, 372 ЦК України, ст.81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя, а саме - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину жилого будинку з господарськими спорудами та будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося -з дати складення повного його тексту, у порядку передбаченому підпунктом 15.5, пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Суддя