Рішення № 86738958, 31.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2019 р. справа № 300/2301/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.10.2019 за №150 про відмову у переведенні позивача на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993, визнання протиправними дій щодо відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити позивачу з 23.09.2019 пенсію по інвалідності, відповідно до статі і 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 27.07.2009 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З 28.04.2017 позивача звільнено з державної служби зі стажем роботи на такій службі 19 років 2 місяці 17 днів. Оскільки станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015) позивач займала посаду державної служби та мала не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону позивач має право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993. 23.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993. Відповідачем прийнято рішення від 02.10.2019 за №150 про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993, з підстав відсутності у позивача необхідно віку та стажу передбаченого Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.12.2019, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечило щодо заявлених позовних вимог. Згідно відзиву представник відповідача зазначив, що згідно з пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015, який набрав чинності з 01.05.2016, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 мають особи, які на день набрання чинності Законом №889-VІІІ; досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскільки позивач не досягла 60-річного віку, відповідачем прийнято рішення від 02.10.2019 за №150 про відмову у переведенні позивача на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.05.1989 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.05.1989 по 01.11.1992 та з 09.08.2001 по 28.04.2017 працювала на посадах державної служби (а.с.13-21).

З 27.07.2009 позивача визнано особою з інвалідністю третьої групи та призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З 01.08.2012 позивача визнано особою з інвалідністю другої групи. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0786310, з 22.09.2016 позивачу встановлено довічно другу групу інвалідності (а.с.25, 29).

23.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 02.10.2019 за №150 відмовило у переведенні позивача на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 з підстав, що позивач не досягла встановленого законодавством віку (а.с.23, 24).

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон України "Про державну службу" №889-VІІ від 10.12.2015.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зі змісту наведеної норми слідує, що право на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за умови дотримання умов щодо наявності страхового стажу та стажу державної служби.

Втім, вказана норма поширюється виключно на працездатних осіб, адже для осіб з інвалідністю стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ не встановлює будь-якого вікового обмеження для призначення пенсії по інвалідності державного службовця.

Так, частинами дев`ятою та десятою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ якщо особі з інвалідністю I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його особою з інвалідністю I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Висновки суду у даній справі відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач визнана особою з інвалідністю другої групи у період перебування на державній службі та має стаж державної служби понад 10 років, відтак позивач має право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ.

За таких обставин, слід визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.10.2019 за №150 про відмову у переведенні позивача на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 23.09.2019 пенсію по інвалідності, відповідно до статі і 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання про стягнення з витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано порядок здійснення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однак, відповідно до договору про надання правової допомоги, акту надання правничих послуг та платіжного доручення про оплату послуг правничої допомоги від 19.11.2019 позивачем сплачено 1500 грн. витрат на складення позову фізичною особою-підриємцем ОСОБА_2 .

При цьому, доказів здійснення адвокатською діяльністю Комарницьким Е.Г. відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" суду не надано.

За таких обставин, оскільки позивачем не підтверджено здійснення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, то відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на складення позову фізичною особою-підриємцем.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.10.2019 за №150 у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 23.09.2019 пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.