Рішення № 86737799, 23.12.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3563/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«13» грудня 2019 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі

головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.

секретар Балковий Н.Д.

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування (м.Львів, вул..Липинського,11) про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

в с т а н о в и в :

02.05.2019р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

У позові зазначають, що їх син ОСОБА_5 з 17.04.2014р. перебував у шлюбі із ОСОБА_4 В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 .

Однак, шлюбні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 припинилися на початку 2017 року, а з 26.09.2017 року шлюб між ними було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/5294/17.

Попри те, що на розгляді в Шевченківському районному суді м. Львова перебуває справа №466/5390/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей, станом на момент подання цього позову дитина ОСОБА_6 фактично проживає з відповідачкою ОСОБА_4 , яка чинить перешкоди позивачам у спілкуванні та вихованні онука, ОСОБА_6 .

Попередні спроби налагодити контакт з відповідачкою та погодити графік спілкування з внуком залишилися безрезультатними.

На даний час позивачі позбавлені можливості зв`язатися із відповідачкою ні по телефону (телефон завжди вимкнений або ж відповідач поміняла номер телефону та не повідомляє їх про це), ні шляхом листування (копія листа, який нами надіслано відповідачці, та який залишився без відповіді, додається), ні через її матір.

Позивачі не мають можливості звернутися в орган опіки та піклування безпосередньо для встановлення способів участі у вихованні нашого внука, оскільки відповідно до ч.1 ст.158 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування має право визначати способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Тобто, в такому порядку може визначатися тільки спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною, а не його родичів (бабусі, дідуся). Спосіб участі інших родичів у спілкуванні з дитиною визначається виключно судом.

Враховуючи вищенаведене, немає іншого виходу, окрім як звернутися до суду за захистом порушених їх та їхнього онука прав. Просять суд зобов`язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з внуком ОСОБА_6 та встановити способи участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_6 шляхом встановлення перебування дитини з дідусем та бабусею щотижнево у їхньому домі за адресою: АДРЕСА_1 з 18.00 години п`ятниці по 18.00 годину неділі з обов`язком забирати дитину та повертати її за адресою: АДРЕСА_2 (місце проживання відповідача).

Провадження у справ відкрито ухвалою суду від 06.05.2019р. за правилами загального позовного провадження.

24.06.2019р. отримано відзив відповідачки ОСОБА_4 , у якому вона зазначає про наявність у ОСОБА_5 ще однієї дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , усиновленого сином позивачів. Зазначає, що діти третій рік проживають у батьків відповідачки і вона та її батьки виховують дітей. Вказує про конфліктні ситуації, що створювалися позивачами і їх сином в 2016-2017 роках. Зазначає, що позивачі не є відповідальними особами, не піклувалися онуком жодного дня, залишати їм дитину навіть на короткий час небезпечно. Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у родичів батька дітей 02-04.03.2018р., звідки повернулися неохайні, побиті. Щодо побиття дітей вона звернулася у правоохоронні органи, призначалася судово-медична експертиза.

Зазначає, що неодноразово після відвідин родичів батька діти хворіли і ніхто з родичів не цікавив станом дітей. Також вказує на тиск, образи та приниження зі сторони позивачів на свою адресу та адресу її батьків. Вважає, що моральні засади позивачів не зможуть забезпечити всебічний розвиток дитини і можуть мати негативний впив. Відповідачка покликається і на тривалі судові спори з батьком дитини щодо аліментів, визначення місця проживання дитини.

05.07.2019р. представником позивачів подано відповідь на відзив, у якій зазначається про безпідставність і голослівність вказаних у відзиві тверджень відповідачки, зокрема про те, що начебто діти поверталися від позивачів недоглянуті, неохайні «голодні, не прибрані, в мокрих колготках». Не вказано коли саме це відбувалося, відсутні будь-які докази, що підтвердили б слова відповідачки. Зазначають, що інформація про нібито нанесення дітям побоїв позивачами не відповідає дійсності. Відповідачка безпідставно звернулася із заявою у поліцію, в якій вказувала що саме ОСОБА_5 (а не позивачі) побив дітей. Однак, дане кримінальне провадження вже давно закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Вважають, що, твердження відповідачки з цього приводу слід розцінювати не інакше, як перекручування фактів та намагання ввести суд в оману. Вказують і на голослівне звинувачення відповідачкою позивачів у тиску та погрозах, що не відповідає дійсності. Вважають, що наведене чітко свідчить про ставлення відповідачки до позивачів, її небажання надавати можливість спілкуватися з онуком і приймати участь у його вихованні. Заручником такого ставлення до них є онук, якого вони не бачать та у спілкуванні з яким їм фактично відмовлено.

Вважають, що відповідачка налаштовує онука ОСОБА_6 проти позивачів, а відсутність спілкування з внуком через перешкоди, що вчиняє відповідач та її батьки, сприяє цьому. В той же час, наявність чітко встановленого графіку спілкування з внуком було б достатньою гарантією для використання права позивачів на спілкування та виконання обов`язку на виховання онука ОСОБА_6 .

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були допитані в судовому засіданні за їх клопотанням в якості свідків. У своїх свідченнях вони повність підтвердили обставини, вказані у позовній заяві та відповіді на відзив. Зазначили, що стосунки у них з онуком ОСОБА_6 були хорошими, вони добре ставилися до дитини, забезпечували дитині всебічний та гармонійний розвиток, відпочинок. За місцем їх проживання дитина має окрему кімнату та все необхідне. Дитина любила проводити у них час. Зазначили, що погіршення стосунків між їх сином та відповідачкою, що в кінцевому результаті призвело до розірвання їх шлюбу, стало причиною негативного ставлення відповідачки до них та їхнього сина. Вважають, що відповідачка використовує дитину, як засіб маніпуляції у стосунках з ними та батьком дитини.

Представник позивачів ОСОБА_3 в судовому засіданні дав пояснення щодо підставності заявлених позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися повторно, хоча про час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Про причини своєї неявки відповідачка суд не повідомляла.

Представник ОСОБА_8 подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 30.10.2019р., у зв`язку з сімейними обставинами. Однак документів на підтвердження поважності причин не долучив і не надав в подальшому. Не з`явившись в судове засідання 13.12.2019р., представник подав клопотання про його відкладення через зайнятість у іншому процесі у Франківському районному суді м.Львова, долучивши судову повістку про виклик його, як представника позивача у цивільній справі. При цьому, судова повістка Франківського районного суду виписана 12.12.2019р, а повідомлення Шевченківського районного суду м.Львова про виклик в судове засідання на 13.12.2019р. у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_8 отримав ще 11.11.2019р.

Дані факти свідчить про зловживання відповідачкою та її представником своїми процесуальними правами, яке спрямоване на затягування судового розгляду справи.

Суд розцінює таку поведінку відповідачки та її представника, як повторну неявку належним чином повідомлених осіб в судове засідання. У відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України суд ухвалює рішення у справі за їх відсутності на підставі наявних доказів.

Представник органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської радив судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивачів, показання позивачів в якості свідків, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами такого захисту можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі;

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору суд керується положенням ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91 р., за якими в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно ст.8Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 3 статті 291 ЦК України закріплено право фізичної особи на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

Стаття 7 Сімейного кодексу України визначає загальні засади регулювання сімейних відносин, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

У відповідності до норми статті 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

За ст.263 Сімейного кодексу України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право дитини включає, крім виховання батьками, право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, іншими родичами.

Вирішуючи даний спір, судом встановлено, що син позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_5 з 17.04.2014р. перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 Цей шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 26.09.2017р., як набрало законної сили 09.10.2017р.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що дитина фактично проживає з матір`ю ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 (особняк) без реєстрації. Це підтверджується актом фактичного проживання, складеним ЛКП «Варшавське-407» 27.08.2017р., і не заперечується учасниками справи.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані і проживають за адресою АДРЕСА_1 (особняк), що стверджується паспортними даними про їх реєстрацію.

В судовому засіданні позивачі, даючи показання в якості свідків, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ствердили, не мають можливості спілкуватися з онуком, оскільки відповідачка не допускає їх до дитини, не дає можливості спілкуватися з дитиною ні особисто, ні телефоном. При їх намаганні побачити дитину відповідачка влаштовує конфлікти. Востаннє вони бачили онука в кінці лютого 2018р. З цього часу вони не мають можливості відвідувати дитину навіть на свята чи дні народження дитини. Сама відповідачка ОСОБА_4 у відзиві на позов частково підтвердила ці обставини та своє небажання надавати позивачам можливість спілкування з внуком.

Позивачі зазначили, що вони не мають судимостей, не перебувають на обліках у нарко- чи психоневрологічному диспансерах, захворюваннями, які б негативно впливали на здоров`я дитини, не страждають. Вказали, що матеріально мають можливість забезпечити належний догляд і умови перебування дитини за їх місцем проживання, де дитини має окрему дитячу кімнату, книжки, іграшки. Вони люблять свого онука, прагнуть забезпечити його повноцінний та гармонійний розвиток. Стосунки з внуком у них дуже хороші, дитина залюбки проводила час з ними та у їх будинку до того, як відповідачка перестала їм надавати можливість спілкуватися з внуком.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд вважає, що особисті стосунки між батьками дитини та їх родичами не повинні ставати на заваді і перешкоджати можливості дитини реалізовувати своє право на спілкування з родинами обох батьків.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому що інтереси дитини, які є головним критерієм при вирішенні відповідних справ, повинні превалювати над інтересами батьків. А в п. 49 рішення від 18.12.2008р. у справі «Савіни проти України» ЄСПЛ зазначав, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Бабуся та дідусь, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, а батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків, правнуків, та мають здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов`язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності.

Виходячи найкращих інтересів дитини, які полягають, зокрема, у збереженні зв`язків з сім`єю, забезпеченні її гармонійного розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, є встановлення дідусеві та бабусі порядку спілкування та участіу вихованні внука.

Суд вважає безпідставними твердження відповідачки про неможливість позивачів забезпечити належний догляд онука під час його перебування з ними, оскільки вони не обґрунтовуються жодними доказами.

Суд не приймає до уваги та відхиляє твердження відповідачки про побиття дітей родичами батька дитини, оскільки такі об`єктивно жодними доказами не підтверджені. Зафіксовані у дітей ОСОБА_7 і ОСОБА_6 05.03.2018р. легкі тілесні ушкодження самі по собі не є доказом факту побиття дітей взагалі, чи побиття дітей родичами ОСОБА_2 зокрема.

Суд констатує відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про те, що спілкування позивачів з внуком і їх участь у вихованні дитини суперечитимуть інтересам дитини, матимуть негативний вплив на її повноцінний та гармонійний розвиток.

Щодо запропонованого позивачами порядку спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_6 , суд вважає, що такий порядок не враховує право та можливість матері і її родини на спілкування з дитиною та проведення з нею вихідних днів. Надання позивачам можливості двічі на один місяць у вихідні дні суботу-неділю спілкуватися з онуком і брати участь у його вихованні з можливістю перебування дитини за місцем проживання дідуся і бабусі суд вважає достатнімидля реалізації їх права спілкуватися зі своїм онуком, брати участь у його вихованні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) шляхом перебування онука з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання АДРЕСА_1 в першу і третю суботи та неділі місяця з 10,00год. суботи по 18,00год. неділі з обов`язком забрати онука з місця його проживання за адресою АДРЕСА_2 (місця проживання матері дитини ОСОБА_4 ).

Зобов`язати ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) не чинити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до встановленого судом графіку.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська