Рішення № 8673747, 25.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.10           Справа № 2/39-09. За позовом:          Закритого акціонерного товариства компанії «Райз», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка», с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області

про стягнення 1 195 548 грн. 31 коп.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка», с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства компанії «Райз», м. Київ

про визнання недійсним договору

СУДДЯ О.Ю. СОП’ЯНЕНКО

Секретар судового засідання Волохова Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Рубанець А.О.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Шинкаренко Н.Я.

Суть спору: позивач з урахуванням додаткового обгрунтування та уточнення позовних вимог від 21.01.2010 р. № 27 просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1 195 548 грн. 31 коп. за Договором поставки № 8092/008 від 21.02.2008 р., в тому числі: 572 464 грн. 18 коп. основного боргу, 125 024 грн. 61 коп. пені, 154 581 грн. 01 коп. річних та 343 478 грн. 51 коп. збитків, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову в частині стягнення 125 024 грн. 61 коп. пені, 154 581 грн. 01 коп. річних та 343 478 грн. 51 коп. збитків заперечив та просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці в сумі 450 810 грн. 31 коп., а також просить розстрочити виконання рішення.

18.02.2010 р. відповідач подав зустрічний позов, у якому просить визнати недійсним з моменту вчинення договір поставки на умовах товарного кредиту № 8092/008 від 21.02.2008 р., оскільки даний договір та Додаток № 1 до нього суперечать актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, не підписаний сторонами, а тому є недійсним. Додаток № 1а, про який зазначено у договорі від 21.02.2008 р., взагалі сторонами не укладався.

Ухвалою від 18.02.2010 р. зустрічний позов був прийнятий судом для спільного розгляду із первісним позовом.

18.02.2010 р. відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав зміни до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких ТОВ АФ “Хоружівка” повністю виконало свої зобов‘язання по оплаті товару відповідно до договору № 8092/008 та не має заборгованості перед ЗАТ компанією “Райз”, а тому просить відмовити у задоволенні вимог позивача.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти вимог зустрічного позову (заперечення від 03.03.2010 р.) та зазначив, що сторонами по справі був підписаний договір № 8092/008 та додатки до нього, у яких вказана ціна товару та ціна договору. З боку відповідача за зустрічним позовом додатки до договору підписані менеджером Марковим В.В. та скріплені печаткою, повноваження Маркова В.В. на вчинення таких дій підтверджено довіреністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

21.02.2008 р. між позивачем — Закритим акціонерним товариством компанією «Райз» та відповідачем — Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Хоружівка» був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту.

За договором поставки відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору в терміни, визначені договором, постачальник (позивач) зобов‘язується передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов‘язується прийняти товар та оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару ( в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами — визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а), яка складає невід‘ємну частину договору.

21.02.2008 р. сторонами по справі були підписані Додатки №№ 1/1, 1/2, 1/3 (у яких зазначена назва та вартість товару, що поставляється за умови сплати авансу) та Додатки №№ 1а/1, 1а/2, 1а/3 (у яких зазначена назва та вартість товару, що оплачується на умовах відстрочення платежів).

Обгрунтовуючи вимоги зустрічного позову позивач за зустрічним позовом зазначає, що договір поставки на умовах товарного кредиту № 8092/008 не відповідає та суперечить положенням законодавства України та моральним засадам суспільства. Зокрема, відповідно до ст. ст. 180, 189 Господарського кодексу України, ст. ст. 628, 632, 638, 669 ЦК України у договорі має бути обов‘язково зазначено істотні умови договору такі як: предмет договору, ціна та строк дії договору. Вказані істотні умови в договорі поставки № 8092/008 не зазначені, лише в п. п. 1.2, 2.1, 2.4, 2.6 вказується, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків тощо зазначаються у Додатках № 1 та № 1а. Однак, в договорі вказані умови не прописані, додаток № 1 не відповідає положенням законодавства України і є недійсним, а додаток № 1а взагалі сторонами не укладався.

З наведеними позивачем за зустрічним позовом обгрунтуваннями суд не погоджується, виходячи з наступного.

За приписами ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський договір відповідно до ст. 180 ГК України, ст. 638 ЦК України вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов‘язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строк дії договору визначений п. 5.1, відповідно до якого господарські зобов‘язання сторін цього договору існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов‘язань покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

Предмет договору, що викладений у розділі 1 договору № 8092/008, свідчить про укладення сторонами договору, що за своєю правовою суттю є договором поставки.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Статтями 632 ЦК України та 189 ГК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб‘єкти господарювання. Частиною 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов‘язання в іноземній валюті.

Пункти 1.2, 2.1, 2.4, 2.6 договору № 8092/008 містять посилання, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків тощо зазначаються у Додатках № 1 та № 1а.

21.02.2008 р. сторонами договору були підписані додатки №№ 1/1, 1/2, 1/3 (що є Додатком № 1), у яких зазначена назва, кількість та ціна товару, його загальна вартість у гривні та доларовому еквіваленті, термін поставки, та Додатки №№ 1а/1, 1а/2, 1а/3 (тобто Додаток № 1а), у яких зазначена назва, кількість та ціна товару, загальна вартість у євро та гривні, термін поставки, сума нарахованих процентів за користування товарним кредитом та дата оплати відстрочених платежів. В подальшому сторонами по договору були підписані додатково ще Додатки № 1/1 від 03.03.2008 р., № 1/1 від 25.03.2008 р., № 1/3 від 05.08.2008 р. та Додатки № 1а/1 від 03.03.2008 р., № 1а/1, № 1а/2 від 25.03.2008 р., № 1а/4 від 18.04.2008 р., № 1а/5 від 20.05.2008 р., № 1а/6 від 05.08.2008 р. Зазначені додатки підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що договір № 8092/008 не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено, а позивачем прийнято виконання господарського зобов‘язання частинами, що не суперечить приписам ст. 529 ЦК України.

Позивач за первісним позовом за видатковими накладними №№ ВН-10008-00282 від14.04.2008 р., ВН-10008-00362 від 21.04.2008 р., ВН-10008-00363 від 21.04.2008 р., ВН-10008-00576 від 16.05.2008 р., ВН-10008-00727 від 06.06.2008 р., ВН-10008-00728 від 06.06.2008 р., ВН-10008-00729 від 06.06.2008 р., ВН-10008-00761 від 13.06.2008 р., ВН-10008-00837 від 09.07.2008 р., ВН-10008-00879 від 18.07.2008 р., ВН-10008-01006 від 11.08.2008 р., ВН-10008-01007 від 11.08.2008 р., ВН-10008-01051 від 15.08.2008 р. поставив відповідачу товару (засоби захисту рослин, насіння с/г культур) на загальну суму 2 480 916 грн. 48 коп.

Відповідачем за первісним позовом вказаний товар був прийнятий на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані в матеріали справи. Претензії щодо кількості чи якості товару відсутні.

Статтями 694, 536 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов‘язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передачі товару продавцем. У відповідності із п. п. 2.7-2.12 договору та додатками № 1а за користування товарним кредитом з дня передачі товару по день, визначений договором для його повної оплати, тобто 15.10.2008 р. відповідачу нараховані проценти за користування товарним кредитом в сумі 60 715 грн. 78 коп.

За період з 14.04.2008 р. по 29.09.2008 р. відповідачем було сплачено грошовими коштами та поставлено продукції на загальну суму 1 290 899 грн. 24 коп.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням проведених відповідачем розрахунків станом на 05.12.2008 р. заборгованість відповідача згідно здійсненого позивачем розрахунку складала 1 250 733 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.2 договору № 8092/008 передбачено, що сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Згідно наданого позивачем розрахунку сума заборгованості збільшена до 1823197 грн. 20 коп. у зв’язку з нарахуванням 572464 грн. 18 коп. курсової різниці.

05.12.2008 р. в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 601 ЦК України, між сторонами договору відбувся залік зустрічних однорідних вимог, згідно якого за рахунок грошових коштів в сумі 1 243 348 грн. 04 коп., які належать до сплати компанією “Райз” агрофірмі “Хоружівка” по договору № 10008-005 від 03.03.2008 р., компанія погашає заборгованість ТОВ АФ “Хоружівка” перед компанією “Райз”, яка існує згідно договору № 8092/008 від 21.02.20008 р.

Пунктами 2.11, 2.12 договору № 8092/008 визначено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов‘язань по договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу — в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами (п. 7.5) та штрафу, а сума, що залишається, зараховується в рахунок оплати вартості товару.

Таким чином, позивачем за рахунок коштів в сумі 1243348 грн. 04 коп. погашена заборгованість Агрофірми «Хоружівка» перед компанією «Райз» в наступному порядку: 572464 грн. 21 коп. – в рахунок погашення заборгованості агрофірми за користування товарним кредитом, 60715 грн. 78 коп. – на погашення процентів за користування товарним кредитом, 610168 грн. 05 коп. – на погашення основного боргу згідно договору поставки № 8092/008 від 21.02.2008 р.

Згідно з протоколом № 84 від 27.07.2009 р. було проведено погашення заборгованості відповідача в сумі 7384 грн. 98 коп.

Виходячи з цього, заборгованість відповідача за отриманий за договором поставки № 8092/008 товар становить 572464 грн. 18 коп., підтверджується наявними в справі матеріалами, є правомірною, обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов‘язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Аналогічні положення містить і ст. 230 ГК України.

На підставі п. 7.3 договору за період з 07.12.2008 р. по 23.11.2009 р. (352 дні) позивач із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України нарахував відповідачу 125 024 грн. 61 коп. пені.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Крім цього, частиною 1 ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлено позовну давність для стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік. Позивач нарахував пеню з 07.12.2008 р., а позовна заява подана до суду 14.12.2009 р. (вх. № 5225), тобто з порушенням встановленого законом строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача в цій частині.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, укладаючи договір № 8092/008 сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків відповідач сплачує відсотки у розмірі 28% річних з простроченої суми. Згідно наданого позивачем розрахунку 28% річних за період з 07.12.2008 р. по 23.11.2009 р. становить 154581 грн. 01 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов‘язання, повинен відшкодувати збитки суб’єкту, права та інтереси якого порушені.

У відповідності до ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами. У пункті 7.4 договору сторони визначили, що покупець (відповідач) відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань у такому розмірі: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Таким чином, сума збитків за 6 місяців прострочення виконання складає 343478 грн. 51 коп.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 28% річних в сумі 154581 грн. 01 коп. та збитків в сумі 343478 грн. 51 коп. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

          Клопотання відповідача за первісним позовом щодо розстрочення виконання рішення, викладене у відзиві від 14.01.2010 р., не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України суд може розстрочити виконання рішення у виняткових випадках, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідачем не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження свого клопотання та не надано доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин.

Відповідно до ст. ст. 32 – 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але відповідач за первісним позовом, з урахуванням всіх обставин справи не подав суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача відшкодовується 10 759 грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита та 212 грн. 40 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам. Судові витрати по зустрічному позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка» (42130, Сумська область, Недригайлівський район, с. Хоружівка, вул. Центральна, 9; код 30133681) на користь Закритого акціонерного товариства компанії «Райз» (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; код 13980201) 572 464 грн. 18 коп. заборгованості, 154 581 грн. 01 коп. – 28% річних, 343478 грн. 51 коп. збитків, 10 759 грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита, 212 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в задоволенні первісного позову - відмовити.

4.          В задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду – відмовити.

5.          В задоволенні зустрічного позову – відмовити.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя