Рішення № 86736944, 21.12.2019, Березанський районний суд Миколаївської області

21.12.2019 Справа № 469/1373/18

2/469/244/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судових засідань - Потриваєвої М.А.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 - не з"явився

представник третьої особи Заблоцька В.В. за довіреністю від 26.11.2019 № 556/17/01-3/32/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 23 жовтня 2018 року звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мати дітей ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; діти проживають разом з позивачкою і перебувають на її утриманні, а відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню і утриманню дітей, після смерті дружини виїхав з с.Щасливе, до дітей приїжджає вкрай рідко, з ними практично не спілкується, на заходах у дитячому закладі, який відвідують діти, буває присутнім дуже рідко, намірів забрати дітей для проживання з собою не має і сприймає як належне проживання дітей з позивачкою, є алкогольно залежним, державну допомогу на утримання дітей витрачає на свої потреби; а тому позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснила суду, що відповідач має іншу сім`ю, до дітей вже рік як не приїжджає, місце його перебування позивачці невідоме; матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча іноді з ними спілкується.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином через оголошення на офіційній сторінці Березанського районного суду Миколаївської області веб-порталу судової влади України та шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позовну заяву суду не надав.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області Заблоцька В.В. позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Пояснила суду що у висновку про можливість позбавлення відповідача батьківських прав обставини ухилення відповідача від батьківських обов"язків викладені зі слів сільського голови, з відповідачем не спілкувалася, оскільки він до них не з`являвся.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки та представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов таких висновків.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються главою 13 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7-8).

Мати дітей ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 червня 2015 року (а.с.9).

Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають з позивачкою ОСОБА_1 , яка є їх бабусею, і знаходяться на її утриманні.

Органом опіки та піклування Березанської райдержадміністрації надано суду висновок від 01 жовтня 2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обгрунтований тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток своїх дітей, не переймається їх підготовкою до самостійного життя, не цікавиться шкільним життям; відповідач алкогольно-залежний, з дітьми не проживає, не забезпечує, не приймає участі у вихованні, державні кошти, які отримує на дітей, витрачає не за призначенням, офіційно ніде не працює; позивачка ОСОБА_1 постійно опікується дітьми, відповідач на батьківські збори та на різноманітні заходи в Щасливський дитячий навчальний заклад «Ягідка» не з`являється (а.с.19).

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків є тоді, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Вказаний захід впливу підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказувала на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню і утриманню дітей, з ними практично не спілкується, є алкогольно залежним, державну допомогу на утримання дітей витрачає на свої потреби.

На підтвердження своїх вимог позивачкою надано характеристику на відповідача, видану Щасливською сільською радою 11 вересня 2018 року, відповідно до якої за час проживання на території сільської ради відповідач нічим особливим не виділявся, на території сільської ради не працює та не перебуває на обліку в Березанському ЦЗ, скарг та заяв на відповідача від сусідів та жителів села до сільської ради не надходило (а.с.13).

Як вбачається з характеристики на відповідача ОСОБА_2 , виданої завідувачем Щасливським ДНЗ «Ягідка», який відвідують діти, відповідач в дитячому садку з`являється рідко, але веде себе тактовно; у вихованні дітей бере слабку участь, на батьківські збори та загально-садові заходи не з`являється (а.с.16).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї позивачки ОСОБА_1 від 11 вересня 2018 року та довідкою Щасливської сільської ради Березанського району від 13 вересня 2018 року, відповідач ОСОБА_2 є алкогольно залежним, з дітьми не проживає, всім необхідним не забезпечує, не бере участі у вихованні та утриманні своїх дітей, державні кошти, які він отримує на дітей, в сім`ю не потрапляють, витрачає на свої потреби (а.с.17-18).

Разом з тим, зазначені акт та довідка в частині викладу обставин невиконання відповідачем своїх батьківських обов"язків не можуть бути взяті судом до уваги як недостовірні (ст.79 ЦПК України), оскільки містять інформацію, походження якої невідоме, та яка може бути встановлена лише допустимими засобами доказування, зокрема, медичною документацією щодо встановлення відповідачу діагнозу "Синдром алкогольної залежності", даними обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, банківськими документами про перерахунок коштів допомоги на дітей тощо.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, тобто винної поведінки відповідача у свідомому нехтуванні своїми обов`язками, які б безумовно свідчили про злісне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, позивачкою не надано.

У матеріалах справи відсутні докази про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за невиконання (ухилення від виконання) обов`язків щодо виховання дітей (ст.184 КУпАП) чи проведення з ним відповідної роботи органом опіки та піклування та соціальними службами; причини його відсутності за місцем проживання позивачкою не зазначені; посилання позивачки на наявність у відповідача алкогольної залежності відповідними лікарськими документами не підтверджені.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

На підставі викладеного суд не погоджується з висновком органу опіки і піклування Березанської районної державної адміністрації від 01 жовтня 2018 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей, оскільки такий висновок прийнятий передчасно, без достатніх правових підстав та мотивування, без дослідження особи батька та його життєвих обставин і без попереднього вжиття заходів до забезпечення належного виховання ним дітей, та не містить однозначного обґрунтування доцільності такого рішення з точки зору позитивного впливу на неповнолітніх дітей і захисту їх інтересів, що не суперечить вимогам ч. 6 ст. 19 СК України.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №461/7387/16-ц, провадження №61-29266св18, у якій зазначено, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення, від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, оскільки належних, достовірних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які були б законною підставою для позбавлення його батьківських прав відповідно до вимог ст. 164 СК України, позивачкою не надано і судом не встановлено, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2019 року.

Суддя: