Ухвала суду № 86734446, 17.12.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/3924/12

Провадження № 6/161/621/19

У Х В А Л А

17 грудня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі Шумиводі О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бондарука П.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бондарук П.В. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває виконавче провадження № 51458636 з примусового виконання виконавчого листа № 0308/3924/12, виданого 17.05.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 21160 грн. та 60 гривень судових витрат.

Однак, рішення суду боржником не виконано, будь яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

З метою забезпечення виконання даного судового рішення, державним виконавцем направлено запити до органів та установ, що реєструють майно та доходи фізичних осіб. Будь-яке майно у ОСОБА_3 відсутнє. Згідно даних ПФУ та інших установ - останній ніде офіційно не працевлаштований, має відкриті рахунки в банках, на які 20.02.2019 року державним виконавцем накладено арешт. Встановлено, що боржник за адресою АДРЕСА_1 не проживає, будь-якого майна не виявлено. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 20.08.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в розшук.

При виконанні даного виконавчого провадження державним виконавцем також встановлено, що ОСОБА_1 працює в Республіці Литва. Станом на 03.04.2019 року – останній сплатив лише 1000 грн. боргу.

Державним виконавцем здійснювався виїзд за вказаною у виконавчому документі адресою ОСОБА_1 , проте застати боржника не вдалося, зокрема, встановлено, що останній за вказаною у виконавчому документі адресою не проживає.

Враховуючи, що рішення до теперішнього часу не виконано, вважає, що наявні підстави для вжиття відносно нього заходів примусового характеру.

Просить суд тимчасово обмежити право виїзду за кордон ОСОБА_1 , до повного виконання ним зобов`язань згідно виконавчого листа № 0308/3924/12, виданого 17.05.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Заступник начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бондарук П.В. в судове засідання не з`явився, проте належним чином повідомлявся про час та місце розгляду подання. Подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив подання задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення.

Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон лише у випадках визначених законом.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися із матеріалів виконавчого провадження.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XIIта у п.18 ч. 3 ст.11 Закону № 606-XIV означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З аналізу приписів ст. 12 ЦПК України у системному зв`язку з п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 441 ЦПК України, вбачається, що на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків, покладених на останнього за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Проте, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що боржник ОСОБА_1 навмисно ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього судовим рішенням.

Так, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, викликів до державного виконавця, постанови про арешт майна боржника. В матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про повторний вихід державного виконавця за місцем проживання боржника.

Отже, державним виконавцем не доведено, що боржник навмисно ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього судовим рішенням, а також не надано суду підтверджень намірів боржника виїхати за межі України з метою уникнення відповідальності, а тому, на думку суду, задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 порушуватиме його конституційне право на вільне пересування.

Крім того, ОСОБА_1 працює в Республіці Литва та отримує дохід, а самостійне невиконання боржником зобов`язань не може безумовно свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків.

Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 Цивільного кодексу України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні подання заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бондарука П.В.про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 12, 12, 175, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст. 259, ст. 210, 441 ЦПК України, на підставі ст. 33 Конституції України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і вїзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні подання заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бондарука П.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк