Ухвала суду № 86734342, 30.12.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/19630/19

Провадження № 2/592/5516/19

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

30 грудня 2019 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду міста Суми Косолап М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-технічне об`єднання» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

30.12.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою і просить стягнути з відповідача частину заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 35632 грн. 70 коп. по цеху № 17 та 1712 грн. 17 коп. по цеху № 22; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 30.12.2019 - 9106 грн. 00 коп.

Дослідивши позовну заяву та документи, що до неї додані, дійшов висновку, що позовну заву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України зважаючи на наступне.

До позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилається на пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Cтаттею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу у разі звільнення працівника без законної підстави або незаконного його переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, що тягне за собою поновлення працівника на роботі, та у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, встановлено статтею 235 КЗпП України, згідно з приписами якої працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників.

При цьому середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.2019 у справі № 910/4518/16.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто за вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні судовий збір становить – 768,40 грн., який повинен бути сплачений позивачем.

З огляду на викладене, відповідно до частин 1 і 2 статті 185 ЦПК України позовну заяву слід залишити без руху, запропонувавши позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали усунути зазначені недоліки шляхом подачі документа, що підтверджує сплату судового збору у сумі 768,40 грн. за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: Сумська міська ОТГ/Ковпаківський р-н/22030101,

Рахунок IBAN: UA738999980313171206200018540,

Код отримувача: 37970593,

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Крім того суд роз`яснює право позивачу на підставі статті 136 ЦПК Українита статті 8 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про відстрочення (розстрочення) судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати з наданням доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивач - має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; є одинокою матір`ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись частиною 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-технічне об`єднання» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусуненя недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернеться позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею іоскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Косолап