Рішення № 86734010, 30.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2937/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення, та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA901000/2019/000302/2 від 05.11.2019, що прийняте Кіровоградською митницею ДФС;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901010/2019/00460 від 05.11.2019, що прийнята Кіровоградською митницею ДФС.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення товару відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 МКУ та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 р. №689, з урахуванням даних сайту mobile.de

Також представник відповідача вказав, що позивачем не надано всіх запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст.53, 368 МКУ, оскільки як при митному оформленні так і при винесенні рішення про коригування митної вартості позивачем не було надано будь-яких документів, які б містили відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль (а.с.35-38).

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, згідно якої з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву не погоджується, оскільки останні не відповідають дійсності та не спростовують доводи викладені в позовній заяві (а.с.55-56).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

31.10.2019 позивачем в Польщі у ERADEVELOPER Sp.z.o.o придбано вживаний автомобіль марки Fiat, модель Qubo, номер кузова НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, за ціною покупки 17300,00 PLN польських злотих без ПДВ.

Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи Faktura VAT Nr. № 169/2019 від 31.10.2019 p. та квитанцією DOWOD WPLATY KP Nr 9/2019 від 31.10.2019 p., що підтверджує факт здійснення позивачем готівкового розрахунку в сумі 17300,00 PLN польських злотих (а.с. 17-18).

04.11.2019 Декларантом позивача подано до Кіровоградської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA901010/2019/013686 від 04.11.2019, якою було задекларовано для митного оформлення автомобіль марки Fiat, модель Qubo, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1248 см3, 2016 року виготовлення (а.с. 45).

У митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 17300,00 PLN польских злотих.

Декларантом позивача одночасно із митною декларацією надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: Faktura VAT Nr. № 169/2019 від 31.10.2019; квитанція DOWOD WPLATY KP Nr 9/2019 від 31.10.2019 p., що підтверджує факт здійснення позивачем готівкового розрахунку в сумі 17300,00 PLN польських злотих; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № КР/ААС 2577479 від 15.04.2016 p., DR/BAM 2225481 від 02.06.2016 p.; експортна декларація країни відправлення WYWOZOWY DOKUMENT TOWARZYSZACY MRN 19PL301010F.0906649 від 01.11.2019 на вивіз з території Європейського Союзу до України на адресу позивача легкового автомобіля Fiat Qubo 1.3 Multijet 16V Easy, 2016 р.в., вартістю 17300,00 PLN польських злотих; квитанції банку про сплату митних та інших платежів № 0.0.1509790606.1 від 31.10.2019 р. на суму 42400,00 грн.(сорок дві тисячі чотириста гривень).(а.с. 17-19, 28).

Після отримання вказаних документів Кіровоградською митницею ДФС було розпочато процедуру консультацій із декларантом позивача шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ст. 53 Митного кодексу України, а саме: документ про страхову вартість автомобіля; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару (а.с.42) .

На вказане електронне повідомлення Декларант позивача надав відповідачу супроводжувальний лист № 05/11-2 від 05.11.2019 із додатковими документами, які підтверджують заявлену митну вартість автомобіля, а саме роздруківка з інтернет джерел (https://www.otomoto.pl) про вартість легкового автомобіля Fiat Qubo 1.3 Multijet 16V Easy, 2016 р.в. за експортною ціною в сумі 17300,00 PLN польських злотих (а.с. 12-16, 22).

Щодо надання інших додаткових документів, декларант позивача повідомив відповідача про те, що в всі наявні документи вже подані для митного оформлення товару (а.с.44).

За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UA901010/2019/013686 від 04.11.2019 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення № UA901000/2019/000302/2 від 05.11.2019 про коригування митної вартості товарів, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 12900 Євро на підставі ст. 60 МК України – за методом № 3, з огляду на ст. 368 МКУ, а також виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кіровоградської митниці ДФС №UA901010/2019/00460 від 05.11.2019 (а.с. 23-27).

Так згідно оскаржуваного рішення декларант занизив вартість задекларованого майна, оскільки на сайті mobile.de мінімальна вартість пропозицій продажу ТЗ з такими характеристиками становить 7279,00 EUR (а.с. 24)

05.11.2019 подано додаткову митну декларацію № UA901010/2019/013731, згідно якої митна вартість зазначеного автомобіля визначена за 3 методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) (а.с. 46).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля, з переліку документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, разом з митною декларацією подана Faktura VAT Nr. № 169/2019 від 31.10.2019; квитанція DOWOD WPLATY KP Nr 9/2019 від 31.10.2019 p., що підтверджує факт здійснення позивачем готівкового розрахунку в сумі 17300,00 PLN польських злотих; експортна декларація країни відправлення WYWOZOWY DOKUMENT TOWARZYSZACY MRN 19PL301010F.0906649 від 01.11.2019 на вивіз з території Європейського Союзу до України на адресу позивача легкового автомобіля Fiat Qubo 1.3 Multijet 16V Easy, 2016 р.в., вартістю 17300,00 PLN польських злотих (а.с. 17-19), які підтверджували сплачену вартість товару 17300,00 PLN польських злотих та містили реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (марка, модель, рік випуску, номер кузова та ін.), тобто, єдиний документ, передбачений п.5 ч.2 ст.53 МК України.

Щодо документів, які при процедурі консультації із позивачем відповідач пропонував надати документ про страхову вартість автомобіля; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару, суд вважає їх витребування безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації №UA901010/2019/013686 від 04.11.2019, визначено за ціною договору (контракту), а до самої митної декларації подано, зокрема, Faktura VAT Nr. № 169/2019 від 31.10.2019; квитанція DOWOD WPLATY KP Nr 9/2019 від 31.10.2019 p., що підтверджує факт здійснення позивачем готівкового розрахунку в сумі 17300,00 PLN польських злотих; експортна декларація країни відправлення WYWOZOWY DOKUMENT TOWARZYSZACY MRN 19PL301010F.0906649 від 01.11.2019 на вивіз з території Європейського Союзу до України на адресу позивача легкового автомобіля Fiat Qubo 1.3 Multijet 16V Easy, 2016 р.в., вартістю 17300,00 PLN польських злотих(а.с. 17-19, 28).

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з тим, що наявна в митниці інформація з електронних довідників, про ринкову вартість автомобіля, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за наданими документами.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за вказаним вище методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) для визначення позивачем митної вартості товару у спірних відносинах.

Більш того, суд звертає увагу, що митною вартістю товару, який ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена за товар, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. В даному випадку фактично сплаченою ціною за товар (транспортний засіб) є 17300,00 PLN польських злотих.

Крім того, ухвалою суду від 21 листопада 2019 року було витребувано у відповідача інформацію з ОСОБА_2 “Інформаційно - пошукової системи обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” про випадки оформлення митними органами України митних декларацій на такий самий автомобіль, який було ввезено ОСОБА_1 у наближений період за часом ввезення. При відсутності такого самого товару суд зобов`язував надати інформацію про аналогічний чи подібний товар (а.с. 1).

Проте відповідач так і не надав витяг ОСОБА_2 на такий самий автомобіль, як у позивача.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Судом встановлено, що відповідач, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. (а.с.2).

Керуючись ст.ст.139, 243 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби (вул. Лавандова (Тореза), 27-6, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 39640963) про визнання незаконним та скасування рішення –задовольнити.

Скасувати рішення Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA901000/2019/000302/2 від 05.11.2019.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кіровоградської митниці ДФС №UA901010/2019/00460 від 05.11.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун