Рішення № 86733987, 23.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа №340/1234/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача-1: Кропивницького управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області,

відповідача-2: Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Кропивницького управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області про:

- визнання протиправними дій Кропивницького управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо нарахування на особовому рахунку по єдиному соціальному внеску по коду платежу 71040000 ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) недоїмки (боргу) в сумі 4 800,76 грн.;

- зобов`язання Кропивницьке управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області утриматися від вчинення дій по стягненню з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) недоїмки (боргу) по єдиному соціальному внеску по коду платежу 71040000 в сумі 4 800,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що зареєстрована як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку 2 групи, а також пенсіонеркою за віком. Позивач вказує, що у жовтні 2018 року при самостійній щорічній звірці розрахунків з бюджетом у інспектора Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області вона дізналася про наявність недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка, зі слів інспектора, виникла за поданим нею звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік. Позивач зауважує, що 18.10.2018 р. звернулася із заявою до Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області про визнання такого звіту як помилково поданого, однак листом від 27.12.2018 р. №1641/ФОП/11-28-52-08 їй фактично відмовлено у визнанні помилковим звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2013 рік, оскільки у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску сплата такого внеску здійснюється на загальних підставах. Позивач наголошує на тому, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2013 рік вона не подавала, підпис їй не належить. Позивач вказує, що листом Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області від 09.01.2019 р. №112/ФОП/11-28-52-09-13 її повідомлено, що в результаті несплати зобов`язання зі сплати єдиного внеску за 2013 рік сформовано податкову вимогу №2420-25 від 24.11.2014 р., яка була оскаржена ОСОБА_1 в судовому порядку. Однак, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 р. у справі №340/156/19 в задоволенні позову відмовлено, так як під час судового розгляду податковим органом повідомлено про знищення оскаржуваної податкової вимоги. Воднораз, 10.05.2019 р. Кропивницьким управлінням ГУ ДФС у Кіровоградській області видано позивачу довідку про стан розрахунків з бюджетом, із якої вбачається, що за нею продовжує рахуватися недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 4 800,76 грн., яку позивач вважає незаконною і такою, що нарахована з порушення норм законодавства.

Представником ГУ ДФС у Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.35-36). Представник відповідача вказує, що 06.02.2014 р. позивачем самостійно подано звіт «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2013 рік, в якому самостійно зазначено зобов`язання по єдиному соціальному внеску в сумі 4 800,76 грн. Представник відповідача зазначає, що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску сплата такого внеску здійснюється на загальних підставах. При цьому згідно з п.16 розділу ІІ Порядку №511 відповідальним за правильність і достовірність заповнення звіту з ЄСВ є страхувальник.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.1-2).

24.06.2019 р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову (а.с.41), до якої додано уточнений адміністративний позову (а.с.42-45).

З урахуванням зміни позовних вимог, позивач просить суд скасувати податкову вимогу Кропивницького управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області №Ф-2420-25 від 20.05.2019 р. (а.с.42-45).

Позовна вимога мотивована тим, що оскаржувана вимога винесена всупереч чинному законодавству України, не відповідає положенням Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №454, а отже, є протиправною та підлягає скасуванню.

24.06.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.50).

Ухвалою від 24.06.2019 р. залучено Головне управління ДФС у Кіровоградській області до участі в справі як другого відповідача (а.с.51).

Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.02.1997 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10, 11-12, 15).

Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи (а.с.15).

Також ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №1924207287 (а.с.16).

11.10.2018 р. ОСОБА_1 подано до Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області заяву про визнання помилковим звіту за 2013 рік по ЄСВ, так як вона є пенсіонером за віком і дана звітність не повинна була нею подаватися (а.с.17).

10.12.2018 р. ОСОБА_1 подано до Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області заяву про надання відповіді на заяву від 11.10.2018 р. та копії звіту за 2013 рік (а.с.18).

20.12.2018 р. ОСОБА_1 подано до Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області заяву про надання вимоги щодо наявності заборгованості з ЄСВ (а.с.19).

Листом Кропивницького управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 09.01.2019 р. №112/ФОП/11-28-52-09-13 за результатом розгляду заяви від 10.12.2018 р. повідомлено ОСОБА_1 , що 06.02.2014 р. нею самостійно подано звіт «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2013 рік, в якому самостійно зазначено зобов`язання по єдиному соціальному внеску в сумі 4 800,76 грн., а також вказано, що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску сплата такого внеску здійснюється на загальних підставах. Згідно з п.16 розділу ІІ Порядку №511 відповідальним за правильність і достовірність заповнення звіту з ЄСВ є страхувальник. Окрім того, додано копію звіту за 2013 рік (а.с.21-22, 23-24).

Так, судом встановлено, що до податкового органу від імені ОСОБА_1 , подано Звітність «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2013 рік від 05.02.2014 р. у якому відображено суму єдиного соціального внеску у розмірі 4 800,76 грн. (а.с.23-24).

У позовній заяві позивач категорично заперечує факт подання такого звіту.

Листом Кропивницького управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 09.01.2019 р. №112/ФОП/11-28-52-09-13 за результатом розгляду заяви від 20.12.2018 р. повідомлено ОСОБА_1 , що 06.02.2014 р. нею самостійно подано звіт «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2013 рік, в якому самостійно зазначено зобов`язання по єдиному соціальному внеску в сумі 4 800,76 грн., а також вказано, що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску сплата такого внеску здійснюється на загальних підставах. Згідно з п.16 розділу ІІ Порядку №511 відповідальним за правильність і достовірність заповнення звіту з ЄСВ є страхувальник. Окрім того, повідомлено, що в результаті несплати вищевказаного зобов`язання по єдиному соціальному внеску було сформовано податкову вимогу №2420-25 від 24.11.2014 року та направлено платнику засобам поштового зв`язку (а.с.20).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 р. у справі №340/156/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кропивницького управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування вимоги відмовлено, у зв`язку з відсутністю предмету судового розгляду, оскільки відповідачем повідомлено, що оскаржувана вимога знищена у 2017 році (а.с.26-28).

20.05.2019 р. ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2420-25 на суму 4 800,76 грн. (а.с.46).

Судом встановлено, що недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 4 800,76 грн., з огляду на яку винесено оскаржувану вимогу, виникла на підставі Звітності «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2013 рік від 05.02.2014 р. у якому відображено суму єдиного соціального внеску у розмірі 4 800,76 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом – Закон №2464, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 Закону №2464 визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних правовідносин процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначалася Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №455 (далі за текстом – Інструкція №455).

Пунктом 2.5 розділу ІІІ Інструкції №455 визначено, що особи, зазначені у підпункті 3 пункту 2.1 цього розділу, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.10 Закону №2464 платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

З огляду на ч.ч.2, 3 ст.10 Закону №2464 особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №455.

Процедура, форма, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України визначена Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 (далі за текстом – Порядок №435).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №435 визначено, що Звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів.

При цьому абзацом 23 пункту 2 розділу І Порядку №435 визначено, що страхувальники – платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої статті 4 Закону, на яких покладено обов`язки нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 51 частини першої статті 4 Закону.

Отже, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а не Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи мають статус пенсіонера за віком або інваліда, та отримують відповідно пенсію або соціальну допомогу.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 20.03.2018 р. у справі №805/2195/17-а.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, а тому відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464 звільнена від сплати єдиного соціального внеску за себе. При цьому відповідачем не надано суду доказів щодо звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та, відповідно, укладення з нею договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

В розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Зважаючи на те, що позивач є пенсіонером за віком, у зв`язку з чим звільнена від сплати єдиного соціального внеску, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, то помилкова подача Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік сама по собі не породжує у ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску та не спричиняє виникнення недоїмки в розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464.

Оскільки під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, то у Головного управління ДФС у Кіровоградській області не було правових підстав для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2420-25 від 20.05.2019 р. на суму 4 800,76 грн., а тому така вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с.3), а тому суд стягує на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 20 травня 2019 року №Ф-2420-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 4 800,76 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 23 грудня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт