Рішення № 86733084, 03.09.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3924/18

пр. № 2/759/1035/19

03 вересня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - Журибеди О.М.,

при секретарі - Ковтун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВМ Холдінг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ЛВМ Холдинг» у березні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 визнання договору дійсним та стягнення грошових коштів. Мотивуючи свої вимоги тим, що 07.11.2017 року між ТОВ «ЛВМ Холдинг» та ОСОБА_2 було укладеного договір оренди № 170, відповідно до умов якого орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у користування від орендодавця легковий автомобіль марки «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , на умовах, визначених договором (п.1 договору). За користування вказаним автомобілем орендар сплачує орендодавцю плату у розмірі 1500,00 грн. за добу оренди (п.7 договору). Передача автомобіля оформлюється актом приймання - передачі, який підписується сторонами договору. З моменту підписання акту починається обчислення строку договору та нарахування орендної плати (п.10 договору). 07.11.2017 року між сторонами було підписано акт приймання - передачі автомобіля. Відповідно до ч.2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, проте указаний договір з вини відповідача не був посвідчений нотаріально, оскільки останній не з`явився на його посвідчення, проте усі істотні умови договору сторонами були погоджені. Відтак, він як сторона договору на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України вважає такий договір дійсним, а тому просить його визнати таким. З часу дії договору відповідач дотримувався його умов, проте починаючи з 12.11.2017 року припинив сплачувати кошти за орендну плату автомобіля, й ним як орендодавцем 01.01.2018року було складено акт звірки розрахунків й з`ясувалось, що станом на 01.01.2018 року заборгованість відповідача становить 2500,00 грн., які просить стягнути на його користь з відповідача. Окрім того, на суму боргу ним нараховано штраф відповідно до пункту 29 договору в сумі 1500,00 грн., що складає 50% від суми поточної заборгованості, а також 86,00 грн. - інфляційну складову боргу, 250,14 грн. - пеню, 3% річних, нарахованої на загальну суми боргових зобов`язань за період з 19.11.2017 року по 19.03.2018 року в сумі - 24,86 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача завдані збитки, які були понесені позивачем в розмірі 14015,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення судового розгляду, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, будь-які клопотання та відзив на позов до суду не подавав.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Так, 07.11.2017 року між ТОВ «ЛВМ Холдинг» та ОСОБА_1 було укладеного договір оренди № 170, відповідно до умов якого орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у користування від орендодавця легковий автомобіль марки «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , на умовах, визначених договором (п.1 договору).

За користування вказаним автомобілем орендар сплачує орендодавцю плату у розмірі 1 500 грн. 00 коп. за добу оренди (п.7 договору) (а.с. 8-11). Передача автомобіля оформлюється актом приймання - передачі, який підписується сторонами договору. З моменту підписання акту починається обчислення строку договору та нарахування орендної плати (п.10 договору).

07.11.2017 року між сторонами було підписано акт приймання - передачі автомобіля (а.с.12).

Відповідно до ч.2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, проте указаний договір з вини відповідача не був посвідчений нотаріально, оскільки останній не з`явився на його посвідчення, проте усі істотні умови договору сторонами були погоджені.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 799 ЦК України).

Відтак, позивач як сторона договору на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України вважає такий договір дійсним, а тому просить його визнати таким.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Водночас, ч.2 ст. 220 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 95 ЦПК України).

Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (ст. 97 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Так, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (6-63цс13).

Так, з часу дії договору відповідач дотримувався його умов, проте починаючи з 12.11.2017 року припинив сплачувати кошти за орендну плату автомобіля, й позивачем як орендодавцем 01.01.2018 року було складено акт звірки розрахунків, за наслідками якого встановлено, що станом на 01.01.2018 року заборгованість відповідача да указаним договором становить 2500,00 грн. (а.с. 16)

Оскільки згідно спірних правовідносин сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне/часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України вважає за необхідне визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 29 Договору, орендодавець має право нараховувати орендарю штраф у розмірі 50 % від суми поточної заборгованості орендних платежів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, розмір штрафних санкцій згідно п. 29 договору становить 1500,00 грн., що складає 50% від суми поточної заборгованості, а також 86,00 грн. - інфляційна складова боргу, 250,14 грн. - пеня, 3% річних, нарахованих на загальну суми боргових зобов`язань за період з 19.11.2017 року по 19.03.2018 року - 24,86 грн. (а.с. 17-19), яка підлягає задоволенню із таких правових підстав.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 07.11.2017 року між ТОВ «ЛВМ Холдінг» та ОСОБА_1 був укладений Акт прийому-передачі матеріальних цінностей, відповідно до якого орендарю було передано майно на загальну суму 14015,00 грн. а саме: мобільний телефон «Nokia» вартістю 230,00 грн., планшет «Lenovo» вартістю 1400,00 грн. та ключі від орендованого автомобіля вартістю 12385,00 грн., які відповідачем не було повернуто орендодавцем (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Враховуючи, що відповідачем не було повернуто матеріальні цінності передані згідно Акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 07.11.2017 року, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені збитки в розмірі 14015,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однак позивачем суду не було надано копію договору про надання професійної правничої допомоги та представництва у цивільному процесі, яким передбачено витрати на професійну правничу допомогу та їх вартість. Крім того, не підтверджено факт оплати коштів за надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із ч. 2 ст. 30 вказаного Закону порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, за необхідне відмовити в задоволення позовних в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 220, 509, 536, 549, 611, 627, 628, 629, 638, 799, ЦК України, ст.ст. 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВМ Холдинг до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВМ Холдинг ( код ЄДРПОУ - 40539121, місце знаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 148/1) 2500,00 грн. заборгованості за договором оренди автомобіля, 1500,00 грн. штрафу, 86,00 грн. - інфляційної складової боргу, 250,14 грн. - пені, 3% річних, нарахованої на загальну суми боргових зобов`язань - 24,86 грн., 14015,00 грн. матеріальних збитків та 1762,00 грн. 00 коп. судового збору, а всього стягнути 17376 (сімнадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Журибеда