Рішення № 86732610, 13.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.11.2019

Справа № 320/7538/16-ц

2/320/1981/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

за участю секретаря Бєгушевої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні із викликом сторін в м.Мелітополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 15 серпня 2011 року у розмірі 56 193 грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп., зазначаючи, що 15 серпня 2011 року на підставі укладеного кредитного договору відповідач одержав від позивача кредит у розмірі 6600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2016 року становить 56 193 грн. 91 коп. та складається з: 6480 грн. 22 коп. заборгованість за кредитом; 43561 грн. 60 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3000 грн. 00 коп. пеня та комісія; 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 2652 грн. 09 коп. штраф (процентна складова).

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягає. Крім того, від неї надійшли додаткові пояснення, в яких вона зазначає, що відповідач у банку отримував одну кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до кінця червня 2015 року. Тому, вона вважає, що банк мав право нараховувати відсотки до кінця червня 2015 року, що за розрахунком заборгованості станом на 30.06.2015 складали 10790 грн. 50 коп., а оскільки до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, з урахуванням останнього платежу відповідача 18.04.2014, заборгованість по пені з 01.05.2014 по 01.05.2016 буде складати 1200 грн. Також, представник позивача вважає, що строк позовної давності банком не пропущений, оскільки останній платіж відповідач здійснив 18.04.2014.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна письмова заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог банку, оскільки строк дії кредитної картки до 2013 року, а позов подано в 2016 році, угоди про збільшення строку позовної давності між сторонами не укладалось. Більш того, ніякої проплати 18.04.2014 році на суму 250 грн він не здійснював, перевипуску картки не було. У зв`язку з чим відповідач просив витребувати у банку інформацію про строк дії картки НОМЕР_1 , фотографію його з карткою, інформацію про нові кредитні картки, а також первинні облікові документи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15 серпня 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (без номеру) у вигляді підписання заяви на оформлення кредиту. Відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку і погодився з тим, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг з Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг /а.с.8 зворот, 95,96/.

Відповідно до підписаної заяви та у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг банк надав відповідачу кредит у розмірі 6600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому, ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 .

Згідно до ч.1 та 2 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Позивач вказує, що оскільки відповідач не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого станом на 31.10.2016 у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, яка згідно з розрахунком банку становить 56 193,91 грн., яка складається з наступного: 480,22 грн. - заборгованість за кредитом; 43561,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3000,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 2 652,09 грн. - штраф (процентна складова) /а.с.6-7/.

Але представник позивача ОСОБА_2 у своїх додаткових поясненнях від 12.11.2019 зазначила, що станом на 30.06.2015 відсотки складали 10790 грн. 50 коп., а пеня за один рік з 01.05.2014 по 01.05.2016 складає 1200 грн.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності /а.с.107-108/, оскільки банком пропущений строк звернення із позовом до суду. В обґрунтування свого клопотання він зазначає, що термін дії кредитної картки № НОМЕР_1 був до 2013 року, ніяких інших карток він в банку не отримував, ніяких платежів 18.04.2014 не здійснював.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх вимог відповідач щодо закінчення строку дії картки у 2013 році належних доказів суду не надав. Банк зі своє сторони ухвалу суду про витребування доказів не виконав. Додана позивачем довідка про те, що термін дії картки 4149437709879165 становить до червня 2015 року іншими належними доказами не підтверджена, а тому, судом до уваги не приймається /а.с.93/.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна підписана між сторонами анкета-заява, яка не містить строку повернення кредиту (користування ним).

З боку позичальника не спростовано факт відсутності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6480 грн., про які заявлено у позові.

З виписки про рух коштів по картрахунку відповідача вбачається, що в ньому відображено рух коштів по картці № НОМЕР_1 , на яку був встановлений кредитний ліміт в розмірі 6600 грн., старт якої розпочався 15.08.2011 /а.с.75-78/.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а отже банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, оскільки відповідач не довів пропуск банком строку звернення до суду, його клопотання про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню та суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 6480 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів, то суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У заяві позичальника від 15 серпня 2011 року, на яку посилається банк у позовній заяві, яка підписана позичальником, базова процентна ставка за кредитом не встановлена, пеня, комісія та штраф не вказані. Долучену банком довідку про умови кредитування суд не може прийняти до уваги, оскілки вона стосується договору SAMDN50000048728106, тоді як кредитний договір підписаний сторонами 15.08.2019 не має номеру (№б/н) /а.с.8,9/.

Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається банк у позовній заяві, не містять підпису позичальника, що не доводить тієї обставини, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження

№14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, штрафи, пеню та комісію.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 серпня 2011 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, як невід`ємні частини кредитного договору.

Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження

№ 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином вимоги банку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 1378 грн. В пропорції до задоволених вимог сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 158 грн. 88 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13, 81, 89, 141,247, 258, 264-265, 352-356 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 527, 530, 1048, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 15.08.2011 року, яка складається з тіла кредиту у розмірі 6480 /шість тисяч чотириста вісімдесят/ гривень 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 158 грн. 88 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Позивач: Акціонерне комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул.Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: