Рішення № 8673211, 17.03.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" березня 2010 р. Справа № 2/1165

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - суддіТимошенко О.М.

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представників сторін

від позивача Алейніков О.С. (довіреність від 09.04.08), Подорожня Л.В. (довіреність від 07.12.09)

від відповідача Ковальова Н.М. (довіреність від 23.01.09)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (с.Шадура Володарсько-Волинського району)

про стягнення 329653,69 грн.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд"

про стягнення 216245,56 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (далі позивач) 30.03.07 звернулось з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (далі відповідач) 329653,69 грн. посилаючись на те, що на виконання укладеного між сторонами договору від 27.11.01 позивач поставив відповідачу матеріальні цінності та надав послуги на суму 247164,19 грн., які не оплачені. Також позивач сплатив відповідачу 84000 грн. на придбання каміння, однак відповідач погасив цю суму частково поставивши каміння. Залишок боргу становить 82489,50 грн.

29.05.07 відповідач подав письмовий відзив, в якому позов не визнає, а також подав зустрічний позов про стягнення з позивача 216245,56 грн. з посиланням на те, що відповідач поставив позивачу камінні блоки на суму 300245,56 грн., за які позивач розрахувався частково.

В судовому засіданні 28.08.08 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 483469,65 грн. посилаючись на те, що така сума заборгованості визначена експертом. (том 2 а.с.50).

Представник позивача в судовому засіданні первісний позов підтримав, зустрічний позов не визнав, вважає правильним відображення усіх господарських операцій між сторонами у спірний період у висновку експерта Забавської С.М., однак вважає, що думка експерта про безоплатність послуг та наданих матеріальних цінностей на суму 213652,25 грн. є хибною, і ці послуги та матеріальні цінності повинні бути оплачені відповідачем. Представник позивача вважає, що в звіті аудиторської фірми "Хорс-аудит" правильно відображені господарські операції між сторонами і правильно зроблений висновок про борг товариства "Літос" в розмірі 146055,96 грн.

Представник відповідача позов не визнав, зустрічний позов підтримав, просить взяти за основу рішення висновок експерта Забавської С.М., який на думку представника є правильним.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 27.06.07, 03.09.08, 15.09.08, 24.10.08, 31.10.08, 15.09.09, 22.09.09, 22.10.09, 01.12.09, 17.12.09, 12.01.10, 27.01.10, 17.02.10, 24.02.10 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні надавали пояснення експерти Бутинець Ф.Ф. та Забавська С.М., які підтримали надані ними експертні висновки.

Експерт Забавська С.М. надала письмові пояснення щодо свого висновку (том 3 а.с.14).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 27.11.01 був укладений договір про спільне видобування блочного каміння на Олександрівському родовищі габро. (далі Договір).

В Договорі зазначено, що сторони з метою отримання прибутку об'єднують свої ресурси для спільного видобутку блочного каміння на вказаному родовищі.

Згідно договору серед обов'язків сторін передбачено, що відповідач відновлює проектно-кошторисну документацію, отримує дозвільні документи, організовує роботи, веде фінансово-господарську та виробничу діяльність, відпускає позивачу продукцію зі знижкою 20% від собівартості.

Позивач взяв на себе обов'язки передати відповідачу в користування обладнання та матеріали, які необхідні для ведення робіт. При цьому визначено, що плата за оренду обладнання зараховується як виконання зобов'язань по пункту 3.2 Договору. Також позивач зобов'язався по заявкам відповідача в рахунок виконання зобов'язань по пункту 3.2 договору виконувати автоперевезення матеріалів та обладнання.

В розділі 3 Договору вказано, що ціна договору становить 750000 грн. (пункт 3.1) При цьому позивач виконує свої зобов'язання на суму 525000грн. (пункт 3.2), відповідач – на суму 225000 грн. (пункт 3.3)

18.05.04 сторонами підписана Додаткова угода до Договору, якою сторони виключили з договору розділ 3.

В період з 2003 р. по 2005 рік між сторонами проводились фінансово-господарські операції, такі як поставка товарів, надання послуг оренди, перевезення, надання фінансової допомоги, сплата коштів. З метою визначення стану розрахунків між сторонами, судом призначалась судова бухгалтерська експертиза. Ухвалою суду від 17.01.08 виконання експертизи доручено Аудиторській фірмі "Аудит-Бутинець". 20.06.08 до суду надійшов висновок експертизи, який складений експертом Бутинець Ф.Ф. В судовому засіданні було встановлено, що при виконанні експертизи експертом не вірно відображене призначення платежів, які здійснювали сторони в процесі своєї діяльності. Також було встановлено, що експерт Бутиниць Ф.Ф. на період проведення експертизи не мав дійсного свідоцтва на здійснення експертної діяльності. З цих підстав ухвалою суду від 07.11.08 призначена повторна судова бухгалтерська експертиза, виконання якої доручено експерту Кабановій Р.С. 22.12.08 від експерта Кабанової Р.С. надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи по причині, що поставлені перед експертом питання не відносяться до його компетенції.

Ухвалою суду від 11.02.09 призначено повторну судову бухгалтерську експертизу, виконання якої доручено експерту Забавській С.М., від якої 11.08.09 надійшов висновок експертизи (том 2 а.с.99).

Експертом досліджені фінансово-господарські операції між сторонами, а саме, розрахунки між позивачем як учасником ТОВ "Літос" (відповідач), співробітництво в межах Договору, розрахунки щодо поворотної фінансової допомоги, розрахунки по матеріальним цінностям.

Експертом зроблено висновок, що документально підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 6286,76 грн. та заборгованість позивача перед відповідачем в розмірі 73883,04 грн.

Представники сторін в судовому засіданні пояснили, що експертом правильно відображені усі господарсько-фінансові операції між сторонами, зокрема їх вид, кількість, вартість (сума).

Судом встановлено, що експертом на підставі дослідження первинних документів детально описані усі фінансово-господарські операції, які зведені у таблиці за їх видом, тому враховуючи відсутність заперечень сторін з цього приводу суд вважає за можливе взяти висновок експерта в цій частині за основу рішення.

Разом з тим позивач не погоджується з висновком експерта в тій частині, де експерт зазначає про безоплатність наданих позивачем відповідачу послуг по наданню в користування обладнання та матеріальних цінностей на загальну суму 213652,24 грн.

Господарський суд погоджується з такою позицією позивача виходячи з наступного.

Експертом встановлено, що в рахунок виконання зобов'язань за Договором позивач надав відповідачу в користування обладнання транспорт та інвентар, за що нараховано орендну плату, та надано матеріальні цінності на суму 213652,24грн. (том 2 а.с.105 зворот). Перелік цих операцій відображений в додатку 1 до висновку експерта (том 2 а.с.112-114) та не заперечується сторонами.

Експертом зроблено висновок, що у відповідача не виникло зобов'язань по оплаті вказаної суми (213625,24 грн.) у зв'язку з тим, що ці операції були здійснені в рахунок виконання позивачем зобов'язань по Договору та Додатковій угоді.

Господарський суд не погоджується з таким висновком експерта і вважає, що надані позивачем відповідачу в користування обладнання транспорт, інвентар та матеріальні цінності на загальну суму 213652,24грн. підлягають оплаті.

Роблячи такий висновок господарський суд виходить з наступного.

Зміст Договору вказує на те, що сторони мали наміри укласти договір про сумісну діяльність відповідно до ст. 430 ЦК УРСР, в якій зазначено, що за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Разом з тим частина 2 та 3 статті 432 ЦК УРСР говорить про те, що грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Ці норми закону, тобто наявність спільного майна, визначають саму природу договору про сумісну діяльність, тому положення цієї норми є істотними умовами договору про сумісну діяльність і повинні бути відображені в договорі.

Натомість Договір не містить умов про порядок утворення спільного майна, про порядок розподілу прибутків від спільної діяльності. Навпаки, договором визначено, що видобуті відповідачем блоки (що зазначено як мету договору) не стають спільною власністю, а відпускаються відповідачем позивачу за плату.

Таким чином Договір не можна вважати договором про сумісну діяльність в розумінні статей 430-434 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання можуть виникати з договору.

Звідси, договір має містити зобов'язання однієї сторони до іншої.

Аналіз Договору свідчить про те, що він містить зобов'язання відповідача поставляти позивачу товарні блоки і бутовий камінь (пункт 2.1.6) та зобов'язання позивача передати відповідачу в користування обладнання, матеріали та надавати послуги з перевезення (пункти 2.2.1, 2.2.2).

Інші зобов'язання сторін, які викладені в Договорі не є зобов'язаннями в розумінні ст. 151 ЦК УРСР, так як в них відсутня така ознака як "на користь іншої сторони".

Відповідач на виконання своїх зобов'язань відпускав позивачу продукцію, що підтверджується матеріалами справи, висновком експерта та не заперечується сторонами.

Одночасно господарський суд звертає увагу, що сторонами не представлено доказів того, що продукція відпускалась з 20% знижкою від собівартості (як то зазначено в Договорі)

Також встановлено, що позивач виконував пункти 2.2.1 та 2.2.2 Договору на загальну суму 213652,24грн, що підтверджується матеріалами справи, висновком експерта та не заперечується сторонами.

Як передбачено умовами Договору, зобов'язання, які визначені пунктами 2.2.1 та 2.2.2 позивач виконує в рахунок зобов'язань, які визначені пунктом 3.2 Договору.

В пункті 3.2 Договору вказано, що позивач виконує свої зобов'язання на суму 525000 грн. Тобто цей пункт договору лише констатує суму, на яку позивач зобов'язався надати послуг з передачі в користування обладнання, матеріали та надати послуги з перевезення. Однак жодна умова Договору не містить вказівки на те, що свої зобов'язання позивач має виконувати безоплатно.

Як встановлено судом, Договір не є договором про сумісну діяльність в розумінні ст. 430 ЦК УРСР, тому визначені пунктом 3.2 Договору 525000 грн. не можна вважати внеском в спільні діяльність.

Таким чином господарський суд приходить до висновку, що вартість наданих позивачем відповідачу послуг по користуванню обладнанням транспортом та інвентарем та вартість наданих матеріальних цінностей на загальну суму 213652,24грн. підлягають оплаті. Отже позов в частині стягнення з відповідача вказаної суми є таким, що заявлений правомірно.

Як також встановлено судом, крім цієї суми, відповідач має борг перед позивачем в розмірі 6286,76 грн., а заборгованість позивача перед відповідачем становить 73883,04 грн. Шляхом заліку грошових вимог, які є однорідними, господарський суд визначає, що борг відповідача перед позивачем становить 146055,96 грн., і підлягає стягненню.

Розмір грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача господарський суд визначив з розрахунку:

213652,24+6286,76-73883,04=146055,96

Судові витрат покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н., с.Шадура, код 19360238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (м.Житомир, вул. Селецька, 33, код 04852674) 146055,96 грн. боргу, 1460,55 грн. витрат по оплаті мита, 35,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання 18.03.10

Суддя Тимошенко О.М.