Рішення № 86731755, 02.12.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/372/19

Провадження № 2/200/19/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 грудня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Яковенко А.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказав, що 11 липня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачем було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач отримав 21214 доларів США зі сплатою 0,84% за користування кредитом на місяць, зі строком повернення кредиту до 05 липня 2027 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та банком 11.07.2007 року було укладено іпотечний договір, предметом якого був належний позивачу будинок за адресою АДРЕСА_1 . У позивача виникла заборгованість за кредитним договором, в зв`язку з чим банк звернувся до суду, та винесено рішення про стягнення боргу з позивача на користь банку у сумі 25763,24 доларів США. 19 жовтня 2018 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Дніпра відкрито виконавче провадження. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що власником будинку є відповідач-2, згідно рішення приватного нотаріуса ДМНО Вдовіної Л.Л. про державну реєстрацію прав, індексний номер 32091609 від 28.10.2016 року. Позивач вважає, що вказане рішення та запис про право власності повинні бути скасовані, оскільки нотаріус не додержався вимог закону щодо розмежування суб`єктів реєстраційних дій, крім того, нотаріус не пересвідчився, що позивач отримав повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а також рішення відповідача-1 порушує вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.10.2016 року індексний номер 32091609 про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариство Комерційним банком «Приватбанк», винесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною, номер запису про право власності 17140105.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 15 січня 2019 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не надали.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником нерухомого майна – будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу жилого будинку від 11 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бака О.В.

11 липня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач отримав 21214 доларів США зі сплатою 0,84% за користування кредитом на місяць, зі строком повернення кредиту до 05 липня 2027 року.

14 серпня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору від 11.07.2007 року.

27 серпня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору від 11.07.2007 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та банком 11.07.2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого був належний позивачу будинок за адресою АДРЕСА_1 , та який посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бака О.В.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2011 року у справі № 2-1478/11 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2007 року у сумі 199113,34 грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року у справі № 22ц/774/79/16 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2007 року у розмірі 25763,24 доларів США, що за курсом НБУ складає 333633,96 грн.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Овсюк М.А. від 19.10.2018 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 333633,96 грн., звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує в ТОВ «Сервісний метало центр Елвас» у розмірі 20% з доходів.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.12.2018 року, вбачається, що на підставі рішення приватного нотаріуса ДМНО Вдовіної Л.Л. про державну реєстрацію прав, індексний номер 32091609 від 28.10.2016 року, власником нерухомого майна - будинку за адресою АДРЕСА_1 є ПАТ КБ «Приватбанк» (номер запису про право власності - 17140105).

Вирішуючи вказаний спір, суд звертає увагу на наступне.

Як визначає стаття 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з умов укладеного договору іпотеки, в розділі «Звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки» сторони погодили, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотедавцем, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пп.18.8.1, 18.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

У розділі «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст..36 Закону України «Про іпотеку» сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі і на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Суду відповідачами не надано доказів направлення позивачу повідомлень банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, в той час як позивач стверджує, що такого повідомлення не отримував.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (з подальшими змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1127 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Позивач зазначає, що реєстраційні дії вчинені з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Проте суд не може погодитись із твердженнями позивача на тій підставі, що вказаний закон застосовується до примусового стягнення (відчужене без згоди власника), а в даному випадку, сторони погодили досудове врегулювання спору шляхом передачі Банку права власності на предмет іпотеки, тобто згода надана у відповідному застереженні в іпотечному договорі.

Разом з тим, оскільки відповідачі не надали суду доказів щодо направлення іпотекодержателем та отримання іпотекодавцем письмової вимоги щодо усунення порушення, а з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається, що така вимога та докази її отримання були у розпорядженні державного реєстратора, коли він виносив оскаржуване рішення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.10.2016 року індексний номер 32091609 про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариство Комерційним банком «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570), винесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною, номер запису про право власності 17140105.

Стягнути з Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску