Ухвала суду № 86731320, 20.12.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2332/19

Провадження № 4-с/459/23/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Новосад М.Д.

з участю секретаря судового засідання Шульган Л.І.

заявника ОСОБА_1

державного виконавця Матус М.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Червоноградського міського відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,-

В С Т А Н О В И В :

23.08.2019 року представник ОСОБА_1 – адвокат Матвійчук Г.М. звернулась до суду зі даною скаргою, у якій просила визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матус М.З. по виконанню рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07.08.2017р. у справі №454/722/17 виконавчий лист від 04.09.2017р. закрити виконавче провадження №59396483 від 24.06.2019р. відкрите державним виконавцем на підставі даного виконавчого листа у зв`язку з його добровільним виконанням, та скасувати постанови державного виконавця від 06.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8346, 00 грн. та 250,00 грн. витрат, понесених ВДВС у зв`язку із здійсненням виконавчих дій та закрити виконавчі провадження.

В обґрунтування скарги послалась на те, що за рішенням суду за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано по Ѕ ідеальній частині квартири АДРЕСА_1 , яка їм належала на праві спільної сумісної власності як подружжю, та встановлено порядок користування вищезазначеною квартирою. Даним рішенням також вселено ОСОБА_2 в зазначену квартиру та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод позивачу у користуванні нею. Виконавчий лист за даним рішенням було отримано ОСОБА_2 04.09.2017 року та скерований ним до виконання у квітні 2019 року. 24.04.2019 року державним виконавцем Матус М.З. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 58987119. 20.06.2019р. стягувач вдруге звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню вище вказаного рішення суду в частині встановлення порядку користування спірною квартирою на підставі того ж виконавчого документу. 24.06.2019р. державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що з часу видачі виконавчого листа до часу звернення його до виконання минуло більше 1,5 року і до цього часу не було підстав для примусового виконання рішення, будь-яких перешкод як у доступі до приміщення так і у користування визначеними кімнатами у стягувача не було.

13.08.2019р. на адресу ОСОБА_1 надійшли постанови № № 59748157, 59748069 від 08.08.2019р. про відкриття виконавчих проваджень на виконання постанови ВДВС від 06.08.2019р. № 59396483 про стягнення виконавчого збору в розмірі 8346,00 грн. та 250,00 грн. витрат понесених в зв`язку з здійсненням виконавчих дій. При цьому постанова від 06.08.2019р. на виконання якої відкрито зазначені виконавчі провадження боржнику надана не була та з останньою ОСОБА_1 була ознайомлена у ВДВС 20.08.2019р..

З вказаними постановами ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вважає що добровільно виконала рішення суду до винесення постанов, а дії державного виконавця є неправомірними.

Заявниця та її представник в судовому засіданні скаргу підтримали, просили її задовольнити. Додатково пояснила, що відразу після прийняття рішення вона зайняла із сином виділену кімнату, а кімнати, виділені ОСОБА_2 звільнила. Останній має від них ключі та користується ними. ОСОБА_2 фактично там не проживає, зносить туди всякий мотлох, чим створює їй нестерпні умови для проживання. Жодних перешкод у користування зазначеним житловим приміщенням вона не чинила. Державний виконавець оглядала квартиру, потім призначила добровільне виконання рішення суду, яке фактично вже було виконане нею. В день складання акту вона була за межами міста і не змогла з`явитись. В подальшому дізналась, що із нею стягнуто виконавчий збір за примусове виконання рішення суду, яке фактично не виконувалось примусово, а державний виконавець жодних дій щодо його виконання не вчиняла.

Державний виконавець скаргу заперечила.

Стягувач у судове засідання не з`явився, що відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду даної скарги.

Вислухавши пояснення учасників, оцінивши докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається із копії рішення від 07.08.2017 року Червоноградського міського суду Львівської області у справі №459/722/17 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано за ним та ОСОБА_1 по Ѕ ідеальній частині квартири АДРЕСА_1 , яка їм належала на праві спільної сумісної власності як подружжю, без реального розподілу з залишенням даної квартири у їхній спільній частковій власності. Встановлено порядок користування вищезазначеною квартирою згідно з технічним паспортом наступним чином:

-кімнату яка позначена на плані технічного паспорту за № 9 площею 16.8м.кв. з виходом на балкон (№ III) площею 3.5кв.м. - залишено в користуванні моєї довірительки;

-кімнату яка позначена на плані технічного паспорту за № 8 площею 12.3м.кв. з виходом на балкон (№ III) площею 3.5кв.м., а також кімнату яка позначена на плані технічного паспорту за № 4 площею 13.0кв.м, - залишено в користуванні позивача ОСОБА_2 ;

-інші приміщення (підсобні) - кухню позначену на плані технічного паспорту за № З площею 10.6кв.м., ванну та туалет позначені на плані технічного паспорту за № 7 та № 2 відповідно, коридор позначений на плані технічного паспорту за №1 - залишено в спільному користуванні

Даним рішенням також вселлено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 , та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод позивачу у користуванні квартирою.

На підставі даного рішення було видано виконавчий лист від 04.09.2017р..

24.04.2019 року державним виконавцем Матус М.З. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58987119 в частині вселення.

В ході виконання рішення суду державним виконавцем було здійснено виїзди за місцем знаходження спірного житла та встановлено наявність у ОСОБА_2 ключів від квартири, а відтак відсутність перешкод у доступі до неї.

24.06.2019р. державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою ВП №59396483.

08.08.2019 року державним виконавцем були винесені постанови №№ 59748157, 59748069 від 08.08.2019р. про відкриття виконавчих проваджень на виконання постанови ВДВС від 06.08.2019р. № 59396483 про стягнення виконавчого збору в розмірі 8346,00 грн. та 250,00 грн. витрат понесених в зв`язку з здійсненням виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюється іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приймаючи зазначені спірні постанови державний виконавець не пересвідчився в наявності підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки з часу видачі виконавчого листа за вище згаданим рішенням суду 04.09.2017р. до часу звернення його до виконання минуло понад 1,5 року і до цього часу не було підстав для примусового виконання рішення, будь-яких перешкод у доступі до житлового приміщення так і у користуванні житлом у стягувача не було у нього постійно був доступ до квартири.

Державний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 належним чином отримувала вище згадані постанови в ході виконання і що вона умисно вчиняла дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання цих постанов, які саме дії вчиняла державний виконавець щодо примусового виконання рішення суду.

Фактично рішення суду було виконане боржником добровільно в повному обсязі згідно з виконавчим документом, оскільки стягувач мав доступ до спірного житла та зберігав там свої речі.

Таким чином, дії державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М.З. щодо винесення постанов від 06.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8346, 00 грн. та 250,00 грн. витрат, понесених ВДВС у зв`язку із здійсненням виконавчих дій за виконавчим листом №459/722/17 від 04.09.2017 року є незаконними, а стягнення - безпідставним.

При цьому постанова від 06.08.2019р., на виконання якої відкрито зазначені виконавчі провадження боржнику надана не була та з останньою ОСОБА_1 була ознайомлена у ВДВС 20.08.2019р..

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Підстави для закриття виконавчого провадження визначені ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» і таке питання вирішується державним виконавцем.

Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що державний виконавець безпідставно виніс постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8346, 00 грн. та 250,00 грн. витрат, понесених ВДВС у зв`язку із здійсненням виконавчих дій за виконавчим листом , тому такі підлягають скасуванню.

Тому суд прийшов до висновку, що вимоги скарги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 447-453 ЦПК України , суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця Червоноградського міського відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матус М.З. по винесенню постанови від 06.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8346, 00 грн. та 250,00 грн. витрат, понесених ВДВС у зв`язку із здійсненням виконавчих дій за виконавчим листом №459/722/17 від 04.09.2017 року.

Зобов`язати державного виконавця Червоноградського міського відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матус М.З. скасувати постанову від 06.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8346, 00 грн. та 250,00 грн. витрат, понесених ВДВС у зв`язку із здійсненням виконавчих дій.

В решті вимог відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 24.12.2019 року.

Суддя: М. Д. Новосад