Рішення № 86731063, 27.12.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7172/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – Пилип`юк Г.М.

за участю секретаря судового засідання – Зубрицької О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 172 349,40 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1723,50 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він 01.10.2007 року він був прийнятий слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування четвертого розряду в цех з ремонту тепломеханічного устаткування Теплоелектроцентралі-1, будівель і споруд згідно наказу № 379-к від 01.10.2007р. 19.10.2014 року його було переведено слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування п`ятого розряду з ремонту котельного устаткування цеху з ремонту тепломеханічного устаткування ТЕЦ-1, будівель і споруд Теплоелектроцентралі-1 згідно наказу № 739-к від 19.12.2014р. 04.09.2015 року цех з ремонту тепломеханічного устаткування ТЕЦ-1, будівель і споруд перейменовано на цех з ремонту тепломеханічного устаткування згідно наказу №353 від 04.09.2015р. 16.01.2017р. його було звільнено за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України згідно наказу №22-к від 16.01.2017р.

Зазначає, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 31.05.2019 року суд ухвалив стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 41 209,31 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 75 411,08 грн. та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу. Відповідачем було здійснено фактичну виплату 22.08.2019 року в розмірі 34 201,77 та компенсацію в розмірі 41 209,31 грн., а всього 75 411,08 грн. Його розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні за період 17.01.2017 року до 22.08.2019 року становить 172 349,40 грн., за 1276 робочих годин, оскільки середньогодинна зарплата становить 33,24 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2019 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

11.12 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому той з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Мотивує свій відзив тим, що згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова від 31.05.2019 року позивачу було виплачено різницю по мінімальній заробітній платі, тому різниця згідно рішення суду становить 24% від загальної суми нарахованої і отриманої заробітної плати. Вказує, що між сторонами не було узгоджено суми недонарахованої заробітної плати, а з вини позивача створено ситуацію із затягуванням судового розгляду у вказаний період. Окрім цього зазначає, що розрахунок позивача здійснений неналежно. З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити. Крім того, покликається на пропущення позивачем трьохмісячного строку звернення до суду, а відтак вважає, що це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст.178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, копією трудової книжки позивача стверджується, що позивач працював у відповідача з 01.10.2007 року слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування четвертого розряду в цех з ремонту тепломеханічного устаткування Теплоелектроцентралі-1, будівель і споруд згідно наказу № 379-к від 01.10.2007р. 19.10.2014 року його було переведено слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування п`ятого розряду з ремонту котельного устаткування цеху з ремонту тепломеханічного устаткування ТЕЦ-1, будівель і споруд Теплоелектроцентралі-1 згідно наказу № 739-к від 19.12.2014р. 04.09.2015 року цех з ремонту тепломеханічного устаткування ТЕЦ-1, будівель і споруд перейменовано на цех з ремонту тепломеханічного устаткування згідно наказу №353 від 04.09.2015р. 16.01.2017р. його було звільнено за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України згідно наказу №22-к від 16.01.2017р.

Встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 31.05.2019 року суд ухвалив стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 41 209,31 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 75 411,08 грн. та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу. Відповідачем було здійснено фактичну виплату 22.08.2019 року в розмірі 34 201,77 та компенсацію в розмірі 41 209,31 грн., а всього 75 411,08 грн. Його розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні за період 17.01.2017 року до 22.08.2019 року становить 172 349,40 грн., за 1276 робочих годин оскільки середньогодинна зарплата становить 33,24 грн.

Відповідно до ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Як вбачається із роз`яснень, даних в пункті 20, частині 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст.117 КЗпП України.

З огляду на вказане суд приймає покликання відповідача про те, що затримка здійснення розрахунків по заробітній платі з позивачем за період з 17.01.2017 року до 22.08.2019 року становить 172 349,40 грн., за 5185 робочих годин, оскільки середньогодинна зарплата становить 33,24 грн.

Таким чином для розрахунку середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунків знайшла своє підтвердження, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 172 349,40 грн.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, згідно 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позов слід задовільнити і стягнути з відповідача на користь позивача 172 349,40 грн.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що до даних правовідносин не може застосуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП України, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача не встановлено, суд вважає такі безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 надано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статтям 1, 2 Закону України «Про оплату праці», зокрема, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову знайшли своє ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, що становлять 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 1723,50 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд ,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /ЄДРПОУ 05506460, що знаходиться у м. Львові на вул. Д. Апостола, 1/ на користь ОСОБА_1 172 349 (сто сімдесят дві тисячі триста сорок дев`ять) грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. та 1723 (тисячу сімсот двадцять три) грн. 50 коп. судового збору.

Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: Львівська обл., Жидачівський р АДРЕСА_1 .

Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код. ЄДРПОУ 05506460, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Д.Апостола, 1

Суддя: Г.М. Пилип`юк

Оригінал рішення.