Ухвала суду № 86730711, 04.11.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15751/15-ц

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 16.02.2018 р. матеріали вищевказаної позовної заяви передані для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В. (а.с. 128)

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.02.2018 р. справу прийнято до судового розгляду (а.с. 129-130).

14.06.2018 р. позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату судового засідання, при цьому, на момент такого судового засідання, суд не мав підтвердження повідомлення позивача про вчасне повідомлення про дату та час судового розгляду. А відтак, розгляд справи був відкладений на 13.07.2018 р. Відповідачем надано заперечення проти позову (а.с. 136-137).

В судове засідання на 13.07.2018 року позивач не з`явився, при цьому судова кореспонденція, направлена на зазначені всі адреси позивачем в позові, - поверталась не врученою, із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

В наступні судові засідання, призначені, в тому числі на 04.07.2019 р. та 04.11.2019 року - позивач також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому судова кореспонденція, направлена на зазначені всі адреси позивачем в позові, - поверталась не врученою, із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд вжив всіх заходів для належного повідомлення позивача за адресою, що зазначена у позовній заяві. Про причину неявки або про зміну місця проживання позивач суду не повідомив.

В судові засідання 04.07.2019 р. та 04.11.2019 р. позивач не з`явився, при причини неявки суд не повідомив, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином на адреси, зазначені ним же в позові, судова кореспонденція поверталась не врученою з позначкою: «за закінченням терміну зберігання».

При цьому, позивачем 24.05.2016 року подане клопотання про збільшення позовних вимог (а.с. 126), після чого остання в судові засідання не прибувала, а відтак, суд був позбавлений можливості прийняти такі збільшення та поставити на обговорення відповідні питання в судовому засіданні. Дане клопотання не містить заяви про розгляд справи без участі позивача, та матеріали справи не містять заяв та клопотань позивача в частині підтримки збільшених позовних вимог та розгляд справи за відсутності останньої.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями статті 13 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законодавець у ст. 121 ЦПК України стосовно розумності процесуальних строків вказав, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

В контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини, є джерелом права в Україні «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».

Являючись ініціатором даного позовного провадження позивач повинен приймати заходи для всебічного та об`єктивного розгляду справи з дотриманням розумних строків, не порушувати баланс захисту як своїх прав, так і прав відповідача.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Так, Європейський суд з прав людини відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до суду, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017 р.), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звернувшись до суду з вищевказаним позовом, в судові засіданні на призначений день, час та місце розгляду справи не з`являвся, не цікавився ходом справи, заяв чи клопотання про розгляд справи у його відсутність суду не надав.

З огляду на те, що позивач повторно не з`явився в судове засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а відтак, вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст. 257, ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу - залишити без розгляду;

Роз`яснити позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом;

Копію ухвали надіслати учасникам справи;

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Гребенюк