Рішення № 86730246, 26.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 р. № 520/10374/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,

представника позивача - Кузнецова Ю.А.,

представника відповідача - Зеленохатова І.Е.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/10374/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-26310-57 від 10.07.2019 в загальному розмірі 16440,60 грн.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 замінено відповідача, Головне управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 відмовлено в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог з підстав того, що вона подана з порушенням строку, визначеного ст.47 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна податкова вимога ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, є незаконною, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що в спірних правовідносинах податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а отже і винесена податкова вимога є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

10.07.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26310-57, якою позивачу нараховано суму боргу з єдиного внеску в загальному розмірі 16440,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, 07.08.2019 ФОП ОСОБА_1 звернулась до податкового органу із скаргою.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України № 1072/6/99-00-08-06-01 від 09.09.2019 податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26310-57 від 10.07.2019 залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Щодо вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо фізичною особою-підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.10 розділу IV Інструкції обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.п.1, 2 розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Саме Закон, визначив розмір зобов`язань платника податків з єдиного внеску.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що до квітня 2019 року ФОП ОСОБА_1 як підприємець, господарською діяльністю не займалась, прибутку не отримувала, річних декларацій не здавала, у зв`язку з чим, у неї відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску, виходячи з наступного.

Суд звертає увагу на те, що підприємницьку діяльність позивачем припинено лише 24.10.2019 (запис № 24800060004058045 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а єдиний внесок за спірною податковою вимогою нараховано за 2018 рік, що підтверджується наявною в матеріалах справи обліковою карткою платника податків.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, суд вважає доведеним статус позивача як фізичної особи-підприємця та факт перебування ним на податковому обліку у період, за який обраховано недоїмку.

Оскільки позивач до 24.10.2019 був фізичною особою-підприємцем, за ним зберігався обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску.

У інформаційній системи органу доходів і зборів лише відображається відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені напряму Законом.

Пункт 4 Розділу VI Інструкції надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Позивачем будь-яких даних про сплату ним єдиного внеску за 2018 рік до суду не надано. Виконання ним обов`язку, передбаченого Законом, та у розмірі, встановленому Законом, не підтверджено.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач правомірно сформував вимогу та направив її на адресу позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43143704) про визнання незаконною та скасування вимоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2019 року.

Суддя А.С. Мороко