Рішення № 86730222, 28.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2019 р. Справа № 480/4614/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області (далі - відповідач, Московськобобрицька СР), в якій просив визнати протиправною дії (бездіяльність) Московськобобрицької СР, яка полягає у не наданні відповіді на заяву ОСОБА_1 №322, яка надійшла на електронну пошту відповідача 14.05.2019, та зобов`язати відповідача надати відповідь на заяву ОСОБА_1 №322, яка надійшла на електронну пошту відповідача 14.05.2019.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач не надав відповідь на його заяву №322, яка надійшла на електронну пошту відповідача 14.05.2019. Тому вважає, що відповідач порушив його право на інформацію, гарантоване ст.ст. 34, 40 Конституції України та Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою суду від 18.11.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 18.11.2019, про що свідчить підпис представника Московськобобрицької СР на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.12), однак, відзиву на позовну заяву до суду у встановленій в ухвалі строк надано не було.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.05.2019 ОСОБА_1 надіслав заяву від 14.05.2018 (з опискою в році, як зазначив у позові позивач) №322 на адресу Московськобобрицької СР, в якій просив надати інформацію про стан використання земель сільськогосподарського призначення комунальної та державної форм власності на території Московськобобрицької СР, яку Московськобобрицька СР надавала на запит Лебединської районної державної адміністрації за зразком, що наведена у поданій заяві (а.с.5). Вказана заява була направлена відповідачеві згідно скрін-шоту електронною поштою ОСОБА_1 . ОСОБА_2 14.05.2019 (а.с.6).

Однак, як вбачається з позову, відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 від Московськобобрицької СР не отримав. Доказів від відповідача на спростування вказаного надано не було.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статей 5, 7 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі – Закон «Про доступ до публічної інформації»), відповідно до статті 1 якого, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Приписами п.п.1,4 статті 13 Закону «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Отже, відповідач, Московськобобрицька СР, у розумінні Закону «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником інформації.

Згідно зі ст.19 Закону «Про доступ до публічної інформації» запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частинами 4 та 5 статті 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі та має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

На виконання ст.20 Закону «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до ст.22 Закону «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що лист позивача, надісланий електронною поштою на адресу відповідача відповідають вимогам, встановленим статтею 19 Закону «Про доступ до публічної інформації», та містять прохання надати інформацію про стан використання земель сільськогосподарського призначення, в тому числі комунальної форми власності на території ради (а.с.5,6).

Однак, за результатом розгляду листа, протягом п`яти робочих днів відповідач ні запитуваної інформації, ні вмотивованої відмови в задоволенні запиту, позивачу не надав, чим порушив вимоги ст.20 Закону «Про доступ до публічної інформації».

Доказів на спростування зазначеного представником відповідача надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку, що не надання відповідачем відповіді на запит ОСОБА_1 за №322 не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими.

При цьому, суд зауважує, що позивач просить визнати протиправними дії (бездіяльність), яка полягає у не наданні відповіді на заяву №322.

Проте, ненадання відповіді ОСОБА_3 є пасивною формою поведінки органу місцевого самоврядування, а тому належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною саме бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію, викладеної у заяві ОСОБА_1 від 14.05.2018 №322, надісланої на електронну пошту Московськобобрицької СР 14.05.2019 та зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 відповідь на його заяву від 14.05.2018 №322, надісланої на електронну пошту Московськобобрицької СР 14.05.2019.

Що стосується заяви ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача в місячний строк надати звіт про виконання судового рішення, поданої до суду 28.11.2019 (а.с.13), суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», згідно ст. 1 якого завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження і у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

При цьому частинами 1,2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Суд звертає увагу на те, що зазначені процесуальні дії щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, до поданої заяви від 28.11.2019 позивачем не надано жодного доказу, в тому числі на які посилається у заяві, на підтвердження своєї позиції щодо ухилення відповідача від виконання рішення суду, а відтак, не обґрунтовано нагальну необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

За таких обставин, враховуючи не надання доказів позивачем на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, зокрема, що свідчать про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, а також приймаючи до уваги, що встановлення такого контролю є правом суду, а не його обов`язком, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області (42235, Сумська область, Лебединський район, с.Московський Бобрик, вул.Центральна, буд.22, код ЄДРПОУ 04389621) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію, викладеної у заяві ОСОБА_1 від 14.05.2018 №322, надісланої на електронну пошту Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області 14.05.2019.

Зобов`язати Московськобобрицьку сільську раду Лебединського району Сумської області надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 14.05.2018 №322, надісланої на електронну пошту Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області 14.05.2019.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.12.2019.

Суддя І.Г. Шевченко